Вікіпедія

Miss Sarajevo

«Пані Сараєво» (Miss Sarajevo) − це єдиний сингл з альбому 1995 року Original Soundtracks 1 групи U2 та Браяна Іно, що вийшов під псевдонімом «Passengers» (Пасажири). Лучано Паваротті брав участь як гостьовий вокал, він виконував для нього оперне соло. 

Miss Sarajevo
Сингл Passengers
з альбому Original Soundtracks 1
Випущений 1995
Жанр рок
Мова англійська
Композитор Боно
Лейбл Island Records
Продюсер Браян Іно
Місця в чартах
UK Singles Chart, №6
Також сингл з'явився у збірці U2 під назвою The Best of 1990—2000, окрім того Джордж Майкл записав кавер-версію для свого альбому, Songs from the Last Century. Пісня не досягла чарту Billboard Hot 100, але посіла шосте місце у Чарті синглів Британії і увійшла в десятку найкращих в багатьох європейських країнах. Боно, лідер гурту, називає «Miss Sarajevo» улюбленою піснею гурту U2.[1]

Історія ред.

Американський журналіст Білл Картер запропонував Боно ідею зняти документальний фільм про підпільний рух спротиву в Сараєво. Співак вирішив не тільки зайнятися зніманням фільму, але і оплатити цей проєкт. Ось що написав артист у нотатках до саундтреку:

«Глядач може слідкувати за організаторами підпілля у підвалах та тунелях міста, це унікальна можливість побачити життя в умовах сучасної війни, де мирне населення є основною жертвою. Фільм проливає світло на чорний гумор жителів Сараєво, що знаходились в пастці, але не втрачали морального духу і припускає, що сюрреалізм та Дадаїзм є адекватною відповіддю на фанатизм.»
-Боно[2]

Боно зазначив, що слова пісні відображають думки жителів міста того часу. «Міс Сараєво» − це документальний фільм, знятий Біллом Картером про конкурс краси, який проводився під час облоги Сараєва, столиці Боснії і Герцеговини. В конкурсі перемогла 17-літня блондинка на ім'я Інела Ноґіч.

Картер відвідав Сараєво взимку 1993 року як волонтер, тоді він опинився в самому серці конфлікту. Він прожив пів року в офісній будівлі, яка згоріла. Харчувався дитячею їжею, пив воду з річки, весь час займаючись доставленням продуктів та медикаментів тим, хто їх потребував. Картер зв'язався з U2, коли ті проводили тур Zoo TV Tour, в ході якого пояснювали, як страждають прості люди під час війни, і як західні медіа ігнорують людський аспект військових дій.

Гурт провів кілька прямих ефірів за допомогою супутникового зв'язку, під час яких Картер давав місцевим жителям можливість виговоритись. В цей час вони вже півтори року були відрізані від останньої частини Європи і це була єдина можливість, щоб їх почули. Кожен виступ був представлений багатотисячній аудиторії на стадіонах, де виступали музиканти. Включення були досить короткими і ніяк не редагувались перед виходом в ефір.

Картеру відправили його камеру поштою з Каліфорнії, таким чином він зміг записувати все, що відбувалось навколо нього. Основною метою його було показати, як живуть прості люди під час війни. «Війна − це лише фон, вона може бути будь-якою, головне це показати любов до життя, силу сміятись, любити і не опускати рук».

Пісня є протестом проти війни в Боснії, вона сповнена критикою міжнародної спільноти за їхнє небажання її спинити чи допомогти тим, хто постраждав від неї. У кліпі на пісню поєднано документальне знімання Білла Картера, перший запис виступу «Passengers» з піснею 1995 року у виконанні Паваротті та друзів в місті Модена. Відеоряд включає яскраві моменти, наприклад, фото учасниць конкурсу краси, що тримають плакат з написом «Не дозволяйте їм нас вбивати» («DON'T LET THEM KILL US»).

Робота Картера стала однією з двох, що були номіновані на премію Dreamchaser в 1995 році від International Monitor Awards у Вашингтоні. Другий номінант − документальне кіно про Чорнобиль під назвою Чорний вітер, біла земля («Black Wind, White Land»), знятий другом Білла та дружиною Боно Ali Hewson.[3] 

За кадром ред.

Документальне кіно за авторством Боно та Білла Картера яскраво описує життя мирних жителів під час облоги Сараєво.[4] Цей конфлікт було зумовлено етнічними суперечками, в ньому брали участь сербський та боснійський уряди. Боснія і Герцеговина проголосила свою незалежність від Югославії, у відповідь на це сербська армія оточила столицю країни місто Сараєво. В їхні плани входило включення цих територій як частини підконтрольних територій Республіка Сербська (Republika Srpska).[5]

Ця облога виявилась найдовшою облогою столиці у сучасній військовій історії, вона тривала з квітня 1992 по лютий 1996 року.[6] Населення столиці вимушено було жити посеред руїн, не маючи доступу до транспорту, води, газу та електрики.[7] В жовтні 1992 ООН ввело заборону на польоти над цими територіями.[8]

Тур гурту U2 під назвою «360°» ред.

Пісня була включена до туру гурту U2 під назвою 360°, вперше в турі була виконана в 2010 році на Олімпійському стадіоні в Турині, Італія. 

Кліп ред.

Кліп на цю пісню, знятий Морісом Ліннаном, являє собою монтаж з трьох різних подій: конкурсу краси (що описаний в пісні), виступ «Паваротті та друзів» та записів прогулянки вулицями Сараєва, що знаходився в облозі і під бомбардуванням військовими. Відео вийшло на DVD-збірці «Обрані твори 1990—2000» від U2 з коментарями режисера і назвою Missing Sarajevo (гра слів, дослівний переклад − «Сараєво, якого немає»). 

Є також інша версія відео, яка є документальним записом концерту в Модені.

Див. також ред.

  • Список кавер-версій на пісню U2 — Міс Сараєво

Примітки ред.

  1. ↑ «Just the 2 of U» [Архівовано 6 грудня 2012 у Archive.is].
  2. ↑ Stokes, Niall « Into the Heart: The Story Behind Every U2 Song.»136.
  3. ↑ Flanagan, Bill «U2 At the End of the World.» 513.
  4. ↑ Rogel, Carole «The Breakup of Yugoslavia and the War in Bosna.» 35.
  5. ↑ Burg, Steven L. Shoup, Paul S. «The War in Bosnia-Herzegovina Ethnic Conflict and International Interventio.» 35.
  6. ↑ Rogel, 35.
  7. ↑ Gjelten, Tom «Sarajevo Daily: A City and Its Newspaper Under Siege.» 14.
  8. ↑ Rogel, xxii.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Miss_Sarajevo&oldid=41455832