Енріко Інсабато
Енріко Інсабато (1878–1963) — італійський політичний діяч, журналіст, дипломат.[1]
| Енріко Інсабато | ||||
|---|---|---|---|---|
| Enrico Insabato | ||||
| Народився |
21 вересня 1878 Болонья | |||
| Помер |
8 березня 1963 (84 роки) Рим | |||
| Громадянство | італієць | |||
| Діяльність | політичний діяч, публіцист | |||
| Мова творів | італійська | |||
|
| ||||
Життєпис ред.
Народився в родині медика.
Вивчав ветеринарну медицину і філологію в Болоньї (1899—1900). Ще наприкінці 1897 приєднався до анархістів, брав участь у виданні журналу La Libertà. У 1901 переїхав до Парижа, де деякий час вивчав медицину в університеті. У 1903 переїхав до Каїра, де спершу працював лікарем.
Приблизно в цей же час Інсабато став агентом італійського консульства і Міністерства внутрішніх справ Італії. Під прикриттям власної комерційної фірми він здійснював різні військово-дипломатичні доручення італійського уряду. Займався розвідкою в Лівії напередодні Італо-турецької війни.
Інсабато був пов'язаний з місцевими духовними і світськими арабськими лідерами в Єгипті і вважався експертом з арабських питань. Одночасно видавав в Каїрі журнал Il Convito (1904—1913), розрахований стати мостом між християнською Європою та ісламським Сходом. Журнал був закритий британською владою за антиколоніальну спрямованість.
У роки Першої світової війни зацікавився українським питанням. У 1919 р. опублікував ряд статей з актуальної української проблематики ("Українське питання", "Польща і Україна", "Україна і Галичина") в часописах Rassegna Nazionale і Rassegna Internazionale.
У 1920–30-х рр. відігравав провідну роль у формуванні італійської політичної думки про Україну. Виступав консультантом італійського МЗС щодо українського питання і редактором ряду публікацій, присвячених Україні. У 1930-і рр. неодноразово бував на українській території (зокрема, в Галичині). Деякий час був зв'язковим між італійським урядом і ОУН. 1941 року з його передмовою в Мілані видано книжку Ріккардо Бондіолі "Україна - земля хліба".
Після Другої світової війни — голова Товариства італійсько-української дружби. Член НТШ (1955).
Твори ред.
- Der erlöschende Halbmond: türkische Enthüllungen. Frankfurt a/M., 1909.
- La responsabilità morale e giuridica dei tubercolosi. Bologna: L. Beltrami, 1910.
- Gli Abaditi del Gebel Nefusa e la politica islamica in Tripolitania. Roma: Tip. de l'Unione editrice, 1918.
- L'Islam et la politique des Alliés. Paris: Berger-Levrault, 1920.
- La riforma agraria polacca nella Galizia orientale (Ucraina occidentale) // «Politica nazionale», № 6-7 (1922).
- L'Ucraina e la Chiesa cattolica. Roma: Noi e l'Ucraina, 1933.
- Ukraine: population and economy. New York: Ukrainian Press Service, [1938].
- La collaborazione italo-araba e il Sudan. Roma: Danesi, 1950.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ ІНСАБАТО ЕНРІКО. resource.history.org.ua. Архів оригіналу за 28 вересня 2017. Процитовано 27 вересня 2017.
Посилання ред.
- Інсабато (Insabato) Енріко // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 5. Біографічна частина: А-М / Відп. ред. М.М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2014. — с.175-176
- Онацький Є. Світлій пам'яті Енріка Інсабато // Наш клич. 1963. Ч. 13.
- Timothy Winston Childs, Italo-Turkish Diplomacy and the War Over Libya: 1911—1912. Brill, 1990.
- Anarchism and Syndicalism in the Colonial and Postcolonial World, 1870—1940. Brill, 2010.
- Інсабато Енріко // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1959. — Т. 2, кн. 4 : Літери Ж — Й. — С. 543-545. — 1000 екз.