Ігнатенко Ігор Павлович

Ігор Ігнатенко;
	Старший сержант
Загальна інформація
Народження	17 листопада 1963; Кам'янськ-Шахтинський
Смерть	12 квітня 2019 (55 років); Авдіївка
Громадянство	Україна
Псевдо	«Батя», «Цум»
Військова служба
Роки служби	2014—2019
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Механізовані війська
Формування	93 ОМБр
Війни / битви	Війна на сході України Бої за Піски; Бої за Станицю Луганську; Бої за Авдіївку;
Нагороди та відзнаки
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня

І́гор Па́влович Ігна́тенко (нар. 17 листопада 1963(19631117) — 12 квітня 2019) — старший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни^[1].

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ігнатенко.

Життєпис ред.

Народився 1963 року у місті Каменськ-Шахтинський (Ростовська область, РРФСР). Мешкав у місті Василівка (Запорізька область). Його батько — росіянин, мама — українка; 1992-го Ігор переїхав в Україну та отримав громадянство. Займався фермерством, засновник та керівник Фермерського господарства «Кош». З 1992 року брав участь у відродженні традицій запорізького козацтва; курінний отаман Великолузького куреня Василівського району. У 2000-х роках був керівником Василівської міської організації політичної партії «Вперед, Україно!».

Активний учасник Революції Гідності. Пішов на фронт з Майдану — до батальйону НГУ «Донбас». З 2015 року служив у 37-му батальйоні «Запоріжжя». У червні 2018-го перейшов до 93-ї бригади; старший сержант, номер обслуги гранатометного взводу. Воював у Пісках, за Станицю Луганську, Гранітне, біля Авдіївки та шахти Бутівки.

12 квітня 2019 року надвечір противник відкрив вогонь з великокаліберних кулеметів та стрілецької зброї по ВОП позиції шахта «Бутівка» — з одночасним висуванням групи піхоти. Українські захисники заблокували терористів за кількасот метрів від своїх позицій; противник застосував міномети калібру 82 мм, близько 17:15 внаслідок вибуху однієї з мін старший сержант Ігор Ігнатенко зазнав поранення, не сумісні з життям.

18 квітня 2019-го похований у Василівці; уздовж шляху слідування поховального кортежу чергували василівчани з національними прапорами.

Без Ігоря лишилися дружина та двоє дорослих синів^[2].

Нагороди та вшанування ред.

Указом Президента України № 469/2019 від 27 червня 2019 року за «особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України» — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)^[3]

Примітки ред.

↑ У бою під Авдіївкою загинув гранатометник ЗСУ Ігор Ігнатенко. Архів оригіналу за 16 квітня 2019. Процитовано 2 жовтня 2019.
↑ На Запоріжжі на колінах попрощалися з загиблим під Авдіївкою бійцем. Архів оригіналу за 19 квітня 2019. Процитовано 2 жовтня 2019.
↑ Указ Президента України від 27 червня 2019 року № 469/2019 «Про відзначення державними нагородами України»

Джерела ред.

Ігнатенко Ігор Павлович [Архівовано 2 жовтня 2019 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті
Герої, яких забрала війна у квітні 2019-го. [Архівовано 13 червня 2020 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] У бою під Авдіївкою загинув гранатометник ЗСУ Ігор Ігнатенко. Архів оригіналу за 16 квітня 2019. Процитовано 2 жовтня 2019.

[2] На Запоріжжі на колінах попрощалися з загиблим під Авдіївкою бійцем. Архів оригіналу за 19 квітня 2019. Процитовано 2 жовтня 2019.

[3] Указ Президента України від 27 червня 2019 року № 469/2019 «Про відзначення державними нагородами України»

[1]

[2]

[3]