Ігор Матович (словац. Igor Matovič, нар. 11 травня 1973, Трнава, Чехословаччина) — словацький державний діяч, прем'єр-міністр Словаччини з 21 березня 2020 року до 22 березня 2021. Засновник і лідер право-консервативної партії «Звичайні люди». Депутат Національної ради з 12 червня 2010 року за результатами парламентських виборів 12 червня 2010 року, у яких брав участь у списку «Свободи і солідарності».

Ігор Матович
Igor Matovič
Ігор Матович
Прем'єр-міністр Словаччини
21 березня 2020 — 1 квітня 2021
Попередник Петер Пеллегріні
Наступник Едуард Геґер
Лідер партії "Звичайні люди та незалежні особистості"
Нині на посаді
На посаді з 11 листопада 2011
Попередник посаду засновано
Член Парламенту Словаччини
9 липня 2010 — 21 березня 2020
Народився 11 травня 1973(1973-05-11) (48 років)
Трнава, Чехословаччина
Відомий як політик
Країна Словаччина
Освіта Університет Коменського[1]
Alma mater Університет Коменського
Політична партія "Звичайні люди та незалежні особистості"
У шлюбі з Павліна Матович
Діти двоє
matovic.blog.sme.sk

Партія Ігоря Матовича «Звичайні люди» перемогла на парламентських виборах 29 лютого 2020 року.

ЖиттєписРедагувати

Ранні рокиРедагувати

Ігор Матович народився в місті Трнава 11 травня 1973 року. 1993 року він почав навчатися на факультеті менеджменту в Університеті Коменського, який закінчив 1998 року. Бізнес-кар'єру розпочав 1997 року, а з 2002 року працював виконавчим директором Трнавського видавництва regionPRESS до 2010 року. Пізніше Ігор Матович передав бізнес своїй дружині Павліні Матович (уродженій Репашці)[2][3]. Агенція Франс Прес описала його як «ексцентричного мільйонера, який зробив сам себе, і колишнього боса ЗМІ», який став «медійним, але непередбачуваним політиком».

Політична кар'єраРедагувати

2010 року заснував громадський рух «Звичайні люди» (Obyčajní ľudia), який здебільшого був правоцентристським та наголошував на боротьбі з корупцією. Матович рекламував громадський рух, використовуючи безкоштовні листівки, що розповсюджувались поліграфічною компанією його родини[3]. Разом із трьома іншими народними депутатами від Огано він уперше виграв парламентські вибори у Словаччині 2010 року у списку «Свободи і солідарності» (SaS). Він залишався у SaS до лютого наступного року, коли підтримав обмеження на подвійне громадянство, запропоновані опозиційною партією «Курс — соціальна демократія» (Smer). Протистояння Матовича позиції уряду призвело до того, що SaS вийшла з коаліції. 2011 р. уряд Івети Радічової пішов у відставку, що призвело до нових виборів 2012 р. Під керівництвом Матовича «Звичайні люди» були реорганізовані в політичну партію «OĽaNO» («Звичайні люди та незалежні особистості»). OĽaNO отримала 8,55 % голосів та 16 місць у парламенті. Партія залишилася в опозиції, оскільки не бажала співпрацювати з партією «Курс — соціальна демократія»(Smer-SD)[3].

Як лідер OĽaNO, Матович привернув увагу кампанією проти корупції. Виступаючи проти депутатської недоторканності, він припаркував свою машину на тротуарі та продемонстрував свою перепустку до парламенту поліції, яка намагалася її відбуксирувати; щоби протистояти корупції, він пройшов тест на поліграфі, у якому зазначив, що ніколи не брав хабарі.[4]. Однак Роберт Фіцо звинуватив Матовича в неналежному здійсненні фіктивного продажу бізнесу regionPRESS за 122 мільйони словацьких крон службовцю Павлу Вандаку, який нібито отримав гроші з внутрішнього рахунку. Матович це заперечує[3].

Прем'єр-міністр СловаччиниРедагувати

Партія Матовича OĽaNO отримала велику кількість голосів на словацьких парламентських виборах 29 лютого 2020 року, здобувши 53 місця в парламенті із 150 можливих, та 25,02 % голосів[5].

