Вікіпедія

Суздаль

Суздаль — місто в Росії, адміністративний центр Суздальського району Владимирської області. Населення 10 240 осіб. (2013).

місто Суздаль
Герб Прапор
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Владимирська область
Муніципальний район Суздальська міськрада
Код ЗКАТУ: 17 445 000
Код ЗКТМО: 17654101001
Основні дані
Час заснування точно невідомо, не раніше 999
Населення 10 965 особи (2008)
Площа 15 км²
Поштові індекси 601291
Телефонний код +7 49231
Географічні координати: 56°25′16″ пн. ш. 40°26′56″ сх. д. / 56.4211111111387780° пн. ш. 40.44888888891677681° сх. д. / 56.4211111111387780; 40.44888888891677681Координати: 56°25′16″ пн. ш. 40°26′56″ сх. д. / 56.4211111111387780° пн. ш. 40.44888888891677681° сх. д. / 56.4211111111387780; 40.44888888891677681
Часовий пояс +3, влітку +4
Висота над рівнем моря 150 м
Водойма річка Кам'янка
Влада
Вебсторінка gorodsuzdal.ru
Міський голова Годунін Сергій Борисович (рос.)
Мапа
Суздаль (Росія)
Суздаль
Суздаль

Мапа

CMNS: Суздаль у Вікісховищі

Центр міста

Географія ред.

Розташоване на річці Кам'янці, притоці річки Нерлі за 26 км на північ від Владимира.

Суздаль — місто-заповідник, входить в Золоте кільце Росії, в Владимиро-Суздальський історико-художній і архітектурний музей-заповідник.

Історія ред.

Точна дата його заснування невідома. Татищев вважав, що Суздаль був засновав 982 року Володимир Святий на болотистому березі Нерлі, там, де зараз розташоване село Кідекша, і лише пізніше його було перенесено на зручніше сучасне місце. Ця теорія поки що не знайшла підтвердження. 2000-го року російські пропагандисти оголосили, що Суздаль вперше згадано під 999 роком[1], хоча це джерело є сумнівним.

У 11-12 століттях, до піднесення Москви, Суздаль був одним із центрів Північно-Східної Русі.

На початку XII століття за Юрія Долгорукого був центром Ростово-Суздальського князівства. У 1157 Андрій Боголюбський переніс столицю до Владимира і князівство стало називатися Владимиро-Суздальським. З середини XIII століття — столиця самостійного Суздальського князівства. На початку XIV століття — столиця Суздальсько-Нижньогородського князівства.

 
Суздальський кремль взимку

У 1392 Суздаль увійшов до Великого Московського князівства.

У 1565 Суздаль попав в число міст, що складали опальну земщину, а після знищення опричнини став «царською вотчиною». У Смутний час суздальці зрадили Шуйському і передали своє місто тушинцям і Лисовському, який укріпив його і протримався в нім близько 8 місяців, попри неодноразові спроби з боку московського війська прогнати його звідти.

У 1612 році поляки брали в облогу Суздаль, але безуспішно.

У 1708 році місто було приписане до Московської губернії як провінційне місто; у 1778 зроблений повітовим містом Владимирського намісництва, в 1796 році — Владимирської губернії.

З XVI століття в Суздалі ведеться будівництво монастирів. Розширюються старі, зводяться нові. До XVI ст існувало 11 монастирів (нині збереглося 5 монастирських комплексів). Суздаль стає одним з релігійних центрів Росії. З середини XVII століття — період економічного підйому.

З другої половини XIX століття Суздаль стає глухим провінційним містом (у місті не розвивалася промисловість — не в останню чергу тому, що Суздаль опинився в стороні від залізниці).

У 1967 ухвалено Генеральний план розвитку Суздаля, згідно з яким він ставав містом-музеєм. З міста вивели виправні установи. Були побудовані Головний туристичний комплекс, розгорнуті музейні експозиції. Проводилися роботи з реставрації пам'ятників і благоустрою міста. У 1978 (?) міжнародна організація ЮНЕСКО включила білокам'яні пам'ятники Суздаля в список об'єктів світової спадщини.

Виробництво цегли в Суздалі ред.

