Симеон Огурцевич
Симеон Огурцевич ЧСВВ (лат. Simeon Ohurcewycz; 20 серпня 1654, Вільно — 13 червня 1698, Суботники) — церковний діяч, священник-василіянин, доктор філософії і богослов'я, протоархимандрит Василіянського Чину Конґреґації Пресвятої Тройці в 1690–1698 роках.
| о. Симеон Огурцевич ЧСВВ | |
|---|---|
| Протоархимандрит Василіянського Чину Конґреґації Пресвятої Тройці (1690—1698) | |
| Загальна інформація | |
| Народження |
20 серпня 1654 Вільно |
| Смерть |
13 червня 1698 (43 роки) Суботники, нині Ів'євський район Гродненська область Білорусь |
| Підданство | Велике князівство Литовське |
| Освіта | Грецька колегія святого Атанасія |
| Ступені |
доктор філософії, доктор богослов'я |
| Служіння в церкві | |
| Конфесія | Руська унійна церква |
| Рукоположення | перед 1677 |
Життєпис ред.
Народився у Вільно 20 серпня 1654 року в сім'ї Яна Огурцевича, віленського бурмістра, і Марії з роду Микулехович Скуминович[a]. У юному віці вступив до Василіянського Чину. В 1677 році вже як священник виїхав на дальші студії до Папської грецької колегії св. Атанасія в Римі (прибув до колегії 21 листопада 1677 року)[1]. 12 серпня 1682 року отримав докторські ступені з філософії і богослов'я, а через два дні виїхав на Батьківщину[2].
Після студій був вікарієм у Жировичах та ігуменом Свято-Троїцького монастиря у Вільно. На капітулі в Новогрудку 1686 року обраний секретарем Чину. На генеральній капітулі, що відбулася 1690 року в Мінську о. Симеона Огурцевича спочатку обрано дожиттєвим консультором (радником) Чину замість о. Пахомія Огілевича (†1686), а на наступних сесіях — протоархимандритом. На цій капітулі також були прийняті постанови щодо уряду протоархимандрита: «щоб протоархимандрит для поваги самого стану й Чину завжди їздив з поважним, ученим і побожним товаришем та щоб сам не назначував одного настоятеля монастиря, ані не вирішував жодної важливішої справи без поради і згоди генеральних консульторів, бо інакше воно стає недійсним і нечинним»[3]. На Жировицькій капітулі о. Симеона Огурцевича вдруге вибрано протоархимандритом.
Від 1692 року після смерті рідного брата Йосафата Огурцевича, який був архимандритом у Гродні, о. Симеон став Гродненським архимандритом[4]. Був одним із кандидатів на Смоленську архієпархію і змагався за привілей на неї з Йосафатом Гуторовичем[5].
Помер о. Симеон Огурцевич 13 червня 1698 року[6] в містечку Суботники від удару блискавки, яка влучила в корчму, де він зупинився перечекати грозу[5].
Зауваги ред.
- ↑ filius Joannis et Mariae Mikuliechowna Skuminowna — див. Meletius M. Wojnar OSBM. De Protoarchimandrita Basilianorum… — P. 271.
Примітки ред.
- ↑ Dmytro Blažejovskyj. Byzantine Kyivan rite students… — P. 84.
- ↑ Meletius M. Wojnar OSBM. De Protoarchimandrita Basilianorum… — P. 271.
- ↑ Порфирій Підручний. Василіянський Чин від Берестейського з'єднання (1596) до 1743 року // Нарис історіï Василіянського Чину святого Йосафата. — Рим: Видавництво ОО. Василіян, 1992. — С. 160.
- ↑ Meletius M. Wojnar OSBM. De Protoarchimandrita Basilianorum… — P. 272.
- ↑ а б Борис І. Балик, ЧСВВ. «Катафальк чернечий»… — S. 89.
- ↑ bazylianie.pl. Вибір з «Пом'яника» Чину Св. Василія Великого – червень. www.bazylianie.pl (uk-ua) . Процитовано 29 червня 2017.
Джерела ред.
- Борис І. Балик, ЧСВВ. «Катафальк чернечий» Василіян XVII—XVIII ст. (Рукописна збірка життєписів Василіян) // Analecta Ordinis Sancti Basilii Magni, Sectio II. — Vol. VIII. — Romae 1973. — S. 67—98. (пол.)
- Meletius M. Wojnar OSBM. De Protoarchimandrita Basilianorum (1617—1804). — Romae 1958. — 298 p. (лат.)
- Dmytro Blažejovskyj. Byzantine Kyivan rite students in Pontifical Colleges, and Seminaries, Universities and Institutes of Central and Western Europe (1576—1983), AOSBM, Sectio I. — Vol. 43. — Rome 1984. — 366 p. (англ.)
- Нарис історіï Василіянського Чину святого Йосафата. — Рим: Видавництво ОО. Василіян, 1992.