Larinomesius

Larinomésius — підрід жуків роду Larinus родини Довгоносики (Curculionidae).

Зовнішній вигляд

До цього підроду відносяться жуки дрібного та середнього розміру, довжина тіла яких становить 4.5-13 мм. Основні ознаки:

• головотрубка біля очей, у основи без плаского сідлоподібного вдавлення;
• головотрубка коротка й товста, звичайно вона коротша за передньоспинку і ніколи не буває довшою за неї, зверху має 1, 3, до 5 кілів, а знизу може бути вкрита волосками, що стирчать;
• стволик вусиків коротший за їх джгутик;
• другий членик задніх лапок ширший за свою довжину.

Спосіб життя

Типовий для видів роду Larinus. Рослинами-господарями слугують різні види з родини айстрових. Імаго живляться зеленими частинами рослин, яйця відкладаються по одному у суцвіття-кошики. Личинки живляться незрілими сім'янками і заляльковуються у камері з досить міцними стінками .

Географічне поширення

Ареал підроду охоплює весь Південь Палеарктики, тяжіючи до Середземномор'я. У цих широких межах значній частині видів притаманний порівняно невеликий регіон. Дев'ять видів цього підроду мешкають в Україні, причому принаймні у трьох видів через Україну проходять межі їх ареалів (див. нижче).

Класифікація

Нижче наведено перелік 21 виду цього підроду, що мешкають у Палеарктиці. Види української фауни позначені кольором :

• Larinus atomarius Capiomont, 1874 — Вірменія, Туреччина
• Larinus bardus Gyllenhal, 1835 — Україна, Закавказзя, Середня Азія, Афганістан, Іран, Туреччина, Сирія
• Larinus canescens Gyllenhal, 1835 — Південь Європи, Закавказзя, Алжир, Сирія, Іран, Туреччина, Туркменістан
• Larinus carthami (Olivier, 1807) — Балкани, Закавказзя, південь Європейської Росії, Алжир, Єгипет, Близький Схід, Іран, Туреччина, Туркменістан
• Larinus curtus Hochhuth, 1851 — Південь Європи від Італії до Закавказзя, Близький Схід, Іран, Туреччина, інтродукований до Північної Америки та Австралії
• Larinus darsi Capiomont, 1874 — Закавказзя, Іран, Туреччина
• Larinus kirschii Reitter, 1872 — Північна Африка
• Larinus minutissimus Desbrochers des Loges, 1891 — Іспанія, Алжир
• Larinus minutus Gyllenhal, 1835 — Південь Європи від Іспанії до Закавказзя, Швеція, Туреччина, Сирія, Іран, Казахстан, інтродукований до Північної Америки та Австралії
• Larinus nubeculosus Gyllenhal, 1835 — Південь Європи від Франції до Закавказзя, Іран, Туреччина
• Larinus obtusus Gyllenhal, 1835 — Південна та Середня Європа, Ізраїль, Туреччина, інтродукований до Північної Америки та Австралії
• Larinus ochreatus (Olivier, 1807) — Південь Європи від Португалії до Греції та Чехії, Марокко, Алжир, Близький Схід, Туреччина
• Larinus palaestinus Talamelli, 1999 — Близький Схід
• Larinus puncticollis Capiomont, 1874 — Сирія, Туреччина
• Larinus ruber Motschulsky, 1845 — Україна, південь Європейської Росії, Західний та Східний Сибір
• Larinus scolymi (Olivier, 1807) — Південь Європи від Португалії до України, Північна Африка, Іран, Туреччина
• Larinus serratulae Becker, 1864 — південь Європейської Росії, Туреччина, Іран, Західний Китай, Узбекистан
• Larinus syriacus Gyllenhal, 1835 — Південь Європи від Балкан до Закавказзя, Таджикистан, Туреччина, Іран, Близький Схід
• Larinus undulatus Kocher, 1961 — Марокко
• Larinus vitellinus Gyllenhal, 1835 — Вірменія, Іран, Близький Схід, Туреччина, Іран
• Larinus wilkinsi Faust, 1887 — Таджикистан