Духовичний Георгій Самуїлович

Георгій Самуїлович Духовичний (11 березня 1954, Київ — 1 вересня 2022, там само) — український архітектор, віце-президент київської організації Національної спілки архітекторів України та керівник Колективного підприємства творчої архітектурної «Майстерні Г.Духовичного», член правління Національної спілки архітекторів України. Дійсний член Українського комітету ICOMOS (UNESCO), член Архітектурно-містобудівної ради Києва, один із засновників громадського руху "Культура проти вандалізму — «Україна-зона культурного лиха» 2007 р. .

Георгій Самуїлович Духовичний
Народження	11 березня 1954(1954-03-11) Київ
Смерть	1 вересня 2022(2022-09-01) (68 років) Київ
Країна	СРСР, Україна
Навчання	Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури
Діяльність	архітектор
Нагороди	Державна премія України в галузі архітектури

Освіта

В 1977 році закінчив Київський державний художній інститут (архітектурний факультет, майстерня Н. Б. Чмутіної). Навчався у Н. Б. Чмутіної, А. І. Малиновського, А. В. Добровольського, Б. І. Примака, Г. С. Кульчицького, А. М. Мілецького. 1977 р.- дипломний проект лауреата Всесоюзного конкурсу дипломних проектів архітектурних ВУЗів. В 1989 році отримав сертифікат СП СА СРСР.

Робота

• 1978—1989 рр. — робота в Управлінні об'ємного проектування № 3, майстерня № 6 Головного управління «Київпроект» на посадах від архітектора до головного спеціаліста, проектування житлових кварталів та громадських споруд історичного центру Києва.
• 1982 р. — в складі авторського колективу Золота медаль та диплом 1-го ступеня Всесоюзного конкурсу СА СРСР на найкращий проект року (житлові квартали по вул. Горького та Подолу в м. Києві).
• 1987 р. — в складі авторського колективу диплом 1-го ступеня Конкурсу на найкращу споруду року Держбуд УРСР (Навчальний корпус ВПШ по вул. Мельникова, 84 в м. Києві).
• 1988 р. — Лауреат Всесоюзного конкурсу молодих архітекторів (СА СРСР).
• У 1990 р. — після отримання персонального міжнародного сертифікату Вищої атестаційної комісії Правління СА СРСР, відкриття персональної творчої архітектурної «Майстерні Г.Духовичного» СА СРСР, з 1992 р — КПТАМ "Майстерні Г.Духовичного "Національної Спілки архітекторів України, керівник майстерні. Проектування об'єктів нового будівництва, комплексної реконструкції та реставрації, житлових та громадських споруд та комплексів, здебільшого в історичному центрі Києва. Серед реалізованих об'єктів після 1990 року:
  • Комплекс Юридичного ліцею НАВСУ для дітей загиблих співробітників МВС
  • Житловий будинок по вул. Турівській,24 в м. Києві
  • Комплексна реабілітація пам'яток архітектури з реставрацією предмету охорони по вул. Хрещатик,50, Городецького,11, Городецького, 12, Михайлівська,7, Січневого повстання,17, Толстого, 9, Сагайдачного,37.
• 1993 р. — Сертифікат учасника Всесвітнього бієналє ВА-93 в Буенос-Айресі (Комплекс Християнського центру євангельських християн-баптистів України по пров. Ярославському,8/2 в кварталі А-11 в р-ні Подолу, м. Київ).
• 1995 р. — в складі авторського колективу Державна премія України з архітектури (Комплекс факультету міжнародних відносин та журналістики Київського державного університету по вул. Мельникова, 84 в м. Києві).
• 2002 р. — лауреат міжнародного конкурсу на меморіальний, суспільсько-просвітницький центр «Відродження» в Бабиному ярі (м. Київ) спільно з Ю.Бородкіним
• 2006 р. — лауреат національної премії «Відродження» в галузі містобудування за проект-концепцію реконструкції території Видубицького озера в м. Києві, спільно з Ю.Бородкіним
• 2007 р. — лауреат Національного конкурсу на найкращу споруду року за бізнес-центр «Ренесанс» по вул. Воровського,24 в м. Києві
• 1999—2005 — в складі авторських колективів лауреат конкурсів на «Реконструкцію Володимирського проїзду в м. Києві», «Реконструкцію території Національного музею України по вул. Грушевського та Національного виставкового комплексу по вул. Інститутській»

Досягнення

Є автором-розробником концепції, типології та ряду проектів християнських євангельських церковних, місіонерських та помісних центрів нового типу для будівництва в Україні. Їх реалізовано в с. Киїлов Бориспільського району (1992—1997 рр. на 60 осіб), м. Вишневе Києво-Святошинського р-ну Київської області (1992—2000 рр. на 350 осіб), комплекс «Дім Євангелія» (1990—1996 рр. на 1500 осіб) по пров. Ярославському, 8/2 в м. Києві, Помісна церква по вул. Жукова, 2 в Києві (розп. в 1997—2005 рр. на 1200 осіб), комплекс «Світ на Сході» по вул. Хорольській, 28-30 (1997—2008 рр.) тощо.

Є теоретичним та практичним розробником авторського стилю «персоніфікованого діалектичного контекстуалізму» — органічного персоніфікованого входження в конкретну ділянку архітектурного середовища, що постійно розвивається, із створенням ефекту почасових стильових нашарувань, у якому виконано його основні проекти:

• Помісна церква по вул. Жукова, 2 в Дніпровському р-ні
• Громадсько-офісний торговельний центр по вул. В.Вал, 10
• житловий будинок по вул. Вознесенський узвіз, 28 в Подільському р-ні м. Києві
• офісний центр «Ренесанс» класу «А» по вул. Бульварно-Кудрявській, 24 в Шевченківському р-ні м. Києва.

Публікації

1. Функциональная диагностика и рационализация жахов в эпоху социальных перемен и смятения архитектурных стилей. («АСС» Киев −1999р)
2. Утрата и воссоздание градостроительного вектора в Киеве историческом и не только или надолго прерванный полет. («АСС» Киев −2000р)
3. Карнавализм, как метод градостроительного мышления в период национального стилеобразования. («АСС» Киев −2004 г.)
4. Киев — очередное градостроительное распутье начала нового века, нефигуративная знаковость, как зрелая форма эмоционального диалога в городской культуре. (Збірка статей «А+С» Київ-2008 р.)
5. Исторический Киев — как объект стилеразрушения (особенности стилеобразование архитектуры Киева конца ХХ — начала XXI века) (Збірка статей Інституту пам'яткоохоронних досліджень Міністерства культури та туризму України. Київ-2006 р.)
6. «АРХІДЕЯ» № 11 (22-32), № 12 (174—182), 2003 р. № 1-2, (130—137) 2004 р., № 3 (164—169) 2005, у співавторстві, цикл статей під рубрикою «Новітня археологія»
7. Наукове видання «Київський архітектурний модерн 1900—1910 рр.» співавтор

Відзнаки

• лауреат Державної премії України в галузі архітектури (1995);
• лауреат всесоюзних, міжнародних та українських конкурсів;
• лауреат Світового архітектурного бієнале ВА-93 в Буенос-Айресі.

Джерела

• (рос.) Георгий Духовичный: «У нас две серьезные проблемы: непрофессионалы и временщики»^{[недоступне посилання з квітня 2019]} // Коммерческая недвижимость № 01 2006

Посилання

• Георгій Духовичний. День народження небіжчика^{[недоступне посилання з квітня 2019]} // «Дзеркало тижня» № 20, 26 травня 2007
• Георгій Духовичний: Знищення пам'ятників у Києві набуло гротескового і непристойного характеру