Єлисаветградська жіноча гімназія

Єлисаветградська жіноча гімназія
	Фото будівлі Єлисаветградської громадської жіночої гімназії матеріал із книги В.В. Петракова та В.В. Смотренка «Маленький Париж») 1910 р.
Тип	Гімназія
Країна	Україна
Розташування	Кропивницький
	48°30′55″ пн. ш. 32°15′44″ сх. д. / 48.5152° пн. ш. 32.2623° сх. д.

Єлисаветградська жіноча гімназія — навчальний заклад — повна (8-річна) громадська гімназія для дівчат у місті Єлисаветграді (сучасний Кропивницький), якій передувало двокласне училище; відіграла значну роль в культурному й освітньому житті міста наприкінці XIX — на початку ХХ століття, найстаріша жіноча гімназії Півдня України другої половини ХІХ – поч. ХХ ст.

Історія ред.

«Школа для бідних дівчат нижчого класу людей» ред.

У 1860 році в Єлисаветграді відкрилося жіноче училище 1-го розряду, яке з 1870-го набуло статусу громадської жіночої гімназії і потім базувалося у спеціально збудованому приміщенні по вулиці Петровській (нині це старий корпус педагогічного університету). Училище було розраховане на дівчаток з незаможних родин. На той час в місті вже було кілька платних дівочих пансіонів (найстаріший з них – пані Титаренкової – працював ще з 1820-х). Училище було двокласним, а гроші на його утримання щорічно виділяли місцеві купці. У рік відкриття в училищі було три наставники та 12 дівчаток.

Спочатку гімназія базувалася у будинку Плескачевської, який знаходився на правому березі Інгулу в районі вулиці Верхня Биковська (Чапаєва), з 1869 року переїхало у будинок генерала Екельна (нині це Кіровоградський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського) на розі Великої Перспективної та Нижньодонської (Тімірязєва, Карпи). Цей будинок місто придбало у генерала в 1847 році, відремонтувало після пожежі та здавало в оренду магазинам, банківським установам тощо.

Того ж року училище стало шестикласним. А наступного року вийшов циркуляр, відповідно до якого шестикласні училища перетворювалися на семикласні гімназії.

На початку 1870-х тут відкрили восьмий педагогічний клас, випускниці якого могли працювати домашніми наставницями та помічницями вчителів. На той час в гімназії було вже 600 учениць. Навчання стало платним: 20 рублів + ще 5 рублів за додаткові заняття з сучасних мов (французької та німецької). Крім цього гімназистки вивчали закон Божий, російську мову, математику, географію, історію, фізику, рукоділля та малювання, педагогіку, латину та грецьку мову.

З метою розширення набору наприкінці ХІХ століття до будинку Екельна зробили кілька прибудов по вул. Нижньодонській і Великій Перспективній, водночас навесні 1898 року опікунська рада жіночої гімназії звернулася до міської управи з проханням поклопотатися перед міською думою про відведення земельної ділянки на розі Петрівської (тепер – Шевченка) вулиці і Театрального (Нейгауза) провулку для спорудження спеціального гімназійного приміщення яке відповідало б усім санітарним вимогам.