Métallurgique
Métallurgique (Металлюржик) — з 1860 року бельгійський виробник залізничної техніки та автомобілів. Штаб-квартира розташована в місті Марш'єнн-о-Пон. У 1927 році компанію купує фірма Imperia-Excelsior, і виробництво автомобілів припинилося.
| SA L’Auto Métallurgique | |
|---|---|
 | |
 | |
| Тип | Акціонерне товариство |
| Форма власності | акціонерне товариство |
| Галузь | Автомобілебудування |
| Доля | 1927: компанію купує фірма Imperia-Excelsior |
| Засновано | 1860 |
| Закриття (ліквідація) | 1927 |
| Штаб-квартира | Марш'єнн-о-Пон, Бельгія |
| Філії |
Métallurgique Company Bergmann-Métallurgique |
| Ключові особи |
Ернст Леманн Жак де Лідекірк |
| Продукція | Транспортні засоби |
 Métallurgique у Вікісховищі | |
Заснування компанії ред.
У 1860 році була заснована фірма Société Anonyme La Métallurgique, яка почала виробляти локомотиви і рухомі склади в Тубі, Нівелі і Самбрі, проте в 1898 році правління фірми зацікавилося автомобільним виробництвом, і в містечку Марш'єнн-о-Пон створюється автомобільний філіал фірми під назвою L 'Auto Metallurgique.
Початок виробництва автомобілів ред.
У 1900 році Едмондом Херманом було побудовано два прототипи з 2-циліндровим мотором, об'ємом 726 см3 і потужністю 4 к. с., у одного мотор розташовувався спереду, у другого — ззаду, обидва прототипи були показані в 1901 році на Паризькій виставці. Незабаром почалися продажі цих машин, через рік з'явилася більша 8-сильна машина, яка оснащувалася вже 4-циліндровим мотором, об'ємом 1,5 л, по суті, це був здвоєний 2-циліндровий мотор, всі машини оснащувалися ланцюговим приводом заднього моста.
У 1903 році у фірму приходить інженер, який до цього будує «Мерседеси» в німецькому «Даймлері» — Ернст Леманн, з його приходом починається ріст фірми в технічному плані — рама стала виготовлятися із штампованого профілю, з'явилося динамо і електричне освітлення (правда, поки за замовленням), карданний вал. Модельний ряд всього включав кілька моделей з двома і чотирма циліндрами. У 1904 році французька компанія Gillet-Forest починає виробляти такі автомобілі за ліцензією.
У 1905 році модельний ряд складався з 2-циліндрових моделей: 7/8HP і 10/12HP; і 4-циліндрових: 12/14НР, 16/20НР, 24/28НР і 30/35НР.
Але Леманну кортить побудувати щось особливе, і керівництво дає добро, в результаті в кінці того ж 1905 року народжується 9,9-літровий 4-циліндровий автомобіль 60/80HP, який видає 100 к. с. при 1500 об/хв і при цьому може розвинути швидкість в 160 км/год.
Однак не тільки цей автомобіль бере участь в гонках, ще до цього 3,6-літрова модель 24/28НР бере участь в гонках Herkomer в Німеччині. Німець Ханс Ашофф разом з уродженцем Бельгії Андріаном П'єдбефом починають продавати автомобілі в Німеччині у фірмі Адрінана — Piedbœuf & Cie (пізніше П'єдбеф відкриє фірму, яка буде випускати автомобілі марки Imperia). Також Ашоффу вдається отримати дозвіл на продаж автомобілів цієї марки в Лондоні, проте він передає це право своєму другові — Оскару Купперу, який засновує фірму Warwick Wright для цього, а пізніше — і Métallurgique Company (збираючи машини з комплектів, що поставляються з Бельгії).
У 1906 році 24/28НР ставить рекорд серед однокласників, беручи участь в кубку Лідекерка, Вільгельм проїхав трасу з середньою швидкістю в 78 км/год, також рекорд ставить і більша модель 60/80НР, яка бере участь у Остенде, машина показала найкращий середній час на трасі, проте поступилася часткою секунди іншій машині при розгоні на максимальну швидкість за одну милю, в результаті отримавши друге місце.
У 1907 році машини цієї марки отримують V-подібну решітку радіатора, також з'являються нові моделі: 26/32, 40/45 і 50/60. Модель 40/45НР з 8 л мотором — зменшений варіант 60/80НР моделі.
