Вікіпедія

Сила Сибіру

газопровід

Сила Сибіру (рос. Сила Сибири) (раніше відомий як газогін Якутія-Хабаровськ-Владивосток) — газогін у Східному Сибіру для транспортування природного газу з Республіки Саха (Якутія) в Приморський край і далекосхідні країни. Відкриття відбулося 2 грудня 2019 року[1].

Сила Сибіру
Зображення
Країна  Росія і  КНР
Адміністративна одиниця Саха
Іркутська область
Амурська область
У межах природно-географічного об'єкта Іркутська область, Саха, Амурська область
Вартість 55 000 000 000 €
Оператор Газпром і China National Petroleum Corporation
Дата/час прийняття в експлуатацію 1 грудня 2019
З'єднується з Чаяндинське нафтогазоконденсатне родовище і Kovykta fieldd
Довжина або відстань 2159 км
Діаметр 1420 мм
Офіційний сайт
CMNS: Сила Сибіру у Вікісховищі
Мапа-схема газогону Сила Сибіру

Історія ред.

29 жовтня 2012 року президент Володимир Путін доручив генеральному директорові Газпрому розпочати будівництво газогону[2]. 21 травня 2014 року, Росія і Китай підписали 30-річний газовий контракт, який був необхідний для здійснення проєкту. Будівництво було оголошено розпочатим 1 вересня 2014 року в Якутську президентом Путіним і віцепрем'єром Китаю Чжан Гаолі[3][4].

Будівництво газогону з Владивостоку в Китай мало початися 2015 року[5]. Проте у грудні 2015 Газпром скасував тендер на побудову 4 ділянок загальною довжиною 822 кілометри (половина трубопроводу до Іркутська)[6][7].

Відкриття газогону відбулося 2 грудня 2019 року.

Технічна характеристика ред.

Кошторисна вартість газогону 770 млрд рублів, а інвестиції у видобуток газу становитимуть 430 млрд рублів[2]. Передбачається ввести в експлуатацію до 2019 року[8]. Потужність 56-дюймового (1400 мм) газогону до 61 млрд м³/рік природного газу[9]. 38 млрд м³/рік має постачатися в Китай.[8][10]

Маршрут ред.

Газогін матиме приблизно 3200 км завдовжки від Чаяндинського нафтогазоконденсатного родовища в Якутії до споживача. Він буде частково реалізовуватися в рамках комплексного коридору другої черги нафтогону Східний Сибір-Тихий океан[11]. В Хабаровську газогін буде з'єднано з газогоном Сахалін-Хабаровськ-Владивосток. Разом, ці газогони будуть постачати газ на планований завод скрапленого природного газу, який вироблятиме скраплений природний газ на експорт в Японію, і планований нафтохімічний комплекс у Приморському краї[11][12][13]. Також має бути побудовано газогін в Північний Китай.

Крім того, проєкт включає в себе 800 км газогону з Якутії в Іркутськ.

Джерела живлення ред.

Газогін має постачати газ з Чаяндинського родовища в Якутії[14]. Родовище має дати газ, як очікується, у 2019 році[8] пізніше Ковиктинське родовище, що введуть в експлуатацію до 2021, буде під'єднано до газогону[8][15]. В цьому випадку споживачі зможуть отримувати до 25 млрд м³/рік природного газу[16].

Серед можливих додаткових джерел планується залучення газу з Юрубчено-Тохомського та Собінського родовищ.

Критика ред.

Низкою експертів виказувалася думка, що проєкт більше політичний, ніж економічний, тому навіть сам факт будівництва ставився під питання. Так, у вересні 2014 року Китай відмовився дати аванс 25 млрд доларів[17][18].

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Перший газопровід між Росією та Китаєм довжиною 3 тисячі кілометрів почав роботу. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 2 грудня 2019.
  2. ↑ а б ru:"Газпром" получил импульс для освоения Чаянды [Gazprom received an impulse for conquest of Chayanda] (Russian) . Interfax. 29 жовтня 2012. Процитовано 11 квітня 2014.
  3. ↑ Putin In Yakutsk To Inaugurate Construction Of Pipeline To China. Radio Free Europe/Radio Liberty. 1 вересня 2014. Процитовано 2 вересня 2014.
  4. ↑ Putin gives start to Power of Siberia gas pipeline construction. ITAR-TASS. 1 вересня 2014. Архів оригіналу за 3 вересня 2014. Процитовано 2 вересня 2014.
  5. ↑ China to Begin Building Power of Siberia Gas Pipeline in First Half of 2015. RIA Novosti. 1 September 2014. Процитовано 2 вересня 2014.
  6. ↑ "Газпром" отменил крупнейший в своей истории тендер на строительство "Силы Сибири". УНІАН. 29 грудня 2015. Процитовано 29 грудня 2015.
  7. ↑ «Газпром» отменил крупнейший в своей истории тендер. РБК. 29 грудня 2015. Процитовано 29 грудня 2015.
  8. ↑ а б в г Khodyakova, Yelena (4 березня 2014). ru:«Газпром» отложил запуск газопровода «Сила Сибири» до 2019 г. [Gazprom postponed start of the Power of Siberia pipeline until 2019]. Vedomosti (Russian) . Процитовано 11 квітня 2014.
  9. ↑ Gazprom and CNPC sign MoU on gas supplies via eastern route. Pipelines International. 27 березня 2013. Процитовано 4 березня 2014.
  10. ↑ Soldatkin, Vladimir; Pinchuk, Denis (7 березня 2014). Rosneft challenges Gazprom monopoly to export Russian pipeline gas. Reuters. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 4 березня 2014.
  11. ↑ а б Russia's Gazprom mulls new liquefaction plant in country's Far East. Platts. 24 червня 2008.   (необхідна підписка). Архів оригіналу за 15 липня 2011. Процитовано 2 серпня 2008.
  12. ↑ Gas Will Be Delivered to Japan through Vladivostok. Vladivostok Times. 24 червня 2008. Процитовано 2 серпня 2008.
  13. ↑ [1]Gazprom map of gas pipelines in Siberia, planned and projected [Архівовано 2016-03-03 у Wayback Machine.] retrieved 2012-11-26
  14. ↑ Gazprom Eying Chayandinskoye, Sakhalin-3 Licenses. Rigzone. 15 червня 2008. Процитовано 2 серпня 2008.
  15. ↑ Gazprom, CNPC sign memorandum on eastern route pipeline gas supplies to China (Part 2). Interfax. 22 March 2013. Архів оригіналу за 13 квітня 2014. Процитовано 10 квітня 2014.
  16. ↑ ru:"Сила Сибири" положит начало освоению новых месторождений. Sakha News (Russian) . ITAR-TASS. 9 April 2014. Процитовано 11 квітня 2014.
  17. ↑ Китайці не дали грошей "Газпрому" на новий газопровід. Дзеркало тижня. Україна. 24 вересня 2014 (11:44).
  18. ↑ Экс-посол в Китае Костенко: Китай не будет с помощью силы захватывать российские земли. Это будет ползучая мирная экспансия, Гордон, 23 Апреля, 2015 16:31

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сила_Сибіру&oldid=42621944