Ференц Вечей
Ференц Вечей (також Франц фон Вечей, угор. Vecsey Ferenc, нім. Franz von Vecsey; 23 березня 1893, Будапешт — 5 квітня 1935, Рим) — угорський скрипаль і композитор.
| Ференц Вечей | |
|---|---|
| угор. Vecsey Ferenc | |
 | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 23 березня 1893[1][2][…] |
| Місце народження | Будапешт, Австро-Угорщина[1][4] |
| Дата смерті | 5 квітня 1935[2][3] (42 роки) або 6 квітня 1935[5][4] (42 роки) |
| Місце смерті | Рим, Італія[1][4] |
| Причина смерті | тромбоемболія легеневої артерії |
| Роки активності | з 1903 |
| Громадянство | Угорщина |
| Професії | скрипаль, композитор |
| Вчителі | Єне Хубаї |
| Інструменти | скрипка |
| Жанри | класична музика |
| Лейбли | Fonotipia Records |
 Файли у Вікісховищі | |
Біографія ред.
Народився у музичній сім'ї, батько грав на скрипці, а мати на фортепіано. З дитячих років займався музикою під керівництвом батьків, у восьмирічному віці почав займатися у Єне Хубаї — спершу приватно, а потім у Будапештській академії музики. У 1899 році вперше виступив публічно, в 1903 році відправився з гастрольною поїздкою до Берліна, де дав 15 концертів і був представлений Йозефу Йоахіму, під керівництвом якого завершив свою виконавську освіту. Надалі вивчав композицію у Пауля Юона.
Як скрипаль-вундеркінд гастролював всією Європою, а також на Далекому Сході і в США. У 1906 році в ході гастролей Іспанією та Португалією виступав в дуеті з Бела Бартоком. У 1911 році разом зі своїм учителем Хубаї і Ернстом Донаньї виступив з концертами в Римі в рамках презентації угорського музичного мистецтва. З цього часу почалася любов Ференца до Італії; урешті-решт він одружився з італійською графинею Джульєттою Бальдескі й влаштувався спершу в її маєток в Перуджі, а після 1926 року в Венеції. Після Першої світової війни скрипаль помітно скоротив свій гастрольний графік, більше займаючись композицією і припускаючи надалі переключитися на диригування. Планам цим, однак, не судилося здійснитися: у Ференца була діагностована легенева емболія, і він помер після невдало проведеної операції.
Творчість ред.
Композиторська спадщина Ференца Вечея включає близько 30 невеликих п'єс для скрипки і фортепіано, з яких найбільш відомою залишився Сумний вальс (фр. Valse triste; 1913): його записали Артюр Грюмьо, Альберт Марков, Вільмош Сабаді, Дьордь Цифра (у власному перекладенні для фортепіано соло).
Вечею присвячений концерт для скрипки з оркестром Яна Сібеліуса (1905), що стало почасти результатом непорозуміння: спочатку Сібеліус присвятив свій твір скрипалеві Віллі Бурместеру, якого хотів бачити його першим виконавцем, однак концертний графік не дозволив Бурместеру брати участь у прем'єрі, і підсумкову редакцію концерту вперше виконав Карл Халір; Бурместер образився і заявив, що ніколи не буде виконувати концерт, і Сібеліусу довелося зняти початкове посвячення. Вечей вперше виконав цей надзвичайно складний твір роком пізніше, у віці 13 років.
Примітки ред.
- ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #117358258 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б International Music Score Library Project — 2006.
- ↑ а б Discogs — 2000.
- ↑ а б в Archivio Storico Ricordi — 1808.
- ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
Джерела ред.
- Boris Schwarz, Great Masters of the Violin, 1983
Посилання ред.
- Австрійський біографічний словник [Архівовано 28 квітня 2019 у Wayback Machine.] (нім.)