Федеріго Енрікес
Федеріго Енрікес[10] або Енріквес[11] (італ. Federigo Enriques, 5 січня 1871 — 14 червня 1946) — італійський математик, відомий завдяки своїй класифікації алгебричних поверхонь.
| Федеріго Енрікес | |
|---|---|
 | |
| Ім'я при народженні | італ. Abramo Giulio Umberto Federigo Enriques |
| Народився |
5 січня 1871[1][2][3] Ліворно, Тоскана, Італія[2][4][3] |
| Помер |
14 червня 1946[1][2][3] (75 років) Рим, Італія[2][4][3] |
| Країна |
_crowned.svg){kind=small} Королівство Італія |
| Діяльність | математик, філософ науки, історик науки, викладач університету, філософ, історик |
| Alma mater |
Пізанський університет (1891)[5] Scuola Normale Superiore. Classe di Scienzed (1891)[4] |
| Галузь | алгебрична геометрія і історія науки[6] |
| Заклад |
Римський університет ла Сапієнца[5] Болонський університет[5] Туринський університет[5] |
| Вчителі | Edgardo Cianid |
| Відомі учні |
Roberto Bonolad[7] Oscar Chisinid[5] Alfredo Franchettad[8] Pol Burniatd[8] |
| Аспіранти, докторанти |
Paul Liboisd[9][8] Bernard d'Orgevald[8] |
| Членство |
Леопольдина Національна академія дей-Лінчей Міжнародна академія історії науки Società Filosofica Italianad (1913)[3] Академія моральних і політичних наук Туринська академія наук[2] |
| Родичі | Гвідо Кастельнуово і Емма Кастельнуовоd |
| Нагороди | |
 Федеріго Енрікес у Вікісховищі | |
Життєпис ред.
Федеріго Енріквес народився в Ліворно в сім'ї євреїв-сефардів Джакомо Енрікеса (торговець килимами) і Матильди Коріат (уродженка Тунісу, де проживала численна громада євреїв з Ліворно). Федеріго був другою дитиною, крім нього в родині росли сестра Ельбіна (згодом дружина математика Гвідо Кастельнуово) і брат Паоло.
1891 року закінчив Пізанський університет. У 1894—1902 роках працював у Болонському університеті, від 1897 року на посаді професора; у 1902—1923 роках — професор Брюссельського, від 1923 року — Римського університетів.
Основні праці стосуються алгебричної геометрії, історії та філософії математики. Він співпрацював з Кастельнуово, Коррадо Сегре і Франческо Севері. Більшість відомого на цей момент про алгебричні поверхні відкрито за безпосередньої участі Енрікеса і зібрано в його трактаті Алгебричні поверхні. У 1960-х роках методи Енрікеса критично переглянуто.[12]
Праці ред.
- Enriques F. Lezioni di geometria descrittiva. Bologna, 1920.
- Enriques F. Лекции по проективной геометрии. Итальянское издание 1898 и немецкое издание 1903.
- Enriques F. Lezioni sulla teoria geometrica delle equazioni e delle funzioni algebriche. Bologna, 1915—1934. Volume 1, Volume 2, Volume 3-4.
- Severi F. Лекции по алгебраической геометрии. Итальянское издание 1908 и немецкое издание 1921.
- Castelnouvo G., Enriques F. Die algebraischen Flaechen. Обзор III C 6 в мат. энциклопедии.
- Enriques F. Le superficie algebriche. Bologna, 1949.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ а б в г д www.accademiadellescienze.it
- ↑ а б в г д Israel G. Dizionario Biografico degli Italiani — 1993. — Vol. 42.
- ↑ а б в Scuola Normale Superiore Elenco degli alunni della Scuola Normale Superiore di Pisa dal 1847 al 1970 — Pisa: Pacini Editore, 1973. — P. 30. — 104 с.
- ↑ а б в г д Архів історії математики Мактьютор — 1994.
- ↑ Czech National Authority Database
- ↑ https://books.google.es/books?id=SVI8ftMVE3gC — С. 126.
- ↑ а б в г Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- ↑ MPG
- ↑ И. Я. Депман. Федериго Энриквес (1871–1946) (некролог) // УМН. — Т. 2, вип. 4 (20). — С. 207–208.
- ↑ Большая советская энциклопедия : [в 51 т.] / гл. ред. Б. А. Введенский. — 2-е изд. — М. : Советская энциклопедия, 1949—1958. (рос.)
- ↑ см. Труды мат. института им. В. А. Стеклова. Т. LXXV.
Посилання ред.
- Джон Дж. О'Коннор та Едмунд Ф. Робертсон. Федеріго Енрікес в архіві MacTutor (англ.)
- Centro Studi Enriques (італ.)