Іваніків Михайло Васильович

Михайло Іваніків; Іваніків Михайло Васильович
	Молодший сержант
	Технік стрілецької роти
Загальна інформація
Народження	11 серпня 1981; с. Болотня, Львівська область, Україна
Смерть	9 жовтня 2022 (41 рік); с. Торське (Лиманська міська громада), Донецька область, Україна; (загинув в ході бойових дій)
Поховання	Личаківський військовий цвинтар
Громадянство	Україна
Національність	українець
Псевдо	"Гуру"
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Формування	125 ОБрТрО
Війни / битви	Російсько-українська війна / Битва за Донбас
Нагороди та відзнаки
	\| Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Михайло Васильович Іваніків (11 серпня 1981 - 9 жовтня 2022) — молодший сержант Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, який загинув під час російського вторгнення в Україну. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (2023, посмертно). Позивний "Гуру".

Життєпис ред.

Іваніків Михайло Васильович народився 11 серпня 1981 року в с. Болотня, Перемишлянського району, Львівської області, Українська РСР, СРСР.

З 1987 року навчався у Болотнянському закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Перемишлянської міської ради Львівського району Львівської області.

Після школи у 1999 році закінчив Державний навчальний заклад "Львівське вище професійне політехнічне училище" за спеціальністю "Слюсар з ремонту автомобілів, водій категорії С".

Після завершення навчання проходив військову службу у лавах 80-ї окремої десантно-штурмової бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України. Брав участь у Тимчасовій Місії ООН у Республіці Косово у період з серпня 2001 року. В серпні 2002 році був звільнений в запас.

З початком російського вторгнення в Україну в 2022 році добровольцем став на захист України. Боровся проти держави-терориста у складі 125-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ на посаді техніка стрілецької роти.

Під час виконання бойового завдання 9 жовтня 2022 року, поблизу с. Торське, Донецької області, разом з побратимом Романом Чабаном потрапив під мінометний обстріл ворога, внаслідок чого отримав травми несумісні з життям.

У Михайла залишилась матір, дружина та двоє дочок.^[1]

Нагороди ред.

В лютому 2023 року відповідно до указу президента України №35/2023 ^[2] Іваніківа Михайла Васильовича за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі було посмертно відзначено державною нагородою: орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Примітки ред.

↑ Михайло Васильович Іваніків. Сайт пам'яті (укр.). 21 жовтня 2022. Процитовано 22 січня 2024.
↑ Президент, України (24 січня 2023). УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №35/2023 Про відзначення державними нагородами України. https://www.president.gov.ua (українською) . https://www.president.gov.ua. Процитовано 22 січня 2024.

Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Михайло Васильович Іваніків. Сайт пам'яті (укр.). 21 жовтня 2022. Процитовано 22 січня 2024.

[2] Президент, України (24 січня 2023). УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №35/2023 Про відзначення державними нагородами України. https://www.president.gov.ua (українською) . https://www.president.gov.ua. Процитовано 22 січня 2024.

[1]

[2]