Відкрити головне меню

Інтерновані формування Української Галицької армії

Інтерновані формування Української Галицької Армії — військові частини Української Галицької Армії (понад 4 тис. осіб), що після поразки Західноукраїнської Народної Республіки у війні з Польщею 1918–1919 змушені були залишити українську територію і після відповідного затримання та роззброєння в Чехословаччині були розміщені в спеціальних таборах у містах Німецьке Яблонне та Ліберець, а згодом переведені до Йозефова. В таборі для інтернованих перебували також втікачі з польського полону, біженці з Галичини та військовополонені українці з італійського табору в місті Кассіно. Загальна кількість українців у чехословацьких таборах для інтернованих сягала понад 6 тис. осіб, хоча їхня кількість безперервно змінювалася внаслідок виїзду частини з них на навчання, працю, повернення на батьківщину.

Українські інтерновані вояки перебували на становищі, наближеному до статусу чехословацьких військовиків. Хоча українські військові частини були переоформлені (за чехословацьким військовим зразком) з курінної системи на полкову, вони підпорядковувалися своєму командуванню. Натомість таборова адміністрація мала подвійне підпорядкування — як українському урядові ЗУНР з центром у Відні і дипломатичному представництву ЗУНР у Празі, так і чехословацькому Міністерству народної оборони й місцевому комендантові. У таборах підтримувалася військова дисципліна, проводився вишкіл у воєнній справі, діяли різноманітні військові курси, старшинські школи.

Для поліпшення свого матеріального становища українські вояки час від часу відбували на заробітки. Наприкінці 1922 налічувалося 69 робітничих відділів чисельністю понад 4 тис. осіб. У таборах працювали бібліотеки й читальні, учительські семінари, Стрілецький університет та різного роду курси: грамоти, гімназіальні й семінарські, з підготовки до вступу у виші, торгові, кооперативні, поштово-телеграфні, сільськогосподарські, ремісничі. Багато колишніх вояків стали студентами ВШ у Празі, Брно, Подєбрадах, Пршібрамі (нині всі міста в Чехії), Братиславі (нині столиця Словаччини), дехто виїхав на навчання до Відня, Загреба (нині столиця Хорватії) та інших європейських центрів. Упродовж 1920—22 на студії відбули 507 інтернованих. Досить плідною була в таборах видавнича діяльність. У Німецькім Яблоннім виходили  друком щотижнева газета «Голос табору», двотижневик «Український стрілець»; у Ліберці, а згодом у Йозефові — «Український скиталець». У таборах функціонували театр ім. В.Винниченка, драматичні гуртки, хори, оркестри, січові та сокольські організації, спортивні клуби і секції, діяли громадські організації — «Гурток підстаршин», «Союз українок», Група української національної молоді, товариство «Самопоміч» тощо. Всю цю подвижницьку працю спрямовували і координували культурно-освітні кружки (гуртки). Інтернованих підтримували матеріально міжнародні благодійні та українські емігрантські організації, уряд ЗУНР. У свою чергу, вони самі збирали кошти для галицьких фондів «Рідного краю», «Просвіти», відсилали пожертви військовополоненим-галичанам у польських таборах, голодуючим українцям Наддніпрянщини тощо. Підписання договору з Польщею спонукало уряд Чехословаччини протягом 1924 ліквідувати режим інтернування галицьких вояків.

ЛітератураРедагувати

  • Наріжний С. Українська еміґрація: Культурна праця української еміґрації між двома світовими війнами, ч. 1. Прага, 1942;
  • Павленко М. І. Українські військовополонені й інтерновані у таборах Польщі, Чехословаччини та Румунії: ставлення влади і умови перебування (1919–1924 рр.). К., 1999.
  • Срібняк І., Купцов А. З історії культурно-освітньої роботи у таборі інтернованих військ УГА в Йозефові (1921-1922 рр.) // ІV Міжнародний конгрес україністів (Одеса, 26-29 серпня 1999 р.). Доповіді та повідомлення. Історія. Частина 2: ХХ століття / Міжнар. асоц. україн. – Одеса; Київ; Львів, 1999. – С.423-429.
  • Срібняк І., Купцов А. Культурно-просвітницька робота у середовищі інтернованих військ Української Галицької Армії в Чехословаччині (1921-1924 рр.) // Вісник Київського державного лінгвістичного університету. Серія «Історія, економіка, філософія». – К., 1999. – Вип.3. – С.182-203. 
  • Срібняк І. Українці на чужині. Полонені та інтерновані вояки-українці в країнах Центральної та Південно-Східної Європи: становище, організація, культурно-просвітницька діяльність (1919–1924 рр.). – К., 2000. – 280 с. + ХХХІХ.
  • Срібняк І., Купцов А. Культурно-мистецьке життя інтернованих вояків УГА в таборі Німецьке Яблонне (Чехословаччина) у 1919-1920 рр. // Вісті комбатанта. – Торонто-Нью-Йорк, 2001. – Ч.1. – С.67-75.
  • Срібняк І., Купцов А. Загальна та спеціальна освіта інтернованого вояцтва УГА у таборах Чехословаччини (1919-1923 рр.) // Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки. – К., 2001. – Вип.10. – С.165-178.
  • Срібняк І. Преса інтернованих частин Української Галицької Армії у Чехословаччині (1919-1921 рр.) // Маґістеріум (Національний університет «Києво-Могилянська академія»). Серія «Журналістика». – К., 2006. – Вип.22. – С.76-80.
  • Срібняк І. Інтерновані вояки УГА в таборі Йозефов (Чехословаччина) у 1921–1922 рр.: умови перебування та санітарний стан // Дриновський збірник. Том VІІІ. – Харків-Софія, 2015. – С.196-211. http://elibrary.kubg.edu.ua/id/eprint/22056
  • Срібняк І. Діяльність благодійних організацій у таборі Йозефів (Чехословаччина) у 1921-1925 рр. // Київські історичні студії: Зб. наук. праць / Київ. ун-т ім. Б.Грінченка; гол.ред. В.О.Щербак. – К., 2016. – № 1. – С.10-19.http://elibrary.kubg.edu.ua/id/eprint/15727
  • Срібняк І. Позатаборовий простір інтернованих військ УГА в ЧСР: повсякдення робітничих відділів (1922-1923 рр.) // Київські історичні студії / Київ. ун-т ім. Б.Грінченка; ред. кол. В.О.Щербак та ін. – К., 2016. – № 2. – С.49-59. http://elibrary.kubg.edu.ua/id/eprint/18711

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати