Уваров Олександр Вікторович
Олександр Вікторович Уваров (рос. Александр Викторович Уваров, нар. 13 січня 1960, Орєхово-Зуєво, Московська область) — радянський і російський футболіст, воротар, тренер, майстер спорту СРСР (1985).
 | ||||||||||||||
| Особисті дані | ||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Повне ім'я | Олександр Вікторович Уваров | |||||||||||||
| Народження | 13 січня 1960 (64 роки) | |||||||||||||
| Москва, СРСР | ||||||||||||||
| Зріст | 190 см | |||||||||||||
| Громадянство |  СРСР
| |||||||||||||
| Позиція | воротар | |||||||||||||
| Юнацькі клуби | ||||||||||||||
| 1978-1981 | «Динамо» (Москва)
| |||||||||||||
| Професіональні клуби* | ||||||||||||||
| ||||||||||||||
| Національна збірна | ||||||||||||||
| ||||||||||||||
| Тренерська діяльність** | ||||||||||||||
| ||||||||||||||
|
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||
Виступав, зокрема, за клуби «Динамо» (Москва) та «Маккабі» (Тель-Авів), а також національну збірну СРСР.
Клубна кар'єра ред.
«Динамо» (Москва) ред.
Народився 13 січня 1960 року в місті Орєхово-Зуєво, Московська область. Вихованець груп підготовки при орєхово-зуєвській команді «Знамя Труда» та московській СДЮШОР «Динамо». Закінчив Орєхово-Зуєвський текстильний технікум за спеціальністю технік теплотехнічного обладнання промислових підприємств[1], де його викладачем був Василь Чавкін — колишній гравець клубу «Знамя Труда».
У 1981 році Уваров був запрошений до основної команди «Динамо». 12 серпня 1981 року, у домашній грі проти ленінградського «Зеніту», вийшов на заміну Миколі Гонтарю на 76-й хвилині. Команда програвала з рахунком 0:2, до кінця гри результат не змінився. У 1982 році головний тренер «Динамо» В'ячеслав Соловйов вже більше довіряв Уварову — 1-а гра в сезоні для нього припала на 2-й тур, і знову це був матч проти «Зеніту», і знову результат був 0:2. Загалом у сезоні провів 15 ігор, пропустив 23 м'ячі.
У 1983—1987 роках йому довіряли менше — проводив за сезон не більше 10 матчів[2].
Першим воротарем «Динамо» став лише 1990 року, того ж року викликаний до збірної СРСР і поїхав на чемпіонат світу 1990 року.
«Маккабі» (Тель-Авів) ред.
B 1991 року на нього вийшло керівництво ізраїльського клубу «Маккабі» (Тель-Авів). Спочатку Уваров відмовлявся від пропозицій, але після особистого приїзду до Москви тренера «Маккабі» Авраама Гранта та розмови з Миколою Толстих, з якої він зрозумів, що в «Динамо» та збірній на нього особливо не розраховують, вирішив їхати до Ізраїлю[3]. У «Маккабі» вирушив разом з екс-гравцем «Торпедо» Олександром Полукаровим[4]. У новій команді їх зустріли тепло та дали зрозуміти, що на них повністю розраховують. Контракт було підписано на 10 місяців.
Дебют за нову команду у чемпіонаті припав на 1 тур, на домашню гру з «Бейтаром» з Єрусалиму, що відбулася 14 вересня 1991 року. Гра складалася вдало, «Маккабі» вів 2:0, проте з 86-ї хвилини все змінилося — «Бейтар» забив 3 м'ячі поспіль, а Полукаров був вилучений з поля. Декілька турів Уваров також грав невпевнено — у чотирьох наступних матчах він пропустив 9 м'ячів. Проте надалі гра у воротаря налагодилася, знайшлося порозуміння з партнерами, і «Маккабі» став стабільно перемагати у чемпіонаті. Зрештою, за 4 тури до кінця чемпіонату клуб забезпечив собі чемпіонський титул. Крім того, був шанс зробити дубль — «Маккабі» вийшов у фінал Кубка Ізраїлю. Проте у фіналі «Маккабі» поступився у додатковий час «Хапоелю» з Петах-Тікви 1:3. Тим не менш, за підсумками сезону визнаний найкращим легіонером чемпіонату[5].
