Іберо-мавританська культура
Іберо-мавританська культура, Оранська культура[1], або уштатійська культура (за назвою археологічної пам'ятки Уштата[2]) — епіпалеолітична археологічна культура на території Північної Африки.
| Іберо-мавританська культура | |
 | |
| Ким названо | Paul Maurice Pallaryd |
|---|---|
| Місце розташування | Північна Африка |
| Наступник | Капсійська культура |
| Час/дата початку | 17 тисячоліття до н. е. |
| Час/дата закінчення | 8 тисячоліття до н. е. |
 Іберо-мавританська культура у Вікісховищі | |
Походження
ред.За однією з гіпотез, культура виникла в результаті міграції кроманьйонців (носіїв мехтоїдної раси) з території Іберійського півострова (звідки і назва); згідно з іншою гіпотезою, є нащадком ранішої атерійської культури, яка займала ту ж територію.
Нарешті, згідно з сучасними уявленнями, є нащадком халфської культури, що існувала на території Єгипту в 24000-15000 до н. е. і мігрувала на захід.
Антропологічний вигляд
ред.Іберо-мавританці були носіями мехтоїдного расового типу європеоїдної раси. Мали світле волосся, шкіру та блакитні очі.
Палеогенетіка
ред.У мехтоїдів іберо-мавританської культури з Аталіїн (Afalou) в Алжирі (13000-9000 до н. е.) та Тафоральта в Марокко (21000-8800 до н. е.) визначено мітохондріальні гаплогрупи H or U, T2b, JT or H14b1, J, J1c3f, R0a1a, H1, R0a2c, H2a1e1a, H2a2a1, H6a1a8, H14b1, U4a2b, U4c1, U6d3[3]. У 2013 дослідження викопної ДНК показало наявність у Тафоральт мітохондріальних гаплогрупп U6, H, JT і V[4]
Хронологія
ред.Існувала в період близько 10120-8550 до н. е. У Неолітичний субплювіал (останній вологий період в історії Сахари) залишки культури поглинені капсійцями.
Примітки
ред.- ↑ Оранская культура. Архів оригіналу за 9 жовтня 2006. Процитовано 27 липня 2017.
- ↑ Les Ouchtatiens. Архів оригіналу за 9 травня 2010. Процитовано 27 липня 2017.
- ↑ On the origin of Iberomaurusians: new data based on ancient mitochondrial DNA and phylogenetic analysis of Afalou and Taforalt populations, 2016. Архів оригіналу за 20 жовтня 2019. Процитовано 27 липня 2017.
- ↑ Fleming, Harold (1965). The age-grading cultures of East Africa: an historical inquiry, Volume 2. University of Pittburgh. с. 348. Процитовано 15 May 2016..
Посилання
ред.Література
ред.- D. Lubell, «Continuité et changement dans l'Épipaléolithique du Maghreb», in: Le Paléolithique en Afrique, l'histoire la plus longue , Artcom ', Errance, 2005, ISBN 2-87772-297-X