4квартали
4квартали на Подолі — пізньорадянський архітектурний проєкт житлової забудови, результат конкурсу на забудову Подолу в Києві 1978 року. Автори: Ю. Шалацький, Л. Мороз, Г. Духовичний, Т. Лазаренко, І. Шпара, О. Тамаров. Роки проєктування: 1979-1989. Роки будівництва: 1984-1992. Забудова складається з 19 будинків між вулицями Введенська, Кирилівська, Межигірська і Оленівська[1][2]. Певні джерела стверджують, що ці квартали є прикладом архітектури соціалістичного постмодернізму[2][3][4][5].
| 4квартали Квартали Б-14, Б-15, В-14, В-15 | |
|---|---|
 | |
| 50°28′13″ пн. ш. 30°30′23″ сх. д. / 50.4703867° пн. ш. 30.5063088° сх. д. | |
| Місто | Київ |
| Розташування | Поділ |
| Поверхів | 4-7 |
| Площа | 49 372м2 м² |
| Матеріал | Цегла, бетон |
| Стиль | Соціалістичний постмодернізм |
| Початок будівництва | 1985 |
| Побудовано | 1992 |
Історія будівництва ред.
У 1976 році відкрили станцію метро Тараса Шевченка, а оскільки будівництво лінії метро велося відритим способом, через увесь Поділ проліг пустир[6].
Невдовзі було ухвалено рішення про конкурс на забудову двох ділянок: кварталів Е-8, Д-8, Д-7 (тепер — квартали Розенберґа), і прилеглих до метро кварталів В-14, В-15, Б-14, Б-15 (тепер — 4квартали).
у 1979 році в майстерні Київпроекту почалося проєктування забудови кварталів на основі типових секцій з додаванням унікальних прибудованих приміщень. Стадія «П» (проєкт), яка стала розвитком перших ідей, пропонувала перейти до індивідуальних проєктів будинків з типізованими елементами. Вона цілісно була затверджена на містобудівній раді, що дало можливість авторам перейти до подальшої розробки без погодження окремих будинків і рішень.
Стадія «Р» (робоча) була завершальним етапом проєктування, де кожен будинок отримав авторський вигляд, результати втілення якої можемо спостерігати сьогодні.
Архітектура ред.
Загальна композиція ред.
Квартали збудовані відповідно до червоних ліній забудови вулиць. Висотність будинків — від 4 до 7 поверхів, що знижується у підніжжя київських пагорбів[4].
Двори ред.
Двори заплановані і реалізовані як місця відпочинку мешканців, вільні від проїзду автомобілів. Облаштовано простори для дозвілля дітей, дорослих і людей похилого віку. Двори заплановано відкритими і наскрізними, для забезпечення вільного руху пішоходів.
Матеріали ред.
Квартали збудовані здебільшого із цегли з використанням готових бетонних конструкцій у балках і перемичках, сходах, перекриттях і фундаментах. Київська жовта клінкерна цегла використана у мощенні пішохідних зон.[4]
Кольорове рішення ред.
Кольорове рішення базоване на потребах захистити низькоякісну цеглу від зовнішніх впливів, надати кварталам унікального вигляду порівняно з модерністською забудовою, відповісти на необхідність інтеґрувати нові будівлі в старий контекст (На Подолі і в Києві у кінці XIX і на поч ХХст. жителі фарбували будинки, якщо не мали грошей на тинькування)[3].
Критика ред.
| Цей розділ статті ще не написано. |
Радянська критика ред.
Конкурс у Москві ред.
Конкурси і виставки ред.
Архітектура СРСР ред.
Пост-радянська критика ред.
Примітки ред.
- ↑ Съедин, Александр (1989). Квартал Б-14 на Подоле (Російська) . Москва. с. 28—42.
- ↑ а б Ерофалов, Борис (2017). A+C. Ієротопія. #3-4 2017 (Журнал) (Російська) . Київ: А+С. с. 114—189.
- ↑ а б Мороз Леонид — 4 квартала: где это?[Інтерв'ю]. — Киев: А+С, 2017 p.
- ↑ а б в Шалацкий Юрий — Пере-стройка на углу Юрковской и Костантиновской [Інтерв'ю]. — Киев: А+С, 2017 p.
- ↑ Олександр Анісімов. Розуміти постмодернізм: північні квартали Подолу [Стаття]. — Київ: МІСК, 2019 p., с. 5-25.
- ↑ Лосицкий Юрий та Власова Татьяна — Киевский Подол — эволюция ценностей [Журнал] // Архитектура СССР. — Москва: ГОССТРОЙИЗДАТ, 1991 p.. — сс. 26–31
Посилання ред.
A+С #3-4 2017 [Архівовано 27 січня 2020 у Wayback Machine.]