Вікіпедія

Ібн аль-Асір

(Перенаправлено з Ібн аль-Асир)

ІззуддІн Абуль-Ха́сан А́лі ібн Муха́ммад аль-Джазірі, більш відомий як Ібн аль-Асір (араб.علي بن مُحمَّد بن عبد الكريم بن عبد الواحد الجزري الشيباني12 ;травень 1160- червень 1233)— один з найбільш відомих арабо-мусульманських істориків курдського походження[1] з роду Ібн Асірів. Можна також зустріти таку транскрипцію його імені(зокрема російською мовою):Ібн аль-Атір та Ібн аль-Афір.

Ібн аль-Асір
араб.علي بن مُحمَّد بن عبد الكريم بن عبد الواحد الجزري الشيباني
Прізвисько ابن الأثير الجزري, عز الدين і أبو الحسن
Народився 12 травня 1160(1160-05-12)[2][4][5]
Джизре, Ширнак ,Туреччина
Помер 1 червня 1233[2][3][…] (73 роки)
Мосул , Нінава
Національність курд
Місце проживання Мосул
Діяльність історик , біограф
Галузь історія і хадисознавствоd
Відомі учні Abdullah Ibn Mahmud al-Mawsilid
Знання мов арабська[2]
Magnum opus al-Kāmil fī al-tārīkhd, Usd al-ghabah fi marifat al-Saḥabahd і al-Lubāb fī Tahdhīb al-ansābd
Конфесія іслам
Брати, сестри Diyā' ad-Dīn Ibn Athird і Majd ad-Dīn Ibn Athird

Біографія ред.

Згідно з виданням Британської енциклопедії[6](Encyclopaedia Britannica) історик народився в місті Джизре(тур. Cizre)- нині турецьке місто в провінції Ширнак, за часів імперії Сельджуків. У віці двадцяти одного року Ібн аль-Асір разом зі своїм батьком переїхав до Мосула, щоб продовжити навчання. У цьому місці на півночі Іраку він і провів більшу частину свого життя, присвятивши його вивченню історії та ісламських традицій. Навчався також в Єрусалимі і Дамаску, часто подорожував до Аравії, Сирії та Палестини.Деякий час перебував в Сирії разом з армією Саладіна під час їх боротьби з хрестоносцями. Крім цього, Ібн аль-Асір виконував дипломатичні доручення багдадських халіфів. В будинку історика збирались кращі вчені і літератори того часу.

Сім'я ред.

Батько Ібн аль-Асіра обіймав посаду при Зангідах Мосула й тому мав досить великий життєвий досвід, який часто ставав у пригоді його синові, коли той писав чергову працю. Старший брат історика-Маджд аль-Дін Ібн аль-Асір(1149—1210)-працював у Мосулі і був відомим вченим, написав збірник висловів і актів пророка Мухаммеда та словник незрозумілих термінів у збірниках Хадісів (розповіді Мухаммада та його послідовників). Молодший брат- Шіян аль-Дін Ібн аль-Асір (1163—1239)-був відомим автором і літературним критиком, працював на Саладіна і став візиром сина Саладіна Аль-Маліка аль-Афгаля.

Праці ред.

  • «Історія атабеків сирійських» («Ат-таріх аль-ба́хір фі ад-да́улят аль-атабікійа»; араб. التاريخ الباهر في الدولة الاتابكية‎), видана під назвою «Geschichte der Atabekiden» (1793), уривки переклав Рено. Опис праці:

    «Автор, розповівши всю історію правління Нуреддіна до 1174 року, коли султан Мосула, побачивши явну зраду свого намісника в Єгипті, Саладіна, який відмовився допомагати йому проти християн, розпочав похід проти нього в Єгипет, але помер на шляху в Дамаск, маючи від роду 58 місячних років, приводить розповідь медика про його смерті, а потім зупиняється довго на описі характеру і звичаїв Нуреддіна.»[7]

  • «Досконала історія» («Аль-каміль фі т-таріх»; араб. الكامل في التاريخ‎)-головна праця Ібн аль-Асіра в 12 томах, що являє собою загальну історія від створення світу до 1230 р.; праця була видана Торнбергом: «Ibn el Atheri Chronicon» (1851—1871); уривки у французькому перекладі -Рено (Reinaud) при «Histoire des croisades» Мішо (1829) і в «Recueil des historiens des croisades» (вид. академії написів, 1858, 1887); уривки в "Hist. de l'Afrique sous la dynastie Aghiabide par Ibn Khaldoun "(Париж, 1841); повні східні видання: Булак (1872), Каїр (1881). Причому умовно перша частина праці (до 922—923) — перероблений виклад «Історії пророків і царів» Ат-Табарі, але із залученням додаткових джерел, інша ж (до 1231) — самостійний твір. Праця автора базується переважно на досліденнях істориків попередніх століть, однак містить в собі описи очевидців та спостереження самого Ібн аль-Асіра .
  • «Кіта́б аль-луба́б» (араб. اللباب في تهذيب الانساب‎), уривки видані Вюстенфельдом під назвою: «Specimen al-Lobabi, sive Genealogiarum» (Геттінген, 1835).
  • «Леви лісу: свідчення про сподвижників пророка Мухаммеда» («Асад аль-Габат фі мааріфат ас-Сахаб»; араб. أسد الغابة في معرفة الصحابة) — відомості про 7500 сподвижників Мухаммеда, видано в Каїрі (1869).

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Philip G. Kreyenbroek, Oral Literature of Iranian Languages al-Athir..a historian and biographer of Kurdish origin Yasir Suleiman, «Language and identity in the Middle East and North Africa», Curzon Press, 1996, ISBN 0700704108, p. 154. Ibn al-Athir, (d.1233), a Kurdish historian and biographer…Ozlem Belcim Galip, Imagining Kurdistan: Identity, Culture and Society, (I.B. Tauris, 2015), 72.
  2. ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б Swartz A. Open Library — 2007.
  4. ↑ а б в Encyclopædia Britannica
  5. ↑ SNAC — 2010.
  6. ↑ Ibn al-Athīr | Arab historian. Encyclopedia Britannica (англ.). Архів оригіналу за 18 квітня 2021. Процитовано 23 травня 2021.
  7. ↑ ИБН АЛ-АСИР->ИСТОРИЯ АТАБЕКОВ->ТЕКСТ. www.vostlit.info. Архів оригіналу за 23 травня 2021. Процитовано 23 травня 2021.

Література ред.

  • Крымский А. Е. Ибн-аль-Асир // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.
  • Ибн ал-Асир // Казахстан. Национальная энциклопедия. — Алматы: Қазақ энциклопедиясы, 2005. — Т. II. — ISBN 9965-9746-3-2.
  • Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу. Тематична хрестоматія: Навч. посібник Київ: Либідь, 2000. — 624 с.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ібн_аль-Асір&oldid=39901282