Результати виборів до Парламенту Словаччини 2020 рокуРедагувати

Партія Лідер Голоси (%) Місць
Звичайні люди та незалежні особистості Ігор Матович 25.02 53
Курс — соціальна демократія Петер Пеллегріні 18.29 38
Ми — родина Борис Коллар 8.24 17
Котлеба — Народна партія Наша Словаччина Маріан Котлеба 7.97 17
Свобода і солідарність Ріхард Сулик 6.22 13
Словацька національна партія Ян Слота 3.16 0

Корупція була основною проблемою на виборах, що допомогло Матовичу, який довгий час позиціонував себе як антикорупціонера[6]. 13 березня Матович заявив, що домовився про урядову коаліцію з іншими центристськими та правими партіями «Ми — родина», «Свобода і солідарність» та «Для людей», хоча вони не домовились про спільну програму управління. Він не розголосив своїх обранців до нового кабінету[7]. Матович залишив свій вибір членів кабінету президенту Зузані Чапутовій 16 березня; вона прийняла всі призначення. Склад нового кабінету міністрів був оприлюднений 18 березня, а 21 березня прийняв присягу.

У липні 2020 року Матович зізнався в плагіаті магістерської роботи після того, як розслідування від Denník N виявило, що цілі сторінки та графіки були скопійовані з джерел. Він сказав, що піде з посади після того, як будуть виконані всі його передвиборчі обіцянки.[8] Університет Коменського в Братиславі підтвердив плагіат магістерської роботи.[9]

Соціолог Братиславського інституту політики Міхал Вашечка заявив, що «Матович почав перетворювати гнів суспільства на класову боротьбу: місто проти села, освічені проти неосвічених, простий народ проти еліт». Він припустив, що це призведе до політичної поляризації.[10]

22 березня 2021 року прем'єр Матович погодився піти у відставку через закупку російської вакцини Спутник V[11].

Матович виступає за розширення НАТО і Європейського союзу, включення до його складу України, країн Балканського півострова і Східної Європи, підтримує опозиційні виступи в Білорусі, закликає до застосування санкцій стосовно керівництва Білорусі та Росії[12].

Заява щодо України (2021)Редагувати

3 березня 2021 року Матович в ефірі на радіо, відповідаючи на питання «що він пообіцяв Росії за їхню вакцину проти COVID-19», жартома відповів «Закарпаття»[13][14][15]. Міністр МЗС Дмитро Кулеба заявив, що подібні жарти псують стосунки між країнами[16].

ПриміткиРедагувати

  1. Historical Dictionary of Slovakia
  2. Kirschbaum, Stanislav J. (2013). Historical Dictionary of Slovakia (en). Scarecrow Press. с. 213. ISBN 978-0-8108-8030-6. 
  3. а б в г Igor Matovič. Webnoviny.sk. Процитовано 20 March 2020. 
  4. Cameron, Rob (4 March 2020). Europe's Mr Ordinary prepares for power. BBC News. Процитовано 14 March 2020. 
  5. Slovakia election: seismic shift as public anger ousts dominant Smer-SD party. The Guardian. Agence France-Presse. 1 March 2020. Процитовано 20 March 2020. 
  6. Slovakia: the end of Smer’s rule, the triumph of Igor Matovič. OSW Centre for Eastern Studies (en). 2 March 2020. Процитовано 20 March 2020. 
  7. Slovak election winner secures four-party coalition with cabinet deal. Reuters (en). 13 March 2020. Процитовано 14 March 2020. 
  8. Prime Minister Matovič is a plagiarist too. The Slovak Spectator (en). 16 July 2020. Процитовано 18 July 2020. 
  9. Aj škola si prezrela Matovičovu diplomovku. Verdikt - doslovne odpísaná. Pravda (sk). 27 July 2020. Процитовано 28 July 2020. 
  10. Sirotnikova, Miroslava German (5 August 2020). Jan Kuciak: A Murder That Changed Slovakia. Balkan Insight. Процитовано 5 August 2020. 
  11. Прем'єр Словаччини погодився піти у відставку через закупку російської вакцини. РБК-Україна (українською). Процитовано 22 березня 2021. 
  12. Задорожнюк Э. Г. МАТОВИЧ ИГОР // Большая российская энциклопедия. Электронная версия (2021); https://bigenc.ru/world_history/text/5993683 Дата обращения: 05.07.2021
  13. Частина радіоефіру з жартом (словацька мова з українськими субтитрами). YouTube канал "Європейська правда" (ua). Процитовано 2021-03-04. 
  14. Україна вимагає вибачень від прем'єра Словаччини за "жарт" про Закарпаття. РБК-Украина (ru). Процитовано 2021-03-03. 
  15. "Закарпаття в обмін на вакцину від РФ". Всі подробиці скандалу через "жарт" прем'єра Словаччини. РБК-Украина (ru). Процитовано 2021-03-03. 
  16. Кулеба відреагував на висловлювання прем'єра Словаччини про Закарпаття. РБК-Украина (ru). Процитовано 2021-03-03.