Хрест Міллса
Хрест Міллса (англ. Mills cross) — тип радіотелескопа, розроблений на основі інтерферометра у 50-х роках ХХ століття австралійським астрономом Бернардом Ярнтоном Міллсом, що складається з двох ліній антен, зведених у два прямі ряди, які перетинаються одне з одною посередині під прямим кутом[1], тим самим нагадуючи форму хреста. За класифікацією радіотелескопів належить до антен з незаповненою апертурою, з використанням паралельного синтезу. Завдяки двом перпендикулярним рядам антен дозволяє з великою точністю визначити положення джерела випромінювання, і з тієї ж причини має цікаву діаграму спрямованості — без пелюсток[2].
| Хрест Міллса | |
| Дата створення / заснування | 1954 |
|---|---|
 | |
| Країна |
.svg){kind=small} Австралія |
| Адміністративна одиниця | Новий Південний Вельс |
 | |
 Хрест Міллса у Вікісховищі | |
Координати: 33°51′39″ пд. ш. 150°46′30″ сх. д. / 33.8610000000277722° пд. ш. 150.7750000000277737° сх. д.
Телескопи системи «хрест Міллса» ред.
У 1954 році запрацював радіотелескоп, побудований за запропонованою Міллсом системою [Архівовано 2 червня 2021 у Wayback Machine.][3]. Його побудували на польовій станції Флерс Державного об'єднання наукових та прикладних досліджень Австралії, приблизно в 40 км на захід від Сіднея. Новий телескоп був призначений для проведення огляду неба на частоті 85,5 МГц[4]. «Рукава» Хреста Міллса в довжину становили 450 м, і проходили у напрямку від півночі на південь та з заходу на схід.
З 1954 по 1957 роки на цьому радіотелескопі було зареєстровано більше 2000 джерел дискретного радіовипромінювання, багато з яких були позагалактичними. Обробці отриманих результатів Бернард Міллс та його колеги присвятили серію публікацій в Австралійському журналі фізики.
Протягом наступних років поруч було побудовано ще декілька радіотелескопів — таких як низькочастотний (працював в діапазоні 19,7 МГц) хрест Шейна, який використовували для дослідження Чумацького Шляху і вивчення випромінювання Юпітера в декаметровому діапазоні[5]. Після цього у 1957 році у Флерсі встановили хрест Кріса для дослідження Сонця в радіодіапазоні[4].
За сумарних 10 років роботи трьох телескопів у Флерсі було отримано багато проривних результатів у дослідженні космосу в радіодіапазоні, і стали поштовхом для побудови таких радіотелескопів як обсерваторія Паркса.
Телескопи з перетином двох рядів антен пізніше було побудовано у США, Італії, Україні та Росії.
Примітки ред.
- ↑ Mills cross | radio telescope. Encyclopedia Britannica (англ.). Архів оригіналу за 2 червня 2021. Процитовано 31 травня 2021.
- ↑ В. М. Івченко, В. М. Решетник (2021). Радіоастрономія. Навчальний посібник для студентів фізичного факультету (українською) . Київ. с. 82—83.
- ↑ The rise and fall of the Chris Cross: a pioneering Australian radio telescope - Scientific Figure on ResearchGate. (ATNF Historic Photographic Archive: 9097-35. Архів оригіналу за 2 червня 2021. Процитовано 31 травня 2021.
- ↑ а б THE RISE AND FALL OF THE CHRIS CROSS: A PIONEERING AUSTRALIAN RADIO TELESCOPE (PDF). Astrononrical [nstrumenfs and Archives From the Asia-Pacific Region. Yonsei UniversityPress, Seoul (english) . 2004. Архів оригіналу (PDF) за 11 серпня 2017. Процитовано 31 травня 2021.
{{cite news}}:|first=з пропущеним|last=(довідка) - ↑ Wayne Orchiston and Bruce Slee (20 квітня 2021). The flowering of Fleurs: an interesting interlude in Australian radio astronomy. www.atnf.csiro.au (english) . Архів оригіналу за 2 червня 2021. Процитовано 31 травня 2021.