Модельний ряд до моделі 26/32 мав 3-ступеневі коробки передач, а всі автомобілі вище класом отримали 4-ступеневі коробки. Також фірма почала випускати в маленькій кількості вантажні автомобілі.
У тому ж році машини цієї марки беруть участь у Tourist Trophy, потім — у Kaiserpreis, але, на жаль, в обох гонках машини змушені були зійти з траси, та ж доля їх спіткала на трасі в Арденнах, але вже влітку, беручи участь в гонках Herkomer, німецький гонщик Ханс Ашофф займає друге місце на автомобілі Metallurgique. За його сприяння починаються переговори про виробництво цих автомобілів у Німеччині. А незабаром на трасі Брукландс модель 50/60НР займає і перше місце на п'єдесталі.
Уже в цьому ж році фірма відділяється від головного підприємства, біля керма стає мсьє Жермані, а фірма отримує назву Auto-Metallurgique S.A. Фірма дає на свої шасі рік гарантії (кузови поставляла фірма Van Den Plas Carrosserie).
Через рік фірма відмовляється від виробництва 2-циліндрових моделей, тоді ж на Tourist Trophy виставляється три машини, проте всі три сходять з дистанції.
У 1909 році підписується нарешті угода з німецькою фірмою Berliner Elektrizitätswerke AG, яка випускає електромобілі під маркою Bergmann, про виробництво автомобілів у Німеччині під маркою Bergmann-Metallurgique, причому, членом правління цієї компанії був герцог Баварії Людвіг, який в 1913 році стане останнім королем Баварії — Людвігом III (між іншим, одна з найстаріших монархій в Європі, сім'я була біля трону майже 740 років). Тоді ж з'являється 5-літрова модель 26/60HP.
У 1910 році будується спортивна машина з 11 л мотором і 16 клапанами, тобто по 4 на кожен циліндр, машина розвивала 105 к. с., машина правда зійшла з гонки Coupe du Prince Henry через поломку. У тому ж році автомобілі цієї марки стали продаватися і в Росії.
У 1911 році з'являється перший автомобіль марки Chevrolet, дизайн машини був клонований із автомобілів марки Metallurgique.
У 1912 році з'явилися нові моделі: 12/14CV з 2,6-літровим мотором, який розвивав 32 к. с., машина комплектувалася 4-ступеневою коробкою передач. Одна з цих машин відома тим, що на сьогоднішній день це найстаріший автомобіль з кузовом boat-tail, який дійшов до нас.
18CV 3,6 л розвивала 40 або 58 к. с. у спортивній версії; 5-літрова модель 26/60CV також обзавелася більш потужною спортивною версією, яка розвивала 75 сил, а нова модель 40/95 мала об'єм 7,4 л.
До кінця року з'явилася маленька модель 6/18CV з 1,5-літровим мотором. У тому ж році, вигравши гонки в Tour de France і Circuit du Maroc, фірма збільшила до двох років гарантію на свої шасі й мотори.
У 1913 році з'являється спортивна версія 40/90CV — 38/90CV, мотор залишився тим же, але шасі машини було укорочено. Усім автомобілям як опцію стали пропонувати електричний стартер.
А барон Нотомб, виступаючи на автомобілі Bergmann-Metallurgique 38/90CV, посів третє місце на гран-прі Росії. Барон Нотомб не зробив жодної заміни шин, які, до речі, були марки Continental-Pneumatic. Автомобіля марки Metallurgique не могло не бути у наближених царя, так, наприклад, авто такої марки було у вбивці Распутіна — Юсупова.
У 1914 році успіх Нотомба, але вже чисто на Metallurgique, закріпив гонщик Артур Дюре, також посівши третє місце в гран-прі Росії, які стали одними з останніх передвоєнних змагань.
Під час Першої світової війни виробництво автомобілів було зупинено, оскільки Бельгію окупували кайзерівські війська, призупинилося і виробництво автомобілів у Німеччині. Більшість обладнання з бельгійського заводу було вивезено до Німеччини, після війни разом із німецькими військами пішов і головний інженер фірми — Леманн, який став працювати в німецькій фірмі Selve. Бельгійська фірма виставила претензії німецькому уряду, щоб той повернв забране обладнання, але з Німеччини прийшла відповідь, що оскільки в правлінні переважали німці, то це їх рішення — вивезти обладнання на свою батьківщину. Але не дивлячись на це, Metallurgique стала першою бельгійською фірмою, яка відновила виробництво своїх автомобілів. Справа в тому, що компанія встигла приховати і зберегти запчастини та напівфабрикати до окупації. Відновило виробництво автомобілів і німецьке підприємство, оскільки у них теж залишилися нерозпродані шасі.