Невелике місто Суздаль виділялось поміж поселень навколо Москви і Володимира наявністю цегельних майстерень. Глину брали на берегах місцевої річки Каменки. Неподалік заснували слободу і випалювальні печі. Найдавніша з печей по випалу цегли в Суздалі, розкопана археологами, датована 12 століттям (можливо, виробництво засноване в 11 столітті). Це зумовило відносно велику кількість цегляних споруд в Суздалі, створених у період 16-18 століть і добре зберігшихся до нашого часу. (В сусідньому Володимирі, на відміну від Суздаля, для будівництва якийсь час використовували тесані кам'яні брили, незважаючи на їх дорогу ціну і потребу мати відповідних майстрів. З тесаного каменю в Володимирі побудовані в 12 столітті і Успенський собор (Володимир), і уславлена церква Покрова на Нерлі.)

Населення ред.

Чисельність населення
1784[2]1856[3]1859[4]1870[2]1897[3]1913[3]1920[2]
2962↗6100↗6145↗7047↘6412↗7700↘4357
1923[2]1926[2]1939[5]1959[6]1970[7]1979[8]1989[9]
↗7092↘6642↘6567↗9012↗10 179↗11 529↗12 063
1992[3]2000[3]2001[3]2002[10]2003[3]2005[3]2006[3]
↗12 100↘12 000↘11 900↘11 357↗11 400↘11 200→11 200
2009[11]2010[12]2011[13]2012[14]2013[15]2014[16]2015[17]
↘10 965↘10 535↗10 553↘10 409↘10 240↘10 061↘9978
2016[18]2017[19]2018[20]
↘9865↘9749↘9618
На цьому місці має відображатися графік чи діаграма, однак з технічних причин його відображення наразі вимкнено. Будь ласка, не видаляйте код, який викликає це повідомлення. Розробники вже працюють для того, щоби відновити штатне функціонування цього графіка або діаграми.

Архітектурні пам'ятки ред.

 
Панорама Покровського монастиря
 
Гостиний двір в Суздалі
 
Церква Бориса і Гліба
 
Богоявленська церква (Суздаль)
 
Церква Преображення (Козлятьєво)
 
Суздальський кремль

Суздаль зберіг велику кількість архітектурних пам'яток різних століть і стилів[21]:

  • Суздальський кремль
  • Монастирські ансамблі
    • Спасо-Євфімієв монастир
    • Покровський монастир
    • Александровський монастир
    • Ризоположенський монастир
    • Васильєвський монастир
  • Ансамбль Торгової площі
    • Торгові ряди (1806—1811, арх. А. Вершинський)
    • Церква Воскресіння (1732)
    • Церква Казанської ікони Божої Матері (1739)
    • Церква Костянтина і Олени (Цареконстантіновська) (1707)
    • Церква Всіх Скорботних (1750—1787)
    • Церква Входу Господня до Єрусалиму (1702—1707)
    • Церква Параскеви П'ятниці (1772)
  • Пам'ятники Посаду
    • Церква Успіння Божої Матері (1750)
    • Церква Іоанна Передтечі (1720)
    • Церква Святого Антіпія (1745)
    • Церква Святого Лазаря (1667)
    • Церква Кресто-Никольська (1770)
    • Церква Косьми і Даміана на Яруновій горі (1725)
  • Пам'ятники Зарічної сторони
    • Церква Знамення на Мжарі (1749)
    • Церква Ризположення на Мжарі (1777)
    • Церква Бориса і Гліба (Суздаль) на Борисовій стороні (1747)
    • Церква Іллі Пророка на Івановій горі (1758)
    • Церква Богоявлення в Шкіряній слободі (1775)
    • Церква Іоанна Передтечі в Шкіряній слободі (1703)
    • Церква Тихвинської ікони Божої Матері (кінець XVII ст.)
    • Церква Святого Миколая у Покровського монастиря (1712)
    • Церква Петра і Павла у Покровського монастиря (1699)
  • Пам'ятники слободи Скучилихи
    • Церква Смоленської ікони Божої Матері (1696—1707)
    • Церква Сімеона Столпника (1749)
    • Церква Михайла Архангела (початок XVIII ст.)
    • Кам'яний посадський будинок (кінець XVII ст.)
  • Пам'ятники довколишніх сіл
    • Церква Боголюбської ікони Божої Матері в Корівниках (1696)
    • Церква Флора і Лавра в Михалях (1803)
    • Церква Михайла Архангела в Михалях (початок XVIII ст.)
    • Церква Михайла Архангела в Івановському (середина XVIII ст.)
  • Пам'ятники музею дерев'яної архітектури

Економіка ред.

