Іваніків Михайло Васильович
Михайло Васильович Іваніків (11 серпня 1981 - 9 жовтня 2022) — молодший сержант Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, який загинув під час російського вторгнення в Україну. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (2023, посмертно). Позивний "Гуру".
| Михайло Іваніків Іваніків Михайло Васильович | |
|---|---|
 Молодший сержант | |
| Технік стрілецької роти | |
| Загальна інформація | |
| Народження | 11 серпня 1981 с. Болотня, Львівська область, Україна |
| Смерть | 9 жовтня 2022 (41 рік) с. Торське (Лиманська міська громада), Донецька область, Україна (загинув в ході бойових дій) |
| Поховання | Личаківський військовий цвинтар |
| Національність | українець |
| Псевдо | "Гуру" |
| Військова служба | |
| Приналежність |  Україна |
| Вид ЗС |  Збройні сили |
| Формування | |
| Війни / битви | Російсько-українська війна / Битва за Донбас |
| Нагороди та відзнаки | |
  | |
Життєпис
ред.Іваніків Михайло Васильович народився 11 серпня 1981 року в с. Болотня, Перемишлянського району, Львівської області, Українська РСР, СРСР.
З 1987 року навчався у Болотнянському закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Перемишлянської міської ради Львівського району Львівської області.
Після школи у 1999 році закінчив Державний навчальний заклад "Львівське вище професійне політехнічне училище" за спеціальністю "Слюсар з ремонту автомобілів, водій категорії С".
Після завершення навчання проходив військову службу у лавах 80-ї окремої десантно-штурмової бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України. Брав участь у Тимчасовій Місії ООН у Республіці Косово у період з серпня 2001 року. В серпні 2002 році був звільнений в запас.
З початком російського вторгнення в Україну в 2022 році добровольцем став на захист України. Боровся проти держави-терориста у складі 125-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ на посаді техніка стрілецької роти.
Під час виконання бойового завдання 9 жовтня 2022 року, поблизу с. Торське, Донецької області, разом з побратимом Романом Чабаном потрапив під мінометний обстріл ворога, внаслідок чого отримав травми несумісні з життям.
У Михайла залишилась матір, дружина та двоє дочок.[1]
Нагороди
ред.В лютому 2023 року відповідно до указу президента України №35/2023 [2] Іваніківа Михайла Васильовича за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі було посмертно відзначено державною нагородою: орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
В травні 2024 відповідно до указу Міністра оборони України №786 від 21 травня 2024 року відзначено медаллю "Захиснику України".
Примітки
ред.- ↑ Михайло Васильович Іваніків. Сайт пам'яті (укр.). 21 жовтня 2022. Процитовано 22 січня 2024.
- ↑ Президент, України (24 січня 2023). УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №35/2023 Про відзначення державними нагородами України. https://www.president.gov.ua (українською) . https://www.president.gov.ua. Процитовано 22 січня 2024.
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |