Відкрити головне меню

Єврейські погроми під час Української революції

Хасидська синагога у Львові після погрому в листопаді 1918 року поляками

Єврейські погроми під час Української революції — єврейські погроми, що відбувалися в 1918—1921 роках під час Української революції. За підрахунками єврейського дослідника Нахума Гергеля, на які часто посилаються історики, 40 % із них були ініційовані частинами армії УНР, 25 % — незалежними розрізненими збройними формуваннями, 17 % — денікінцями, 9 % — червоноармійцями, 4 % — загонами під командуванням отамана Григор'єва, і 3 % — польською армією[1][2][3]. Це дані 90-річної статистики, яка заснована на свідченнях очевидців, газетах і даних тогочасних єврейських громадських й різних урядових організацій.

Багато дослідників стверджують, що розрізнити регулярні від нерегулярних частин УНР, залучених до конкретних погромів часто складно. Тому визначення «армія Петлюри» досить неточне. Залученість лояльних військ Петлюрі до погромів потребує подальших досліджень[4].

Зміст

Участь у погромах білогвардійців та червонихРедагувати

Значні погроми влаштовували червоноармійці, але виконавцями найкривавіших погромів, як наприклад у Фастові 1919 року[ru], були російські білогвардійці Денікіна. Втім, як зазначав історик Орест Субтельний, «для багатьох євреїв, які вважали себе росіянами, всю вину за погроми було легше скласти на Петлюру та українців, ніж на Денікіна з його російськими генералами»[5][6].

Участь у погромах військ УНРРедагувати

Новосторена Українська Народна Республіка у своїй офіційних документах обіцяла євреями повну рівноправність та автономію, а помічник міністра у справах євреїв Арнольд Марґолін виголовив у травні 1919 року, що український уряд УНР надав євреям більше прав, ніж уряд будь-якої іншої європейської держави[7]. Однак, після 1918 року Петлюра поступово почав втрачати контроль над військовими частинами УНР. Згодом, деякі підконтрольні (а особливо військові загони, на чолі з непідконтрольними отаманами) почали брали участь у погромах, найсерйозніші трапилися у Проскурові, Житомирі, Черкасах, Рівному, Фастові, Коростені та Бахмачі[5].

Найвідомішим із погромів, ініційованих військовими частинами УНР, був Проскурівський погром. Приводом до нього стала спроба більшовицького повстання, після придушення якого отаман Іван Семесенко наказав убивати єврейське населення Проскурова. Після цих подій Семесенко продовжував керувати загоном, його заарештували в травні 1919 року за невиконання наказів і розстріляли навесні 1920 року[1]. Уряд УНР виділив 20 мільйонів гривень на допомогу родинам потерпілих[8].

Деякі західні дослідники, як наприклад Кристофер Ґіллі, дорікають українському уряду Директорії у тому, що хоча вони де-юре завжди виносили каральні вироки проти військових загонів армії УНР за участь у погромах проти євреїв, та де факто, за словами Ґіллі, такі вироки не завжди були втілені у життя[1].

Загальне число єврейських жертвРедагувати

За часи коли Симон Петлюра керував УНР (1919–20), кількість євреїв убитих у погромах оцінюють від 35 до 50 тисяч.[5]

Симон ПетлюраРедагувати

Погляди Петлюри на євреївРедагувати

Докладніше: Симон Петлюра

На відміну від білогвардійських генералів, які «сповідували» антисемітизм і ретельно готували єврейські погроми, Петлюра мав проєврейські погляди та товаришував з єврейськими політичними діячами.[8] Найновіші знахідки серед особистих документів та листів Петлюри з впливовими єврейськими лідерами доводять, що Петлюра мав проєврейські погляди та вболівав за виникнення незалежної держави Їзраїль на теренах Палестинської території.[9]

Все ж деякі дослідники дорікають Петлюрі у тому, що він як тогочасний лідер України недостатньо зробив для припинення погромів на території України. Відомий український професор Михайло Грушевський і український соціял-революціонер Олександр Жуківський оповідали українському міністрові Аврахаму Ревуцькому, що Петлюра нібито навіть заявив у їх присутности: «Шкода жидів, але жидівські погроми підтримують дисціпліну в армії…».[10]

Вбивство Симона ПетлюриРедагувати

Докладніше: Процес Шварцбарда

У 1926 році російсько-французький анархіст та більшовик Шолом Шварцбард убив Симона Петлюру у Парижі. На суді Шварцбард пояснював вчинене ним вбивство Петлюри помстою за єврейські погроми, вчинені петлюрівцями у 1918-21 роки. Замовлення вбивства приписують радянським спецслужбам, яким було вигідно позбутися Петлюри — на той час головного рушія українського визвольного руху в еміграції. Незважаючи на зізнання у вбивстві самого обвинувачуваного, французький суд виправдав Шварцбарда.

ЛітератураРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в Christopher Gilley. Beyond Petliura: the Ukrainian national movement and the 1919 pogroms // East European Jewish Affairs. — Volume 47. — Issue 1. — PP. 45-61. (англ.)
  2. Доценко В. О. Єврейський погромний рух в Україні в 1917—1920 рр. // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету, 2014. — Вип. XXXVIII.
  3. Макаренко Т. П. Єврейські погроми в добу Української революції // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету, 2013. — Вип. XXXV.
  4. Чи відповідальний Петлюра за вбивства 50 тисяч євреїв?. Радіо Свобода (uk). Процитовано 2019-05-22. 
  5. а б в Orest Subtelny, Ukraine: A History (4th ed.), pp. 363—364, University of Toronto Press, 2009, ISBN 9781442697287
  6. Умиваючи руки: як більшовики зробили з українців найбільших погромників євреїв. tyzhden.ua (uk). Процитовано 2018-11-06. 
  7. Hostages of modernization: studies on modern antisemitism,1870-1933/39 volume 2, edited by Herbert Strauss. (1993). Berlin: Walter de Gruyter and Company pp: 1307—1309 (англ.)
  8. а б Марія Остерська. Навіщо єврейські погроми?  — Україна молода, № 186 за 07.10.2010
  9. Сергійчук, Володимир. Симон Петлюра і єврейство. Київ: національний університет імені Тараса Шевченка; Центр українознавства, 2006. 152 стор.: стор.90-97. 2-ге вид. ISBN 966-2911-02-2
  10. Трагедія двох народів. Матеріяли до спору між українською та російською соц.дем. партіями з приводу убійства С. Петлюри. Прага — Київ, 1928. 85 стор.: 33-35 cc.