Цецорська битва (1620)
Цецо́рська битва — битва війська Речі Посполитої з турецько-татарськими військами біля села Цецора поблизу Ясс. Битва стала початком польсько-турецької війни 1620—1621 рр., вінцем якої була оборона Хотина та пізнішим підписання трактату, що підтверджував умови Миру у Буші 1617 року. Воєнні дії тривали з 17 вересня до 7 жовтня 1620 року.
| Цецорська битва | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Молдавські війни | |||||||
 (картина В. Еліяш-Радзіковького) Загибель гетьмана Жолкевського (картина В. Еліяш-Радзіковького) | |||||||
| |||||||
| Сторони | |||||||
.svg){kind=small} Річ Посполита Молдавське князівство
|
.svg){kind=small} Османська імперія
| ||||||
| Командувачі | |||||||
| Станіслав Жолкевський† |
Іскандер Паша(тур) Саримсаг паша(тур) Галга Султан Кан-Темир | ||||||
| Військові сили | |||||||
| близько 10 000 | близько 40 000 | ||||||
| Втрати | |||||||
| невідомо | |||||||
Командувачі ред.
Командувачами 8-тисячної турецької армії були Іскендер-паша (паша Боснії) та Саримсаґ-паша, 120-тисячної кримської — калга-султан (брат кримського хана Мехмед III Ґерай) Шагін Гірей.
Командувачами 12-тисячної річпосполитської армії були 73-річний великий коронний гетьман Станіслав Жолкевський, польний коронний гетьман Станіслав Конєцпольський, князь Самійло Корецький, Струсь, Гаспар Граціані (3000 війська).
В битві брала участь шляхта волинська, подільська, руська, козаки з Бару (Стефан Хмелецький). Також брали участь теребовлянський і вінницький старости Олександр Балабан, Мартин Казановський, князь Самійло Корецький, галицький староста Миколай та Міхал Струсі, Ян Тишкевич, Миколай Потоцький — «Ведмежа лапа», Станіслав «Ревера» Потоцький, кам'янецький староста Валентин-Олександр Калиновський та його син Самуель Єжи Калиновський, Ян (син) і Лукаш Жолкевські, Бичко.
Передумови битви ред.
23 серпня посли турецького султана вирушили до Ясс, з метою заарештувати Гаспара Граціані і забрати його в Стамбул. Гаспар з-під Ясс з 3000 армією вирушив в Хотин під захист Жолкевського.
Досвідчений в боях гетьман Жолкевський не хотів розпочинати воєнні дії проти османів; за його словами, війна з турками — це не іграшка. Але король настояв на битві і обіцяв дати допомогу (але не надав). Також обіцяв її і Гаспар Граціані (але не надав).
Підготовка ред.
3 серпня війська Конєцпольського і князя Корецького стали табором під Орининим. 10 серпня Конєцпольський і кн. Корецький прибули в Кам'янецький(Подільський). Через три дні військо вирушило до Буші і стало там табором під молдавським кордоном.
Хід битви ред.
9-10 вересня 1620 р. біля с. Цецора військо зустрілося з великими турецько-татарськими силами.
Жолкевський під Цецорою зрозумівши, що сили противника набагато більші, ніж вказав Граціані, наказав взяти двох язиків, один з яких сказав, що сили противника 40 000, а другий (взятий пізніше) сказав 100 000. Жолкевський, оцінивши ситуацію, наказав утворити з возів, спаяних ланцюгами, табір і іти в напрямку Могилева на Поділлі, до переправи на Дністрі. Вози були в чотири ряди, по 50 возів в кожному ряду.
Частина шляхти з військом в кількості 3 000, підбурена молдавським господарем Гаспаром Граціані, який заперечував розпорядження відступати до Дністра, а обіцяв щасливо вивести військо через переправу на р. Прут і через Валахію, вирушила до р. Прут. Пізніше, при переправі вбрід всі були легко добитими татарським військом.
Після цієї події військо Жолкевського стояло ще 8 днів, марно чекаючи на допомогу. Відступали війська оточені табором з возів.
Всю дорогу від Цецори до Дністра татари не припиняли нападати на табір Жолкевського.
Перед переправою через Дністер Жолкевський наказав стати табором за пів милі від Дністра, щоб добути провіанту і пороху, якого йому не вистачало. Але серед війська виникли незгоди і деякі вирушили, щоб швидше переправитись через Дністер. В цей час один з табору перейшов до Калги Султана і повідомив, що в війську нема згоди, Калга Султан тут же розпорядився кинути сили Кантемір Мірзи і розбити військо Жолкевського.
