Шереметєва Олена Іванівна
Олена Іванівна Шереметєва, в постригу Леоніда — третя й остання дружина царевича Івана, невістка Івана Грозного.
| Шереметєва Олена Іванівна | |
|---|---|
| Народилася | 1553 |
| Померла | 4 (14) січня 1587 |
| Країна | Московське царство |
| Діяльність | аристократка |
| Знання мов | давньоруська |
| Титул | принцеса |
| Конфесія | православ'я |
| Рід | Шереметєви |
| Батько | Ivan Sheremetevd[1] |
| Мати | Domna Troyekurovad |
| У шлюбі з | Іван Іванович (син Івана Грозного)[2][3][…] |
Біографія ред.
Родина ред.
Дочка Івана «Меншого» Васильовича Шереметєва, одного з небагатьох досвідчених воєвод, які вціліли в роки опричнини, але загиблого в 1577 р. від шведського ядра при облозі Ревеля.
- брат — Федір (?-1650), боярин з 1604/1605, воєвода, одружений з Іриною, дочкою князя Бориса Камбулатовича Черкаського і Марфи Микитівни Захар'їної-Юр'євої (сестри патріарха Філарета).
- двоюрідна сестра — Агафія, дружина царевича Михайла Кайбуліна, дочка Івана «Великого» Шереметєва[5].
Весілля ред.
За повідомленням Джерома Горсея в 1581 р. відбувся огляд наречених для двічі «розлученого» бездітного царевича, і Олена (яку англієць, втім, називає «Настасьєю» — Natacia), була обрана з безлічі інших дівчат.
«Цар Іван Васильович зібрав з усієї держави найкрасивіших дочок його бояр і дворян, дівчат, і вибрав з них дружину для свого старшого сина, царевича Івана»[6]
Р. Г. Скринников пише: «Третю дружину, Олену Шереметєву, царевич, можливо, вибрав сам, бо цареві рід Шереметєвих був противний. Один з дядьків царівни Олени (Микита, 1563 р.) був страчений за царським указом, інший, якого цар називав „бісовим сином“, потрапив у монастир (Іван Великий, 1569 р.). Батька Олени цар всенародно звинуватив у зрадницьких зносинах з кримським ханом. Єдиний вцілілий дядько царівни потрапив у полон до поляків і, як доносили московські гінці, не тільки присягнув на вірність королю, але й подав йому зрадницьку пораду нанести удар по Великим Лукам. Боярська „зрада“ знову вже в котре вповзла в царський дім»[7]. Зімін додає: якщо її батько «користувався приязню Грозного, то його брати викликали у нього почуття неприхованого роздратування. До того ж дядько Олени окольничий Федір у 1579 р. потрапив у полон, де, за чутками, присягнув на вірність Баторію. Словом, причин для невдоволення Оленою у царя вистачало»[8].
Смерть чоловіка ред.
Наступного року Олена завагітніла — це був перший раз для її чоловіка, попередніх дружин якого заслали в монастир за безплідність і, зрозуміло, він хвилювався, передчуваючи можливість, нарешті, дочекатися на світ спадкоємця.
Як свідчить поширена версія подій, у листопаді 1581 року в Олександрівій Слободі, Іван Грозний застав свою невістку Олену, яка лежить на лаві в одній спідній одежі[9].
Третя дружина сина Івана якось лежала на лаві, одягнена в спіднє, бо була вагітна і не думала, що до неї хтось увійде. Несподівано її відвідав великий князь московський. Вона негайно піднялася йому назустріч, але його вже неможливо було заспокоїти. Князь вдарив її по обличчю, а потім так побив своєю палицею, що була при ньому, що на наступної ночі у неї ставався викидень — вона втратила хлопчика.
В цей час до батька вбіг син Іван і почав просити не бити його дружини, але цим тільки звернув на себе гнів і удари батька. Він був дуже важко поранений в голову, майже в скроню, цим же самим посохом. Перед цим в гніві на батька син гаряче докоряв його наступними словами:
«Ти мою першу дружину без будь-якої причини заточив в монастир, те ж саме зробив з другою дружиною і ось тепер б'єш третю, щоб погубити сина, якого вона носить в утробі».— Антонио Поссевино, «Исторические сочинения о России»[10]
Антонио Поссевино, «Исторические сочинения о России»Сварка, як прийнято вважати, сталася 14 листопада, а царевич від отриманих побоїв помер через кілька днів — 19 листопада.
Існує й інше тлумачення свідоцтв сучасника: ніби Іван Грозний насправді не образився неприбраним видом невістки, а «причиною зіткнення з сином стали сексуальні домагання батька до третьої дружини царевича Івана»[11] (див. снохацтво).
Постриг ред.
Після смерті царевича Івана «пострижена в Новому (Новодівичому) монастирі, під іноцех Леоніда, і государ дав їй у вотчину місто Лух так волость Ставрову». На відміну від Євдокії Сабурової і Параскеви Солової, засланих у далекий суздальський монастир, Шереметєва Олена перебувала в московському монастирі в більш почесних умовах, як вдова «цариця».
Генеалогія ред.
Примітки ред.
- ↑ Lundy D. R. The Peerage
- ↑ Иоанн Иоаннович // Русский биографический словарь — СПб: 1897. — Т. 8. — С. 188–189.
- ↑ Шереметева, Елена Ивановна // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1903. — Т. XXXIXа. — С. 492.
- ↑ Иоанн Иоаннович // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1894. — Т. XIIIа. — С. 699–700.
- ↑ Генеалогия Шереметевых. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 8 квітня 2020.
- ↑ Джером Горсей. «Путешествия». Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 8 квітня 2020.
- ↑ Р. Г. Скрынников. «Иван Грозный». Архів оригіналу за 6 жовтня 2008. Процитовано 8 квітня 2020.
- ↑ Зимин А. А. В канун грозных потрясений: Предпосылки первой Крестьянской войны в России. М., 1986
- ↑ Жіночий одяг того часу зазвичай складався з двох сорочок: нижньої (сорочка) і верхньої (плаття), а також тілогрійки. Верхня сорочка (плаття) була одягом чисто домашнім, вийти в ній перед сторонніми людьми, особливо перед чоловіками, вважалося дуже непристойним. Див.: Забелин И. Домашний быт русских цариц. М., 1901, с. 515—516.
- ↑ Антонио Поссевино. Исторические сочинения о России
- ↑ В.Демин. Загадки русских летописей. Архів оригіналу за 4 грудня 2008. Процитовано 8 квітня 2020.
Література ред.
- Шереметева, Елена Ивановна // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- Елена Ивановна // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)