Іван Шлендик

Іван Шлендик (р. н. невід. — п. 1946) — науковець, громадський діяч у Харбіні (нині місто в Китаї).

1923 викладав на педагогічних курсах у таборі інтернованих вояків Армії УНР в Каліші, згодом — фізичну хімію в Українському високому педагогічному інституті в Празі (Чехословаччина; 1923—33), де здобув докторат; професор.

У 1930-х рр. приїхав до Харбіна, став там членом Союзу українських емігрантів.

Один із засновників Української національної колонії в Маньчжурії (травень 1935). Член правління та заступник голови, начальник канцелярії Української національної колонії (1937—39).

Співредактор часопису «Далекий Схід», на сторінках якого виступав також як публіцист. Дописував до українських видань в Європі під псевдонімом Ткач-Олійник.

Автор статуту молодіжної організації «Українська Далекосхідна Січ».

1945, після вступу до Маньчжурії радянських військ, заарештований та вивезений до СРСР. Проходив по одній справі з Ю.Роєм, М.Самарським, О.Дзигаром.
Страчений.

Джерела та література

• Попок А. А. Шлендик Іван [Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 644. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.