Єгоров Віталій Михайлович
Єгоров Віталій Михайлович (нар.. 20 грудня 1968, Корсунь-Шевченківський, Черкаська область, Українська РСР, СРСР) — російський та український актор театру і кіно, заслужений артист Російської Федерації (2001)[1]. Став відомим у 2005 році після ролі дизайнера одягу Мілко Вукановіча у телесеріалі «Не народися вродливою».
| Єгоров Віталій Михайлович | |
|---|---|
| Дата народження | 20 грудня 1968 (55 років) |
| Місце народження | Корсунь-Шевченківський, Черкаська область, Українська РСР, СРСР |
| Громадянство |
 Росія |
| Alma mater | Дніпропетровське театральне училище і Школа-студія МХАТ |
| Професія | актор |
| Нагороди |
  |
| IMDb | ID 2014623 |
| vitaliy-egorov.ru | |
Життєпис ред.
Віталій Михайлович Єгоров народився 20 грудня 1968 року в місті Корсунь-Шевченківський Черкаської області.
У дитинстві навчався в музичній школі по класу баяна. На лялькове відділення театрального училища вступив до 15 років в Дніпропетровську. Працював в Одеському українському музично-драматичному театрі імені В. Василька. Після служби в лавах Радянської Армії Віталій Єгоров вступив до школи-студії МХАТ на курс Олега Табакова, яку закінчив у 1994 році.
Олег Табаков так говорить про Єгорова[2]:
|
«Він з Черкащини, з незалежної України. За своїм зовнішнім даними він схожий на італійського жиголо, і на єврейського хлопчика Мотла, і на циганчонка з табору. Його акторський діапазон дуже широкий. Серед всіх героїв і "фарб" нашого підвалу, Віталій - найніжніша фарба. Він дуже ранимий, він сумнівається в успіху, якого явно досяг. Мене радує його здатність обрізати хвости своїх успіхів. Він вміє починати з чистого аркуша. На роботу він накидається пристрасно. І тому я вірю в нього. До нього прийшли ролі. Великі. Я чекаю від нього нових звершень». | 
|
У трупі Театру-студії під керівництвом Олега Табакова він працює з 1993 року.
У 1997 році Віталій Єгоров отримав театральну премію каналу ТБ-6 «Чайка» в номінації «Прорив» за роль Художника у виставі Андрія Житінкіна «Старий квартал» за п'єсою Теннессі Вільямса.
Актор одружений, виховує двох доньок Анну та Марію.
Визнання і нагороди ред.
- Заслужений артист Росії (2001).
Творчість ред.
Ролі в театрі ред.
МХТ імені А. П. Чехова ред.
- Антігона — Гемон
Міжнародний Чеховський Фестиваль ред.
- Три сестри — Кулигін
Московський театр-студія під керівництвом Олега Табакова ред.
- «Біг» — Голубков
- «Воскресіння. Супер» — Нехлюдов
- «Ідіот» — Мишкін
- «На всякого мудреця досить простоти» — Городулін
- «На дні» — Барон
- «Батьки і діти» — Микола Петрович Кірсанов
- «Під небом блакитним» — Роберт
- «Пристрасті за Бумбарашем» — Льовка
- «Сублімація кохання» — П'єтро Дегані
- «Одруження» — Подкольосін
Архівні вистави:
- «Аркадія» — Валентайн Каверлі
- «Білоксі-Блюз» (рання редакція) — Джеймс Ханнессі
- «Зоряна година за місцевим часом» — 1-й кореш
- «Ідеальний чоловік» — Роберт Чілтерн
- «Звичайна історія» — Граф Новинський
- «Небезпечні зв'язки» — Віконт де Вальмон
- «Пісочна людина» — Натан
- «Остання жертва» — Дульчін (введення на гастролях)
- «Провінційні анекдоти» — Потапов, Хомутов
- «Прощайте і рукоплещите!» (роль: Карло Гольдоні
- «Псих» — Валерка
- «Скрипка і трошки нервово» — Старший
- «Смертельний номер» — Білий
- «Старий квартал» — Художник
Радіопостановки ред.
- «Одного разу в історії». Листи. Документи. Свідоцтва": Микола Ердман та Ангеліна Степанова (голос: Микола Ердман)
Фільмографія ред.
- 2002 — Антикілер — епізод
- 2002 — Пристрасті за Бумбарашем (телеспектакль) — Льовка
- 2003 — Сищики 2 (серіал) Серія «Спека» — Дмитро Пиченегін
- 2004 — МУР є МУР — Алька Спиридонов, журналіст
- 2004 — Московська сага — Сандро Певзнер, художник
- 2005 — Бумер. Фільм другий — продажний кум
- 2005 — Ешелон — Юхим Нечипуренко
- 2005 — МУР є МУР 3 — Алька Спиридонов, журналіст
- 2005—2006 — Не народися вродливою — дизайнер одягу Мілко Вукановіч
- 2006 — Многоточие — скульптор
- 2006 — Будинок-фантом у придане — Женя Чесноков, письменник
- 2006 — Повертається чоловік з відрядження — Герберт Вайс
- 2006 — Натурниця — Едвард Мунк
- 2006 — Все можливо — Олександр Малевич, керівник компанії
- 2007 — Чужі таємниці — Олег Ткачов, журналіст
- 2007 — Право на щастя — продюсер, адміністратор «Ринку»
- 2007 — Тримай мене міцніше — Шурик, головний лікар санаторію
- 2008 — Як знайти ідеал — Павло, епізод
- 2008 — Мережива — Ярослав, директор музею
- 2008 — Не відрікаються люблячи — Вікторов, психолог
- 2008 — Шалений янгол — батько Дитини
- 2009 — Циганки — Менахем, він же Мойша Гайгер, скрипаль
- 2009 — Дихай зі мною — Ігор, професор математики
- 2010 — Нічна зміна — режисер
- 2011 — Господиня моєї долі (серіал, 2011) — Сергій, чоловік Марини, батько Саші, звукорежисер
- 2012 — Про нього — Олексій, монах, батько Муськи
- 2012 — Джамайка — Харетонов, диригент
- 2012 — Дихай зі мною 2 — Ігор, професор математики
- 2014 — Панове-товариші — Іван Карлович Штерн, лікар
- 2016 — Кухня — Олексій Смолін
- 2016 — Рродичі, що втекли — Жан
- 2018 — Нова людина — Роман, власник мережі аптек
Примітки ред.
- ↑ Почётное звание присвоено указом президента России № 521 от 7 мая 2001 года [Архівовано 29 червня 2009 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Родионова, И. В. Олег Табаков. Парадокс об актёре. — М.: Центрполиграф, 1999. — С. 294. — ISBN 5-227-00419-6. (рос.)
Посилання ред.
- Віталій Єгоров на сайті IMDb (англ.) (англ.)
- Офіційний сайт Віталія Єгорова (рос.)
- Віталій Єгоров на сайті театру п/к [Архівовано 19 січня 2011 у Wayback Machine.] Олега Табакова [Архівовано 19 січня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
- Віталій Єгоров на сайті Московського художнього театру [Архівовано 27 січня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
- Інтерв'ю Віталія Єгорова онлайн-газеті «ПіRaміда» (рос.)
- Інтерв'ю Віталія Єгорова журналу «Домашнє Вогнище» [Архівовано 27 січня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)