Юзеф Миколай Потоцький

політик (1862-1922)

Граф Юзеф Миколай (зросійщене Йо́сиф Альфре́дович) Пото́цький (пол. Józef Mikołaj Kazimierz Marian Alfred Jakub Potocki, рос. Ио́сиф Альфре́дович Пото́цкий; * 8 вересня 1862, Львів — †25 серпня 1922, Монтрезор, Франція) — польський землевласник з роду Потоцьких гербу Пилява, цукрозаводчик, мандрівник, мисливець, біблеофіл, австрійський камергер, член Державної думи Російської імперії від Волинської губернії.

Юзеф Миколай Потоцький
Народився 8 вересня 1862(1862-09-08)[1] або 9 вересня 1862(1862-09-09)[3]
Львів, Австрійська імперія
Помер 25 серпня 1922(1922-08-25)[1][2] (59 років)
Монтрезор
·автомобільна аварія
Країна  Австро-Угорщина
 Російська імперія
 Польська Республіка
Діяльність політик, колекціонер мистецтва
Alma mater ЛНУ ім. І. Франка
Знання мов польська
Членство Варшавське наукове товариство
Роки активності 1880[4]1922[4]
Посада депутат Державної думи Російської імперії[d]
Конфесія католицтво
Рід Потоцькі
Батько Альфред Потоцький
Мати Марія Клементина Потоцька
Брати, сестри Роман Потоцькийd і Климентина Тишкевич
У шлюбі з Princess Helena Radziwilld[5]
Діти Потоцький Роман Антоній[1] і Józef Alfred Potockid[1]

Біографія ред.

Народився у сім'ї графа Альфреда Потоцького, австрійського намісника Галичини у 1875—1883, та княжни Марії Санґушко у Львові. Онук учасника польського повстання 1830—1831 років Романа Адама Санґушка.

Від матері Марії Санґушко успадкував численні маєтки у Волинській губернії площею 60 тис. десятин (63 тис. га), зокрема — у Антонінах, куди він і переїхав після отримання російського підданства у 1887.

У 1896–1901 роках був віце-президентом сільськогосподарського товариства у Києві. Був почесним головою сільськогосподарського товариства у Старокостянтинові. Володів промисловими підприємствами, зокрема Шепетівським та Кременчуцьким цукровими заводами, одними з найбільших у Волинській губернії[6].

Був найвідомішим польським мисливцем свого часу, регулярно брав участь в африканських сафарі[6].

У 1906 Юзефа Потоцького було обрано членом Державної Думи Російської імперії I скликання від Волинської губернії. Входив до складу «Союзу автономістів» та «Групи західних окраїн». У парламенті, будучи великим землевласником, виступав проти примусового відчуження приватного землеволодіння.

 
Теодор Аксентович, Портрет Юзефа-Миколая Потоцького, біля 1890 року

Володів лісопильним заводом в урочищі Паньково Піщівської волості Новоград-Волинського повіту Волинської губернії (26 робітників).

У 1918–1919 роках втратив більшість своїх земельних володінь та виїхав до Польщі, пізніше — до Франції. До самої смерті проживав у Варшаві та замку Монтрезор. У 1922 році потрапив у автомобільну аварію під час подорожі Францією, внаслідок чого отримав пошкодження, які призвели до смерті 25 серпня 1922[7]. Похований на цвинтарі міста Монтрезор.

Дружина — княжна Хелена (Гелена) Радзивілл (1874, Берлін — 1958, Мадрид, похована у Монтрезорі).

Мав двох синів: Романа Антонія (1893—1971) (народився в селі Антоніни) і Юзефа Альфреда (1895—1968), уродженця Шепетівки.

 
Хелена Потоцька на портреті Мойсея Лейбовського від 1903 року. Атрибуція Оксани Лобко

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. а б в г д Lundy D. R. The Peerage
  2. а б Internetowy Polski Słownik Biograficzny
  3. RKDartists
  4. а б RKDartists
  5. Radziwiłłowie herbu TrąbyWarszawa: Archiwum Główne Akt Dawnych, Wydawnictwo DiG, 1996. — 67 с. — ISBN 83-85490-62-0
  6. а б Володимир Ковальчук. Цукор коштував удвічі дорожче за м'ясо // Zbruch, 6.11.2015. Архів оригіналу за 21 листопада 2015. Процитовано 6 листопада 2015.
  7. Józef Długosz. Potocki Józef Mikołaj (1862—1922). — S. 80.

Джерела ред.

Посилання ред.