Перед сезоном 1992/93 клуб переуклав контракт з Уваровим, на його прохання залишили в команді і Полукарова. Договір було укладено на 3 роки. У сезоні 92/93 «Маккабі» дебютував у єврокубках, де провів 4 гри. У домашньому чемпіонаті захистити чемпіонський титул не вдалося — «Маккабі» поступився єрусалимському «Бейтару», посівши 2-е місце. У наступному сезоні «Маккабі» також залишився на 2-му місці, проте зумів взяти Кубок Ізраїлю.
У сезоні 1994/95 клуб не залишив шансів своїм суперникам, і Уваров вдруге став чемпіоном Ізраїлю. Команда повторила це досягнення і наступного сезону. Уваров того року не пропустив жодної гри клубу і був визнаний найкращим футболістом ізраїльського чемпіонату.
У команді росіянин грав ще 4 сезони. Останню гру провів 13 травня 2000 проти єрусалимського «Бейтара»[6][7].
Виступи за збірну ред.
1990 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної СРСР.
У складі збірної був учасником чемпіонату світу 1990 року в Італії. Після програшу збірної СРСР першого матчу на чемпіонаті 0:2 збірній Румунії, де основним воротарем був Рінат Дасаєв, Уваров провів два наступні матчі групового турніру з Аргентиною (0:2) і Камеруном (4:0). Після «мундіалю» став одним із основних воротарів збірної СРСР, поки грав на батьківщині.
Під час чемпіонату Європи 1992 року Уваров не був включений до заявки збірної СНД: тоді заявка збірних команд могла включати лише 20 футболістів, що передбачало присутність у ній лише двох воротарів — у збірній цими двома воротарами стали Дмитро Харін та Станіслав Черчесов. Проте Уваров мав офіційний статус резервного воротаря.
Загалом протягом кар'єри в національній команді, яка тривала 2 роки, провів у її формі 11 матчів, пропустивши 8 голів.
Тренерська кар'єри ред.
Після закінчення ігрової кар'єри працював тренером воротарів «Маккабі» та збірної Ізраїлю з футболу. У 2003 році отримав ізраїльське громадянство. Перед Днем Незалежності в 2004 році відмовився входити до числа видатних спортсменів, яким була честь запалити святковий сигнальний вогонь, через зауваження колишньої дзюдоїстки Яель Арад (яка завоювала першу в історії країни олімпійську медаль), що натякала на російське походження Уварова[8]. У 2018 році пішов з посади тренера воротарів та очолив молодіжну команду «Маккабі»[9].
Досягнення ред.
- Володар Кубка СРСР : 1984
- Чемпіон Ізраїлю (3) : 1991/92, 1994/95, 1995/96
- Володар Кубка Ізраїлю (2) : 1993/94, 1995/96
- Найкращий футболіст Ізраїлю: 1996
Статистика виступів ред.
Статистика клубних виступів ред.
| Сезон | Команда | Чемпіонат | ||
|---|---|---|---|---|
| Ліга | Ігор | Голів | ||
| 1978 |  «Динамо» (Москва) |
Вища ліга | - | - |
| 1979 | Вища ліга | - | - | |
| 1980 | Вища ліга | - | - | |
| 1981 | Вища ліга | 1 | - | |
| 1982 | Вища ліга | 15 | -23 | |
| 1983 | Вища ліга | 3 | -2 | |
| 1984 | Вища ліга | 6 | -8 | |
| 1985 | Вища ліга | 8 | -15 | |
| 1986 | Вища ліга | 1 | - | |
| 1987 | Вища ліга | 9 | -9 | |
| 1988 | Вища ліга | 11 | -11 | |
| 1989 | Вища ліга | 10 | -10 | |
| 1990 | Вища ліга | 20 | -16 | |
| 1991 | Вища ліга | 21 | -24 | |
| 1991–92 |  «Маккабі» (Тель-Авів) |
Прем'єр-ліга | - | - |
| 1992–93 | Прем'єр-ліга | - | - | |
| 1993–94 | Прем'єр-ліга | - | - | |
| 1994–95 | Прем'єр-ліга | - | - | |
| 1995–96 | Прем'єр-ліга | - | - | |
| 1996–97 | Прем'єр-ліга | - | - | |
| 1997–98 | Прем'єр-ліга | - | - | |
| 1998–99 | Прем'єр-ліга | 23 | -17 | |
| 1999–00 | Прем'єр-ліга | - | - | |
Статистика виступів за збірну ред.
