Полукаров Олександр Васильович

	Олександр Полукаров
	Олександр Полукаров
	Олександр Полукаров у тренерському штабі «Москви»
Особисті дані
Повне ім'я	Олександр Васильович Полукаров
Народження	27 листопада 1959 (64 роки)
	Луганськ, Українська РСР, СРСР
Зріст	181 см
Вага	81 кг
Громадянство	СРСР; Росія
Позиція	захисник, півзахисник
Юнацькі клуби
	«Зоря» (В)
Професіональні клуби*
Тренерська діяльність**
	* Ігри та голи за професіональні клуби; враховуються лише в національному чемпіонаті.
	** Тільки на посаді головного тренера.
Олександр Полукаров у Вікісховищі

Олександр Васильович Полукаров (нар. 27 листопада 1959, Луганськ, УРСР) — радянський та російський футболіст, захисник та півзахисник, російський футбольний тренер. Майстер спорту СРСР (1980).

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Полукаров.

Життєпис ред.

Вихованець луганської «Зорі». Перший тренер — Б.В. Фомічов.

У 1977-1979 грав за «Зорю» в чемпіонаті СРСР. У 1980 перейшов у московське «Торпедо», в якому провів 12 років, з 1986 року був капітаном. Провів у вищій лізі за команду 319 матчів, забив 21 м'яч.

У 1985 році закінчив Московський обласний державний інститут фізичної культури і спорту.

У 1991 році разом з воротарем московського «Динамо» Олександром Уваровим прийняв запрошення ізраїльського клубу «Маккабі» (Тель-Авів), який з 1990 року очолював Аврам Грант. Дебют у новій команді видався невдалим — команда програла «Бейтару» з Тель-Авіва з рахунком 2:3, а сам Полукаров в кінцівці гри був вилучений^[2]. Пропустивши 2 матчі чемпіонату, міцно зайняв місце в основному складі. За підсумками першого сезону став чемпіоном Ізраїлю, причому це звання було завойовано за 4 тури до кінця чемпіонату. У фіналі Кубка Ізраїлю «Маккабі» поступився в додатковий час «Хапоелю» (Петах-Тіква) 1:3.

У наступні два сезони за «Маккабі» двічі був срібним призером, а в 1994 році став володарем Кубка Ізраїлю.

Сезон 1994/95 років провів у клубі вищої ліги Ізраїлю «Маккабі» (Герцлія), відігравши за сезон 20 матчів. З 1995 року (з перервою) грав за клуб «Маккабі Іроні» (Ашдод)^[3]. Останній сезон в Ізраїлі (1997/98) провів за клуб 1-ї ліги «Бней Сахнін».

За всю ігрову кар'єру провів 23 матчі в єврокубках (Ліга чемпіонів — 4, Кубок кубків — 11, Кубок УЄФА — 8). Двічі входив до списку 33 найкращих футболістів сезону в СРСР — № 2 (1991), № 3 (1990).

Викликався до молодіжної збірної СРСР, віце-чемпіон чемпіонату світу серед юніорів (1979). Запрошувався до збірної СРСР в 1988 році, проте виступів у збірній завадила недавно отримана травма коліна^[4].

У 1998 році повернувся в Росію і прийняв запрошення клубу другої ліги «Торпедо-ЗІЛ». За команду дебютував 11 серпня 1998 року в домашній грі проти «Спартака-2» (Москва), Олександр допоміг їй здобути перемогу з рахунком 1:0^[5]. До кінця року в черговий раз отримав травму коліна, що в підсумку змусило його завершити кар'єру й перейти на тренерську роботу в рідному клубі.

Випускник Вищої школи тренерів (2000).

З 2001 по 2010 роки працював тренером у клубі «Москва»^[4]. 26 серпня 2007 року в зв'язку з дискваліфікацією головного тренера «Москви» Леоніда Слуцького і його помічника Сергія Шустикова керував командою в матчі чемпіонату Росії^[6]^[7]. 22 лютого 2010 року після зняття клубу з чемпіонату Росії був призначений відповідальним за підготовку футболістів, які не встигли працевлаштуватися в інші клуби^[8]. Потім тривалий час був безробітним, проводив час на дачі в Тульській області.

Взимку 2010/2011 брав участь у ветеранському турнірі «Незгасима зірки». В ході турніру часто зустрічався й спілкувався з Олександром Тукмановим, який його запросив на посаду керівника футбольної школи «Торпедо»^[9].

З 2011 року очолює відділення «Торпедо» дитячо-юнацької футбольної школи «Юність Москви», що працює під егідою Москомспорта. Відділення базується на стадіоні ім. Е.А. Стрельцова.