Основу економічної активності в місті складають галузі, орієнтовані на прийом і обслуговування туристів: готельний бізнес, громадське харчування тощо.

У місті є промислові підприємства: швейна фабрика, підприємства харчової промисловості, з виробництва товарів культурно-побутового і господарського призначення. Розвинене городництво.

Джерела ред.

  1. ↑ т.зв.Новгородський кодекс
  2. ↑ а б в г д Предварительные итоги переписи по Владимирской губернии. Выпуск 2-й // Всесоюзная перепись населения 1926 года. (рос.)
  3. ↑ а б в г д е ж и к Народная энциклопедия «Мой город». Суздаль. Архів оригіналу за 26 червня 2014. Процитовано 26 червня 2014. (рос.)
  4. ↑ Списки населённых мест Российской империи. VI. Владимирская губерния. По сведениям 1859 года. (рос.)
  5. ↑ Всесоюзная перепись населения 1939 года. Численность городского населения СССР по городским поселениям и внутригородским районам. Архів оригіналу за 30 листопада 2013. Процитовано 30 листопада 2013. (рос.)
  6. ↑ Всесоюзний перепис населення 1959 року. Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013. (рос.)
  7. ↑ Всесоюзний перепис населення 1970 року. Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013. (рос.)
  8. ↑ Всесоюзний перепис населення 1979 року Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013.
  9. ↑ Всесоюзний перепис населення 1989 року. Чисельність міського населення. Архів оригіналу за 22 серпня 2011. (рос.)
  10. ↑ Всероссийская перепись населения 2002 года. Том. 1, таблица 4. Численность населения России, федеральных округов, субъектов Российской Федерации, районов, городских поселений, сельских населённых пунктов - райцентров и сельских населённых пунктов с населением 3 тысячи и более. Архів оригіналу за 3 лютого 2012. (рос.)
  11. ↑ Численность постоянного населения Российской Федерации по городам, посёлкам городского типа и районам на 1 января 2009 года. Архів оригіналу за 2 січня 2014. Процитовано 2 січня 2014. (рос.)
  12. ↑ Всероссийская перепись населения 2010 года. Численность населения по населённым пунктам Владимирской области. Архів оригіналу за 21 липня 2014. Процитовано 21 липня 2014. (рос.)
  13. ↑ Владимирская область. Оценка численности населения на 1 января 2009-2016 годов (рос.)
  14. ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям. Таблица 35. Оценка численности постоянного населения на 1 января 2012 года. Архів оригіналу за 31 травня 2014. Процитовано 31 травня 2014.
  15. ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2013 года. — М.: Федеральная служба государственной статистики Росстат, 2013. — 528 с. (Табл. 33. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских населённых пунктов, сельских населённых пунктов). Архів оригіналу за 16 листопада 2013. Процитовано 16 листопада 2013. (рос.)
  16. ↑ Таблица 33. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2014 года. Архів оригіналу за 2 серпня 2014. Процитовано 2 серпня 2014. (рос.)
  17. ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2015 года. Архів оригіналу за 6 серпня 2015. Процитовано 6 серпня 2015. (рос.)
  18. ↑ Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2016 року
  19. ↑ (рос.) Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2017 року. 31 липня 2017. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 31 липня 2017.
  20. ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2018 года (рос.). Архів оригіналу за 26 липня 2018. Процитовано 25 липня 2018.
  21. ↑ Список наводиться за книгою: Воронин Н. Н. Владимир, Боголюбово, Суздаль, Юрьев-Польской. Москва, 1974. С. 151—231

Література ред.

  • (рос.) Атлас автомобильных дорог. Золотое кольцо России. — М. : Книжное издательство «За рулём», 2007. — 160 с.
  • (рос.) Золотое кольцо. Справочник. — М. : Вокруг света, 2006. — 256 с.
  • (рос.) Михайлов К. П. Золотое кольцо России. Летопись разрушений и утрат. — М. : Эксмо; Яуза-Пресс; Лепта-Книга, 2008. — 464 с. — (На руинах Небесной России)

Посилання ред.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Суздаль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Суздаль&oldid=41444070