СРСР
| Дата | Місто | Господарі | Результат | Гості | Турнір | Голи | Примітки |
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 25-4-1990 | Дублін | Ірландія  |
1 – 1 | СРСР |
товариський матч | -1 | 
|
| 13-6-1990 | Неаполь | Аргентина  |
2 – 0 | СРСР |
ЧС 1990 - 1-й етап | -2 | |
| 18-6-1990 | Барі | Камерун  |
0 – 4 | СРСР |
ЧС 1990 - 1-й етап | - | |
| 12-9-1990 | Москва | СРСР |
2 – 0 |  Норвегія |
Відбір до ЧЄ 1992 | - | |
| 3-11-1990 | Рим | Італія  |
0 – 0 | СРСР |
Відбір до ЧЄ 1992 | - | |
| 21-11-1990 | Порт-оф-Спейн | США  |
0 – 0 | СРСР |
товариський матч | - | |
| 6-2-1991 | Глазго | Шотландія  |
0 – 1 | СРСР |
товариський матч | - | |
| 27-3-1991 | Франкфурт-на-Майні | Німеччина  |
2 – 1 | СРСР |
товариський матч | -2 | |
| 17-4-1991 | Будапешт | Угорщина  |
0 – 1 | СРСР |
Відбір до ЧЄ 1992 | - | |
| 21-5-1991 | Лондон | Англія  |
3 – 1 | СРСР |
товариський матч | -3 | |
| 29-5-1991 | Москва | СРСР |
4 – 0 |  Кіпр |
Відбір до ЧЄ 1992 | - | |
| Усього | Матчів | 11 | Голів | -8 |
Особисте життя ред.
Живе з сім'єю у місті Рішон-ле-Ціоні[3]. Дружина Любов, дочка Олеся (служила у ВПС Ізраїлю, очолює службу огляду при вильоті з аеропорту Бен-Гуріон[1]), син Євген, займався у футбольній школі «Маккабі». Хрещеним батьком Євгена був друг Уварова Андрій Баль[1].
Примітки ред.
- ↑ а б в Александр Уваров: Сам убедил дочку пройти службу в израильской армии
- ↑ Статистика на footbook.ru
- ↑ а б Экс-вратарь сборной СССР Александр Уваров: «Я остался православным»
- ↑ Интервью Российской газете
- ↑ Главный по вратарям - Чемпионат.ру. web.archive.org. 15 січня 2008. Архів оригіналу за 15 січня 2008. Процитовано 20 лютого 2022.
- ↑ Статистика игр за «Маккаби». Архів оригіналу за 5 березня 2014. Процитовано 7 січня 2013.
- ↑ Лучший легионер Израиля завершает карьеру в 40 лет
- ↑ Биография Уварова
- ↑ Последний голкипер сборной СССР по футболу покинул пост тренера вратарей «Маккаби» (рос.)
Джерела ред.
Посилання ред.
- Уваров Олександр Вікторович на сайті ФІФА (англ.)
- Уваров Олександр Вікторович на сайті transfermarkt.com (англ.)
- Уваров Олександр Вікторович на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
- Тренерська статистика на сайті transfermarkt.com (англ.)
- Уваров Олександр Вікторович на сайті Eu-football.info (англ.)
- Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)