17-та зенітна дивізія (Третій Рейх)
17-та зенітна дивізія (Третій Рейх) (нім. 17. FlaK-Division) — зенітна дивізія Вермахту, що діяла протягом Другої світової війни у складі Повітряних сил Третього Рейху.
| 17-та зенітна дивізія (Третій Рейх) 17. FlaK-Division | |
|---|---|
 Прапор командира дивізії Люфтваффе | |
| На службі | 1 квітня 1942 — 8 травня 1945 |
| Країна |
.svg){kind=small} Третій Рейх |
| Належність |
.svg){kind=small} Вермахт |
| Вид |
 Люфтваффе |
| Роль | Війська протиповітряної оборони |
| Чисельність | зенітна дивізія |
| У складі | Див. Командування |
| Гарнізон/Штаб | Лейпциг |
| Війни/битви | |
| Командування | |
| Визначні командувачі |
Карл Файт Ганс Зімон |
Історія ред.
17-та зенітна дивізія сформована 1 квітня 1942 року, а її штаб розгорнутий 1 травня 1942 року у Відеричі (Саксонія) під керівництвом оберста Карла Файта і перед закінченням формування було передислоковано на південь німецько-радянського фронту, де дивізію включили до 1-го зенітного корпусу 4-го повітряного флоту. На момент формування 17-та зенітна дивізія складалася з наступних сил:
- 4-й зенітний полк (до липня 1943)
- 12-й зенітний полк
- 42-й зенітний полк (до лютого 1943).
17-та зенітна дивізія брала участь у боях у районі Сталіно та на Ізюмському плацдармі, в результаті яких у травні 1942 року було захищено Харків. Після цього з'єднання разом зі своїми частинами ППО включили до військ групи армій «A», яка в ході літнього наступу 1942 року наступала в напрямку Ростова і Краснодара, й далі на Кавказ. Підрозділи дивізії залучалися окрім прикриття дій сухопутних військ вермахту також до наземних боїв. Згодом дивізія брала участь у обороні Кубанського плацдарму та в боях за Новоросійськ. У липні 1943 року їхні полки були дислоковані на Дніпрі в районі Кременчука. У ході ар'єргардних боїв з кінця 1943 року вся дивізія разом з 1-ю танковою армією до середини квітня 1944 року билася в битві під Кам'янець-Подільським, де більшість її частин і техніки були знищені Червоною армією.
Залишки 17-ї зенітної дивізії прорвалися з 1-ю танковою армією з мішку та були негайно відведені для відновлення боєздатності. У червні 1944 року штаб дивізії в Кракові підпорядковувався 6-му повітряному флоту (II зенітний корпус) і складався лише з шести оперативних важких і дев'яти середніх і легких зенітних батарей.
Однак влітку 1944 року 17-та зенітна дивізія знову передали 1-му зенітному корпусу.
20 січня 1945 року командний пункт з'єднання знову довелося передислокувати, цього разу в Охлау. Там штаб дивізії отримав завдання перебрати на себе керівництво протиповітряними силами, які брали участь в обороні фортеці Бреслау. До кінця війни дивізія була оперативно приписана до 4-ї танкової армії. У лютому 1945 року штаб дивізії з командним пунктом у Нойгофі керував протиповітряними силами в районі Бріг — Глогау, маючи в підпорядкуванні 44 важких, 22 середніх і одну легку зенітну батареї.
Райони бойових дій ред.
- Німеччина (квітень — травень 1942);
- Східний фронт (південний напрямок) (травень 1942 — грудень 1944);
- Польща (грудень 1944 — лютий 1945);
- Німеччина (лютий — травень 1945).
Командування ред.
Командири ред.
- генерал-лейтенант Карл Файт (1 квітня 1942 — 14 березня 1944);
- оберст Ганс Зімон (15 березня — 14 квітня 1944);
- генерал-лейтенант Карл Файт (15 квітня — 20 травня 1944);
- генерал-майор Вільгельм Кеппен (7 червня 1944 — 8 травня 1945).
Підпорядкованість ред.
| Час | Корпус | Командування/Флот | Штаб | |
|---|---|---|---|---|
| 1942 | ||||
| 1 травня | — | Лейпциг | ||
| травень | I корпус ППО | 4-й повітряний флот | Сталіно | |
| 1943 | ||||
| 1 січня | I корпус ППО | 4-й повітряний флот | Кавказ | |
| 1944 | ||||
| 1 січня | I корпус ППО | 4-й повітряний флот | Південна Україна | |
| червень | II корпус ППО | 6-й повітряний флот | Краків | |
| липень | I корпус ППО | 6-й повітряний флот | Бреслау | |
| 1945 | ||||
| 1 січня | I корпус ППО | 6-й повітряний флот | Сілезія/Судети | |
Склад ред.
| 1 червня 1942[1] | 31 серпня 1942 | 1 листопада 1943 | 1 травня 1944 |
|---|---|---|---|
| 4-й зенітний полк | — | ||
| — | 7-й зенітний полк | ||
| 12-й зенітний полк | — | 12-й зенітний полк | — |
| — | 17-й зенітний полк | ||
| 42-й зенітний полк | — | ||
| — | 48-й зенітний полк | ||
| — | 104-й зенітний полк | — | |
| — | 133-й зенітний полк | ||
| — | 153-й зенітний полк | ||
Див. також ред.
Примітки ред.
- Виноски
- Джерела
Посилання ред.
- 17. Flak-Division. на lexikon-der-wehrmacht.de. (нім.)
- 17. Flak-Division. на ww2.dk. (англ.)
- 17. Flak-Division. на axishistory.com. (англ.)
Література ред.
- Karl-Heinz Hummel: Die deutsche Flakartillerie 1935—1945. Ihre Großverbände und Regimenter. VDM, Zweibrücken 2010, ISBN 978-3-86619-048-1, S. 57, 58.(нім.)
- Horst-Adalbert Koch, Heinz Schindler, Georg Tessin: FLAK. Die Geschichte der Deutschen Flakartillerie und der Einsatz der Luftwaffenhelfer. Podzun Verlag, 2. Auflage, Bad Nauheim 1965, S. 449.