Федір Виговський
Федір (Теодор[1]) Виговський (до 1610 — після 1665) — український суддя, дипломат доби Гетьманщини. Походив із Виговських — старовинного роду української православної шляхти. Брат Гетьмана України Івана Виговського. Вихованець Києво-Могилянської академії. Один із авторів Гадяцького договору 1658 з Річчю Посполитою.
Федір Виговський | |
Країна: | Річ Посполита і Гетьманщина |
---|---|
Освіта: | Києво-Могилянська академія |
Рід: | Виговські |
Батько: | Остап Виговський |
Мати: | Олена Ласкоd |
Біографія ред.
Разом з батьком Остапом Виговським, єпископом Луцьким і Острозьким Ісакієм Борискевичем, єпископом Турівським і Пінським Авраамієм Стагонським, іншими українськими шляхтичами та церковними діячами 30[1] або 31 грудня 1631 від імені Київського братства підписав угоду з архімандритом Києво-Печерської Лаври Петром (Могилою) про об'єднання шкіл Києво-Печерської Лаври та Київського братства (як Остап Виговський, так і Федір підписали документ не польською, а українською мовою).
Освіту, як і його брати, здобув у Києво-Могилянській Академії.
Під час Національно-визвольної війни українського народу 1648–1658 виконував важливі дипломатичні доручення гетьманського уряду. Зокрема, в середині 1657 за дорученням Богдана Хмельницького разом з Павлом Тетерею відвідав Московію. Після 1657 входив до близького оточення Гетьмана Івана Виговського, виконуючи переважно завдання, пов'язані з дипломатичною діяльністю.
Брав активну участь у розробці й прийнятті Гадяцького договору 1658 з Річчю Посполитою. За дорученням Гетьмана кілька разів відвідав Варшаву, в тому числі під час ратифікації угоди польським сеймом (квітень 1659).
Згідно Гадяцької угоди,[2] від польського короля Яна II Казимира отримав підтвердження шляхетських прав і маєток у Стеблеві, що негативно сприйняли рядові козаки.
1664 року обраний шляхетським зібранням Київщини на посаду київського гродського чи земського судді. Пожертвував Хрестовоздвиженській церкві в Вигові 2000 злотих
|- |style="text-align: left;"|Умовні позначення:
позначені гетьмани | Пов'язані родини: Іскоростинські гербу Божаволя, Ласки гербу Леліва, Яблонські гербу Ясенчик, Стеткевичі гербу Костеша, Хмельницькі, Боклевські, Мещерини/Мещерські, Чолганські гербу Сас, Гедзінські гербу Правдич, Завадські гербу Лис, Друцькі-Любецькі, Чернявські, Ржевуські, Курдвановські, Ледоховські гербу Шалава, Радецькі гербу Годземба, Поляновські гербу Побуг, Войнаровські гербу Стремено Єловицькі герб Брама, Яворські | ||||||||||||
|- |style="text-align: left;"|Джерела:
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар Сенютович-Бережний В. Рід і родина Виговських (Історично родовідна розвідка) // Український історик. — 1970. — № 3. — С. 149—167.
- ↑ а б в г д е ж и Кривошея В. В. Козацька еліта Гетьманщини. — К. : ІПіЕНД імені І.Ф.Кураса НАН України, 2008. — 452 с. — ISBN 978-966-02-4850. Архівовано з джерела 27 вересня 2011
- ↑ а б в г Мицик Ю. Іван Виговський // Володарі гетьманської булави : історичні портрети / авт. передм. В. А. Смолій. — К. : Варта, 1994. — С. 191—235. — ISBN 5-203-01639-9.
|}
Примітки ред.
- ↑ а б АКТИ на ЗАСНУВАННЯ КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКОЇ колегії. Архів оригіналу за 25 вересня 2015. Процитовано 17 вересня 2015.
- ↑ Мицик, 1994.
Джерела ред.
- Юрій Мицик. Іван Виговський // Володарі гетьманської булави: Історичні портрети. — К : Варта, 1994. — С. 192—235. — ISBN 5-203-01639-9.
- Грушевський М. Історія України-Руси, т. 10. — К, 1998.
- Липинський В. К. Твори, т. 2. Участь шляхти. — Філадельфія, 1980.
- Volumina Legum. — Petersburg, 1859. — T. 4.
Посилання ред.
- Іван Виговський — від особистого писаря до гетьмана [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |