Товариство колишніх політкаторжан (1921-1935)
Всесоюзне товариство політкаторжан і засланців (рос. Всесоюзное общество политкаторжан и ссыльно-поселенцев) — громадська організація в РСФРР та СРСР, що діяла у 1921—1935 роках.
| (рос. Всесоюзное общество политкаторжан и ссыльно-поселенцев) | |
|---|---|
| Всесоюзне товариство політкаторжан і засланих поселенців | |
| Тип | громадська організація |
| Засновник | Дзержинський Фелікс Едмундович |
| Засновано | 1921 |
| Розпущено | 1935 |
| Країна |
.svg){kind=small} СРСР |
| Розташування | Москва |
| Офіційні мови | російська |
 Товариство колишніх політкаторжан у Вікісховищі | |
Дата заснування товариства — 14 березня 1920 року [1].
Історія товариства ред.
Товариство було організоване з ініціативи революційних діячів, репресованих у часи Російської імперії: народовольців, соціалістів-революціонерів, соціал-демократів і більшовиків. Внаслідок репресій більшовицької влади проти частини ініціаторів створення Товариства, до їх числа в історичній літературі радянських часів відносили лише представників радянської (більшовицької) влади — Ф. Е. Дзержинського, Я. Е. Рудзутака, Е. М. Ярославського та ін. Засідання засновників Товариства відбулося у Москві під головуванням Анастасії Біценко.[2]
Від заснування мало назву Товариство колишніх каторжан і засланих поселенців (рос. Общество бывших каторжан и ссыльно-поселенцев), від 1924 року — Всесоюзне товариство політкаторжан і засланих поселенців [3] [4].
1921 року товариство налічувало 200 членів, в 1931 — 2759. В числі їх були відомі учасники революційного руху: М.О.Скрипник, А. О. Біценко, В. М. Фігнер, Л. Г. Дейч, М. С. Тютчев, Ф. Я. Кон, М. Ф. Фроленко, Г. В. Якимова-Диковська, І. А. Теодорович та ін. Товариство очолювала Рада. З 1924 року перетворено у всесоюзну організацію; в 1928 воно мало понад 50 філій. Члени його виступали з доповідями і лекціями перед робітниками, учнями, червоноармійцями. У 1924, 1925, 1928, 1931 роках відбулися всесоюзні з'їзди товариства.
У 1926 році товариством заснований музей з бібліотекою і архівом. Спільно з Товариством старих більшовиків Товариство колишніх політкаторжан і засланців стало ініціатором створення МОПРа (1922).
Колишні політкаторжане відпочивали в садибі Михайлівське, яка до революції належала графу С. Д. Шереметьєву.
Припинило існування в 1935 році. Багато членів товариства були репресовані.
Товариство в УРСР ред.
В УРСР діяла Всеукраїнська рада Всесоюзного товариства політкаторжан і засланців, м. Харків, створена у 1921р. у Харкові. Рада очолювала відділення товариства, які існували в Україні - у Києві, Харкові, Одесі та Дніпропетровську. Товариство проводило реєстрацію та облік колишніх політкаторжан і засланців, надавало їм матеріальну допомогу, організовувало лекції та доповіді, займалося збиранням, збереженням, вивченням матеріалів революційного руху. Всеукраїнська рада видала «Популярну історико-революційну бібліотеку в нарисах, спогадах, біографіях», журнал «Шляхи революції» (1925-1927).
За постановою Політбюро ЦК КП(б)У від 02 червня 1935 р., згідно з якою склад товариства з вважався «засміченим контрреволюційними елементами, що підпали під репресії». Всеукраїнській раді заборонялося вести самостійну видавничу роботу. Видавництво підлягало ліквідації. Заборонялося також організовувати доповіді, лекції, провадити будь-яку масово-політичну роботу без санкції ЦК КП(б)У в кожному окремому випадку. Відділу культури пропаганди ЦК КП(б)У доручалося перевірити літературу, що була видана товариством, і перебудувати роботу музеїв товариства.
13 липня 1935 р. Політбюро ЦК КП(б)У ухвалило рішення про ліквідацію справ Всеукраїнської ради Всесоюзного товариства політкаторжан і засланців[5].
Архівний спадок ред.
У ЦДАВО на зберіганні є фонд № 808 Всеукраїнська рада товариства політкаторжан, м. Харків.
У ЦДАГО на зберіганні є фонд № 23 Всеукраїнська рада Всесоюзного товариства політкаторжан і зсильнопоселенців, м. Харків.
У ДАРФ на зберіганні є фонд № 533 Всесоюзне товариства політкаторжан і засланців.
Примітки ред.
- ↑ Малая Советская Энциклопедия. Том второй. Ванини — Дротики. — М.: Акционерное об-во «Советская Энциклопедия», 1929.— Стб. 319.
- ↑ Партия левых социалистов-революционеров. Документы и материалы. 1917—1925 гг. В 3 т. Т. 2. Ч. 3. Октябрь 1918—март 1919 г.— М.: РОССПЭН, 2017.— С. 626.
- ↑ Вся Москва. Адресная и справочная книга на 1923 год: (25-й год издания).- М.: Гос изд-во, 1923.— Стб.193.
- ↑ Всесоюзное о-во политкаторжан и ссыльно-поселенцев (о-во политкатооржан).— Вся Москва. Адресная и справочная книга на 1928 год. 4-й год издания Московского Совета.— С. 215.
- ↑ ЦДАГО ф. 23, оп. 1
Джерела ред.
- Малая Советская Энциклопедия. Том второй. Ванини — Дротики. — М.: Акционерное об-во «Советская Энциклопедия», 1929.
- Малая Советская Энциклопедия. Том третий. Дрофы — Ковалик. — М.: Акционерное об-во «Советская Энциклопедия», 1929.
- Н.М. Касьянова, А.В. Толстих. Товариство колишніх політкаторжан і засланців: створення та діяльність.— Історичні і політологічні дослідження, № 1-2, 2014.— С. 72—79.
- Сто лет политической каторги: 2-й всесоюзный съезд политкаторжан. 26-29 декабря 1925.— Всесоюзное общество политкаторжан и ссыльно-поселенцев.— М.: Главлит, 1926.— 34 с.