Ізооктан
Ізооктан (2,2,4-триметилпентан) — граничний (насичений) вуглеводень[5] аліфатичного ряду. Хімічна формула: С(СН3)3-CH2−CH(CH3) 2. Ізомер октану.
| Ізооктан | |
 | |
| Маса | 1,9E−25 кг[1] |
|---|---|
| Хімічна формула | C₈H₁₈[1] |
| Канонічна формула SMILES | CC(C)CC(C)(C)C[1] |
| Енергія іонізації | 1,6E−18 джоуль[2] |
| Густина | 0,688 г/см³ |
| Температура плавлення | −107,38 °C, −107 °C[3] і −107,3 °C[2] |
| Точка кипіння | 99,3 °C і 99,22 °C[2] |
| Показник заломлення | 1,39145 |
| Температура спалаху | 4,5 °C |
| Класифікація та маркування безпеки | NFPA 704: Standard System for the Identification of the Hazards of Materials for Emergency Response[d] |
| Наявний у таксона | Z. officinale[4] |
 Ізооктан у Вікісховищі | |
Властивості ред.
Ізооктан — прозора безбарвна рідина із запахом бензина; tпл −107,38°C, tкіп 99,24°C, густина 0,69192 г/см³ (20°°C), n20D 1,39145, теплота згоряння 5,463 МДж/моль, або 1305,29 ккал/моль (25°C, p = const), теплота випаровування 307,63 дж/г, або 73,50 кал/г (25°C ). Ізооктан нерозчинний у воді, розчинний у звичайних органічних розчинниках; утворює азеотропні суміші, наприклад з бензолом, метиловим і етиловим спиртами. Антидетонаційні властивості ізооктану прийняті за 100 одиниць шкали так званих октанових чисел.
Отримання ред.
Ізооктан разом з іншими ізомерами октана міститься в невеликих кількостях у бензинах прямої перегонки. У промисловості ізооктан отримують гідруванням диізобутилену над каталізатором, наприклад мідно-хромовим, або алкілуванням ізобутана ізобутиленом у присутності концентрованої сірчана кислота, сірчаної кислоти, хлорид алюмінію (III) AlCl 3, фторид бору BF 3 або ін. каталізаторів. Вимоги до якості описані в ГОСТ 12433-83 «Ізооктани еталонні» та ГОСТ 4095-75 «Ізооктан технічний. Технічні умови".
Застосування ред.
Ізооктан застосовують як добавку при виробництві бензинів, для підвищення їх антидетонаційних властивостей "Werner Dabelstein et al." DOI:10.1002/14356007.a16_719.pub2</ref>, а також як розчинник.
Примітки ред.
- ↑ а б в 2,2,4-Trimethylpentane
- ↑ а б в David R. Lide, Jr. Basic laboratory and industrial chemicals: A CRC quick reference handbook — CRC Press, 1993. — ISBN 978-0-8493-4498-5
- ↑ Cesar A N Catalan Chemistry, antioxidant and antimicrobial investigations on essential oil and oleoresins of Zingiber officinale // Food Chem. Toxicol. / J. L. Domingo — Elsevier BV, 2008. — Vol. 46, Iss. 10. — P. 3295–3302. — ISSN 0278-6915; 1873-6351 — doi:10.1016/J.FCT.2008.07.017
- ↑ граничні (насичені) вуглеводні — CnH2n+2, від пентану до С=30-35;