Вікіпедія

Рік розпусти Клауса Отто Баха

пригодницький роман Ярослави Литвин 2021 року

«Рік розпу́сти Кла́уса О́тто Ба́ха» — іронічний пригодницький роман Ярослави Литвин 2021 року.

Рік розпусти Клауса Отто Баха
Обкладинка першого видання українською мовою. 2021 рік
Жанр пригоди[d]
Форма роман
Автор Литвин Ярослава Ігорівна
Мова українська
Написано 2016–2018
Опубліковано 2021
Країна  Україна
Видавництво УкраїнаФабула
Нагороди
Q:  Цей твір у Вікіцитатах

Сюжет ред.

У романі оповідається про німця, якому рідко всміхається доля, та його наполегливі пошуки свого кохання в Україні. На героя очікують випробування, приємні та не дуже знайомства, кумедні ситуації та складні життєві вибори. Нерішучий і закомплексований Клаус Отто Бах, любитель колготок на жіночих ніжках, розшукуючи кохану Вероніку, врешті-решт наблизиться до розуміння того, чого він прагне від життя.

Видання ред.

Книга вийшла друком у видавництві Фабула на початку 2021 року, у паперовому та електронному форматах[1]. Перший наклад (2000 примірників) розійшовся протягом перших трьох місяців після початку продажів, а за підсумками 2021 року роман увійшов до п'ятірки лідерів продажів видавництва[2].

Роман було перекладено та видано литовською та польською мовами

  • Jaroslava Lytvyn. Klauso Oto Bacho nuopolio metai = Рік розпусти Клауса Отто Баха / Donata Rinkevičienė (Vertėjas). — Sofoklis, 2022. — 256 с. — ISBN 978-609-4444-71-5.
  • Jarosława Łytwyn. Rok rozpusty Klausa Ottona Bacha = Рік розпусти Клауса Отто Баха / Julia Celer (Tłumaczenie). — Książnica, 2023. — 304 с. — ISBN 978-832-7164-02-5.

Сприйняття ред.

Роман, в цілому, отримав схвальні відгуки критиків та читачів. Нагороджений дипломом конкурсу «Коронація слова — 2019» у номінації «Роман», увійшов до довгих списків Літературної премії «Книга року BBC — 2021»[3] та книжкової премії «Еспресо. Вибір читачів 2021» в номінації «Література для дорослих»[4].

Вибрані відгуки літературних критиків про роман «Рік розпусти Клауса Отто Баха»:

  • Тетяна Трофименко[5]:
 
Нарешті маємо в сучукрліті свіженький текст про пригоди німця в Україні
 
  • Ганна Гнєдкова[6]:
 
…Саме в «українській» частині посилюється елемент комічного у романі, створений не тільки мовними засобами — ламаною українською англійською, через яку бідний іноземець постійно встрягає в проблеми, — а й увагою авторки до деталей українського побуту, які Клаус Отто ніяк не в змозі осягнути. Якщо герой роману стверджує, що уміє бачити прекрасне у звичайному, сам роман постійно випинає комічне й неприродне (а інколи — повторне) в тому, що в Україні звикли вважати буденним і природним.

Бідному Клаусу Отто, якому в цій частині починаєш по-справжньому співпереживати, від цих деталей не дуже смішно. А ось українських читача або читачку раз у раз пробиває на сміх — щоправда, це радше самоіронічний сміх упізнавання.

 
 
… Але коли очуднення в романі працює, то працює на всі сто. І не тільки в химерних описах санаторію в Ворохті, що налякають навіть тих, кому не пощастило там «оздоровлюватися». Всезнаючий оповідач (а саме з ним ми в романі зустрічаємося) має змогу навіть у майбутнє підглянути, він знає достеменно всі мотиви і думки героїв, йому відомі всі загадки всесвіту (…), але при цьому цей в.о. Бога упереджений вкрай (ксенофоб, перепрошую) і воліє оперувати виключно шаблонами та кліше про національні характери. (…) Так наче холодний синтез використовувати для приготування поп-корну. Оце і складає супер-симпатичний ефект у романі: туторіал, як витрати своє розумне життя на нерозумну банальність. І не про героя тут мова іде, нема у Клауса Отто розумного життя апріорі, а про оповідача, а через нього — і про читача.
 
  • Христина Пошелюжна[8]:
 
Попри те, що Україна в ідеологічному плані взяла курс на Європу, нам українцям (авжеж, не усім, але критичній масі) європейські цінності досі чужі. І мова йде не тільки про жінок, а й про чоловіків.

У своєму романі Ярослава Литвин звернула увагу лише на декілька «ідеологічних прірв». І так, ця тема не є дуже приємною для обговорення, але замовчувати її означає бездіяти у питанні подолання цієї прірви. Прірви у світоглядах, менталітетах, цінностях, принципах. Зрештою, у способах і поглядах на життя.

 

Примітки ред.

  1. ↑ Рік розпусти Клауса Отто Баха. fabulabook.com. Фабула. Процитовано 17.11.2022.
  2. ↑ Любов Базів (17 грудня 2021). Максимум мотивації, мінімум поезії. Які книги купували українці в 2021 році?. ukrinform.ua. Укрінформ. Процитовано 17.11.2022.
  3. ↑ Довгі списки Книги року ВВС-2021. www.bbc.com. BBC. 12 жовтня 2021. Процитовано 17.11.2022.
  4. ↑ Довгий список книг у номінації «Література для дорослих» представив Оргкомітет книжкової премії «Еспресо. Вибір читачів 2021» (третя частина). espreso.tv. Еспресо TV. 8 липня 2021. Процитовано 17.11.2022.
  5. ↑ Тетяна Трофименко. СУЧУКРЛІТ з Тетяною Трофименко: Юрій Андрухович, Таня Калитенко, Віра Нестерчук, Гліб Гусєв, Ярослава Литвин // ШО. — 2021. — № 3-5 (179—181). — С. 80.
  6. ↑ Ганна Гнєдкова. Фетишизм, об'єктивація й інші пригоди Клауса Отто Баха в Україні. chytomo.com. Читомо. Процитовано 19.11.2022.
  7. ↑ Ганна Улюра (22.07.2021). Десять історій про те, як сучукрліт обживав Німеччину. dw.com. Deutsche Welle. Процитовано 19.11.2022.
  8. ↑ Христина Пошелюжна (02.03.2021). Усі жінки Клауса Отто Баха. chytay-ua.com. Вебресурс Читай. Процитовано 19.11.2022.

Посилання ред.

Вікіцитати містять висловлювання на тему: Рік розпусти Клауса Отто Баха

  Буктрейлер книги «Рік розпусти Клауса Отто Баха» на YouTube

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Рік_розпусти_Клауса_Отто_Баха&oldid=41646155