6 жовтня (27 вересня) 1620 р. біля самого кордону Речі Посполитої (біля Могилева) татарське військо під проводом Кантеміра мірзи оточило річпосполитський табір. Наступного дня військо було цілком розгромлене.
Втрати ред.
Гетьман Жолкевський поліг в бою під Могилевом-Подільським (На полях села Савки (мол. Сауца)). Гаспар Граціані був убитий по дорозі в Валахію. Олександр Калиновський та його син загинули під час переправи через Прут.
Князь Корецький та Струсь, Ян Жолкевський (син), Лукаш Жолкевський, Олександр Балабан, Ференчбег та 6 інших шляхтичів були взяті Іскендером-пашою в полон і доставлені до Ґалги-султана. Капітан німецької кавалерії Герман[1] Денгофф був убитий з 15 іншими. Іскендер паша забрав в Ґалги-султана Корецького та Ференчбега і послав їх турецькому султану. Гетьман Конєцпольський та син брата Жолкевського дісталися Ґалзі султану, інших 4 шляхтичів відправили в Крим.
В полон потрапили також : Марцін Казановський, Миколай Потоцький, Станіслав «Ревера» Потоцький. В бою поліг Михайло Хмельницький та в полон потрапив його син Богдан.
Вийшли неушкодженими шляхтичі Стефан Хмелецький та Теофіл Шемберг (написав щоденик битви).
Наслідки ред.
60 000 татарська армія, послана Галга Султаном, пішла на Покуття і Львів спустошуючи все навколо і поверталася з походу з багатствами та більше як 100.000 полонених русинів (українців), з яких до Криму дійшло тільки 30.000, багато загинуло від холоду. В цей час були зруйновані Глиняни.
В листопаді 1620 боснійський Іскендер Паша загинув в Аккермані наглою смертю від руки своїх слуг.
Наступного року розпочався похід турецького війська під проводом султана Османа ІІ на Польщу. Після довгих боїв під Хотином обидві сторони уклали мир.
Пам'ятники ред.
Дружина гетьмана Регіна Гербурт на місці, де загинув Станіслав Жолкевський поставила пам'ятник з мармуровою плитою, на якій золотими буквами був напис на латині. Пам'ятник був до середини 19 ст. Відрубану голову Жолкевського, яку відправили турки султану в Стамбул, його дружина викупила пізніше за великі гроші, яких вона не мала, крім того вона збирала у родичів та просила допомогу в короля, щоб викупити з полону сина Івана.
Станіслав Жолкевський та син Іван поховані Регіною Гербурт в костелі в Жовкві.
У червні 1912 пам'ятник Жолкевському був відбудований, посприяла цьому шляхта Могилева-Подільського під організацією князя Голубецького. Пам'ятник розташований за 4 км від с. Савки (мол. Sauce), за 8 км від Дністра, по правій стороні дороги, яка веде з м. Атак до с. Аріанешті. Пам'ятник стоїть на могилі.
Цецорська битва в народній творчості ред.
|
«Відкіль їдешь? Від Дунаю. |
|
Джерела ред.
- Мицик Ю. Цецорська битва 1620 // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 475. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.
- E. Schütz. An Armeno-Kipchak Chronicle on the Polish-Turksh wars in 1620—1621.— Budapesht, 1968. р. 40 — 50.(Кам'янецька хроніка учасника війни Аксентія) (англ.)
Література ред.
- Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях. — Луцьк: Вежа, 2000
- Довідник з історії України. За ред. І.Підкови та Р.Шуста. — К.: Генеза, 1993
- Радослав Сікора: З історії польських крилатих гусарів. Київ: Дух і літера, 2012. ISBN 978-966-378-260-7. Інформація про книгу в інтернет-магазині українського видавця.
Посилання ред.
- Станіслав та Ян Жолкевський.Жовква
- Станіслав Жолкевський Портрет
- Станіслав ЖолкевськийПортрет
- Стаття про Жолкевського (пол.)
Примітки ред.
- ↑ Denhoffowie (01) [Архівовано 13 квітня 2011 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Варіант цієї думи у збірці пісень: Чулков М. Д. Новое и полное собрание российских песен. Часть 4. — М.: Университетская типография Н. Новикова. 1780. — 194 с. — С. 128.(рос. дореф.)(укр.)