У 1919 році біля керма компанії став граф Жак де Лідекірк (проводилися гонки на кубок його імені). У 1919 році на шасі 1912 року будується цікавий проєкт: на шасі встановлюється 21-літровий мотор фірми Maybach, які під час війни встановлювали на дирижаблі Zeppelin, однак проєкт був невдалий, оскільки машина ставала некерованою і максимальна швидкість її була мізерною.
У 1920 році відновилося серійне виробництво автомобілів, це були довоєнні моделі 15/20CV, 20/40CV і 26/60CV. Старша модель отримала гальма всіх коліс системи Adex, це були гальма з діагональним задіянням.
У 1921 році проєктується 6-циліндровий мотор з напівсферичними камерами згоряння, але проєкт покладають на дальню полицю, а зусилля додаються на доведення 3-літрового 16-клапанного мотора, який видає 90 к. с. У 1922 році були готові три автомобілі, які були виставлені на гра-прі Бельгії, які проходили в Спа, машини встановили рекорд швидкості для цієї траси, проте змушені були зійти з траси через поломки.
У кінці 1922 року контроль над фірмою знову бере пан Жермане, який до того моменту пішов з посади директора іншої автомобільної фірми — SOMEA, разом з собою він прихопив молодого талановитого конструктора Поля Бастьєна, незабаром після їх відходу фірма «Сомеа» зникла з карти автовиробників. Сам Жермане ображений на німців, забирає ліцензію у німецької фірми, яка з цього моменту знову переходить на електромобілі, правда вантажні.
Бастьєн теж прийшов не з порожніми руками, а з проєктом, який він придумав ще рік тому, проте не був прийнятий членами правління «Сомеа». У підсумку в 1923 році з'явилася модель 12/15CV, або на деяких ринках 26HP, яка стала єдиною моделлю у виробничій гамі.
Це була 1,9-літрова 40-сильна машина з верхнім розташуванням клапанів, вона стала найпотужнішою на ринку серед своїх однокласників, непогана потужність дозволяла машині розвивати 121 км/год, також вона оснащувалася гальмами всіх коліс, тієї ж фірми Adex.
Однак, не дивлячись на хороші показники швидкості і потужності, машина не була настільки популярна, на жаль, через свою ненадійність, також падінню продажів сприяла податкова політика післявоєнної Великої Британії, машина виявилася неконкурентоспроможною на основному ринку.
Припинення виробництва автомобілів. Закриття компанії ред.
У 1927 році справи були настільки погані, що збанкрутілу компанію купує компанія Imperia-Excelsior, яка починала свій бізнес як дилер «Металлюржика». Поль Бастьєн залишає Бельгію і переїжджає в США, де влаштовується головним конструктором у фірму Stutz, для якої і створить свій знаменитий Vertical Eight. Тим часом Imperia-Excelsior перевозить устаткування на свої потужності, а заводські будівлі продає фірмі Minerva, яка через якийсь час буде також поглинена ненаситною «Імперією».
У 1929 році були продані останні залишилися машини, і автомобілі, які рекламувалися як «автомобіль з клапанним мотором, але який працює так само тихо, як безклапанний», зникли з каталогів назавжди.
Список автомобілів Métallurgique ред.
- 1901 — Métallurgique 4HP
- 1902 — Métallurgique 8HP
- 1905 — Métallurgique 7/8HP
- 1907 — Métallurgique 26/32HP
- 1909 — Métallurgique 26/60HP
- 1912 — Métallurgique 12/14CV
- 1913 — Métallurgique 38/90CV
- 1920 — Métallurgique 15/20CV
- 1923 — Métallurgique 12/15CV
Джерела ред.
- G. N. Georgano: Autos. Encyclopédie complète. 1885 à nos jours. Courtille, 1975
- G.N. Georgano Cars: Early and Vintage, 1886—1930. London: Grange-Universal, 1985.