Санґушки

Санґушки
	Герб роду
Рід	Санґушки
Держава	Велике Князівство Литовське; Річ Посполита
	House of Sanguszko у Вікісховищі

Санґу́шки — українсько-литовський князівський магнатський рід гербу Погоня. Походив від князя Санґушка (від його імені пішла назва роду), ймовірного сина князя Федора Ольгердовича^[1] (брат Владислава Ягайла), внука великого князя литовського Ольгерда, правнука великого князя литовського Гедиміна. З XV століття рід мав великі маєтності на Волині, а також на Поділлі, Брацлавщині та Малопольщі (Любартів, Тарнів) і посідав різні державні уряди у Великому князівстві Литовському та Речі Посполитій. Сангушки були православними, але згодом перейшли на унію або католицизм латинського обряду.

На зламі 15 та 16 століть рід розділився на дві головні лінії:

лінія коширська (також несухоїзько-каширська, пол. «Sanguszkowie-Koszyrscy») — започаткована Михайлом, згасла у 1653 році;
лінія ковельська (пол. «Sanguszkowie-Kowelscy») — започаткована Олександром, далі існує.

Представники роду ред.

Санґушко Федорович, син Федора Ольгердовича (за іншою версією — Федора Любартовича) — державний та військовий діяч Великого князівства Литовського. Князь ратненський і каширський (1433—1455).
- Олександр Санґушкович (пом. бл. 1491) — староста володимирський, родоначальник Коширської гілки.
  - Михайло (пом. до 1501)
    - Андрій Михайлович Санґушко (пом. 1560), онук Олександра — староста луцький у 16 ст.;
      - Олександр — маршалок господарський, дружини — княжни Ганна Полубинська, Анастасія Жилінська
        Лев Олександрович (бл.1536—1571^[2])
        Григорій — каштелян брацлавський (1598)
        Адам Олександр, син Григорія — воєвода волинський, каштелян київський, у 1636 робив заходи для з'єднання Української Православної Церкви з Католицькою і був посередником між папою Урбаном VIII і митрополитом Петром Могилою.
  - Андрій (†1534) — син Олександра, староста володимирський, маршалок волинський у 15 ст.
    - Роман (†1517) — староста вінницький, брацлавський, звенигородський
    - Федір († 1547), староста вінницький і брацлавський, згодом володимирський, маршалок волинський, боровся проти татар
      - Роман (1537-71), онук Олександра, брат Дмитрія, гетьман польний литовський (з 1567), відомий подвигами проти татар і Москви, противник литовсько-польської унії, яку однак мусів підписати на Люблінському сеймі (1569)
      - Федора — дружина Петра Загоровського
        Федір (†1591)
        
        Олександра — дружина князя Януша Янушовича Заславського
        
        Федора — дружина Станіслава Радзимінського, князя Олександра Пронського, Анджея Лещинського
      - Дмитро, староста черкаський (бл. 1530 — 54), брав участь у битвах з татарами, одружений з Гальшкою Острозькою
- Михайло Санґушкович (пом. бл. 1511) — дідич Ковеля, родоначальник Ковельської гілки, дружина — Анна
  - Іван Михайлович (Януш, пом.бл. 1516), дружина — Настасія Олізаровичівна, потім дружина князя Івана Вишневецького
  - Василь Михайлович — державець свісловецький, дружина — Анна (ймов., Скорутянка), Софія Лозка-Боговитинівна
    - Григорій Васильович, дружина — Анастасія Горностай
      - Андрій Григорович (†1591), дружина — Софія Сапіга
        Семен Самійло Андрійович (†1638) — вітебський воєвода, дружина — Анна Завішанка, Олена Корвін-Госевська
        Єронім — смоленський єпископ РКЦ
        
        Іван Владислав, дружина — Анна Радзивілл (†1659)
        Єронім — староста суразький, дружина — Констанція Сапіга
        Павло Карл — (1680—1750), литовський придвоний, гетьман великий литовський
        Януш Олександр (*1712 — †1775) — князь, 7-й Острозький ординат, маршалок надвірний литовський (1750–1760), мечник великий литовський від 1735
        
        Юзеф Паулін (1740–1781), Великий маршалок литовський (з 1768 року), князь, кременецький і черкаський староста
        
        Ієронім Януш (1743–1812), князь, староста черкаський і казимирський, мечник великий литовський з 1775 року, воєвода волинський з (1775)
        Євстафій Еразм (1768—1844), віце-бригадир «кавалерії народової» 1792, учасник Війни 1812 року на боці Франції (генерал), великий дідич і промисловець (суконні фабрики та ін. підприємства на Волині й Київщині)
        Роман Адам (1800—1881), син Євстафія, польський офіцер, учасник повстання 1831, засланець, пізніше повернувся до Славути, власник численних пром. підприємств (зокрема цукроварень)
        
        Владислав Єронім (1803—1870^[3])
        Роман Даміан
        
        Евстахій Станіслав (1842—1903^[4]) — галицький політичний діяч консервативного напряму, маршалок Галицького сейму (1885-95), намісник Галичини (1895-98).
        Роман Владислав Станіслав Антоній (1901—1984^[5])
        Пйотр Антоній Самуель (1937—1989)
        Павло Францишек Роман (*1973) — єдиний живий представник роду по чоловічій лінії.

Вшанування пам'яті ред.

Вулиця Князів Сангушків у місті Славута.

Вулиця Сангушка у місті Ізяслав.

Провулок Барбари Сангушко у місті Іллінці.

Див. також ред.

Примітки ред.

↑ Войтович Л. Княжа доба: портрети еліти. [Архівовано 29 березня 2017 у Wayback Machine.] — Біла Церква : Видавець Олександр Пшонківський, 2006. — С. 637. — ISBN 966-8545-52-4.
↑ Machynia M. Sanguszko (Sanguszkowicz) Lew, kniaź z linii koszyrskiej (ok. 1536—1571) [Архівовано 27 грудня 2017 у Wayback Machine.]
↑ Sanguszko Władysław Hieronim (1803—1870). Архів оригіналу за 25 вересня 2017. Процитовано 26 грудня 2017.
↑ Sanguszko Eustachy Stanisław (1842—1903), marszałek krajowy i namiestnik Galicji. Архів оригіналу за 25 вересня 2017. Процитовано 26 грудня 2017.
↑ Sanguszko Roman Władysław Stanisław Andrzej (1901—1984). Архів оригіналу за 27 грудня 2017. Процитовано 26 грудня 2017.

Джерела та література ред.

Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
Томазов В. В. Санґушки [Архівовано 9 липня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 438. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
Матеріали багатого родинного архіву частково видано в «Archiwum Książąt Lubartowiczów Sanguszków w Sławucie [Архівовано 7 червня 2011 у Wayback Machine.]» (тт. І — VI, Л. 1887 — 1910).
Архив князей Сангушко в Славуте // Волынские епархиальные ведомости. Часть неофициальная. — 1887. (рос.)
Теодорович М. Архив князей Сангушек // Волынские епархиальные ведомости. — 1891. (рос.)
Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1935—2013. — T. I-L. (пол.)

Посилання ред.

Санґушки у сестринських Вікіпроєктах
	Генеалогія на Родоводі^?
	Санґушки у Вікісховищі^?