Вікіпедія

Улюра Ганна Анатоліївна

Улюра Ганна (нар. 1977, Миколаїв) — українська літературознавиця, кандидат філологічних наук, літературний критик.

Улюра Ганна
Народилася 30 грудня 1977(1977-12-30) (46 років)
Миколаїв
Громадянство Україна Україна
Діяльність літературознавець, літературний критик
Галузь літературознавство[1], літературна критика[1], документальна література[1] і редагування[1]
Знання мов українська[1] і російська[1]

Біографія та наукова діяльність ред.

Ганна Улюра народилася 1977 року в м. Миколаєві. 1999-го закінчила факультет іноземної філології Миколаївського державного педагогічного інституту і того ж року вступила до аспірантури Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України. З 2001-го до 2016-го працювала в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України. 2002-го захистила кандидатську дисертацію «Жіноча творчість як чинник вестернізації в російській літературі XVIII ст.». Авторка близько 200 наукових розвідок із гендерних студій і трьох наукових монографій. Одна з наукових редакторів Шевченківської Енциклопедії (секція «російська література»).

2015 року книжка Улюри «Пострадянська жіноча проза як соціокультурний та естетичний проект» увійшла до десятки найкращих книжок року за версією порталу ЛітАкцент[2].

З 2014 року як літературний критик регулярно співпрацює з порталами Збруч[3] (Штука), Лівий берег[4], ЛітАкцент[5], Litcentr[6], Opinion[7], дописувач простору дитячої книжки «BaraBooka»[8], «Ділової столиці»[9], «Українська правда–Життя»[10] тощо. Нагороджена Спеціальною відзнакою за внесок у розвиток та просування української книги та читання в Україні і світі від BookForum (2018).

Доцентка Школи журналістики Українського Католицького Університету (2018—2020).

Колумністка газети «День»[11].

Редакторка літературно-критичного відділу порталу «Litcentr» (2017—2019).

Кураторка львівського літературного фестивалю «BookForum» (2019, 2020).

Уклала збірник малої прози Андрія Бондаря «І тим, що у гробах»[12] (ВСЛ, 2016) і поетичний збірник Юрія Іздрика «Папіроси»[13] (Мерідіан Черновіц, 2017).

2018 року у київському видавництві ArtHuss вийшла книжка літературознавчого нон-фікшн Ганни Улюри «365. Книжка на кожен день, щоб справляти враження культурної людини»[14][15]. Книжка була презентована на Книжковому Арсеналі весною 2018 року і на Вінницькому фестивалі «Острів Європа» (того ж літа). Схвально прийнята критикою[16][17]. 2019 року книжка Улюри «365. Книжка на кожен день, щоб справляти враження культурної людини» отримала нагороду «ЛітАкцент року» (номінація: літературознавство) і посіла перше місце Всеукраїнського рейтингу «Книжка року» в номінації «Хрестоматія». 2020 року серію науково-популярної прози від видавницта ArtHuss поповнила книжка Ганни Улюри «Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві». Книжка отримала спеціальну відзнаку BookForum Best Book Award в 2020 році і перемогла в номінації «Літературознавство/критика» у Всеукраїнському рейтингу «Книжка року»[18].

Була членом журі Літературної премії імені Джозефа Конрада-Коженьовського (2017), Гоголівської премії (2018) і конкурсу оповідань «Без меж» (Одеса, 2018, 2019), літературної премії «Metaphora» (2019), книжкової премії «Зустріч» (2020), Премії міста літератури ЮНЕСКО (2019, 2020 — голова журі). Одна з запрошених спікерів Львівського Медіафоруму — 2018.

Увійшла до рейтингу «25 найкращих письменників України» від журналу Фокус (червень, 2019). Посіла восьме місце.

Бібліографія ред.

  • «Женское вторжение» в русской культуре и литературе XVIII века (Наукова думка, 2001).
  • Женская проза постсоветской России: производство репутаций и канонов (2012).
  • Пострадянська жіноча проза як соціокультурний та естетичний проект (на матеріалі російської літератури) (Ніка-центр, 2015).
  • 365. Книжка на кожен день, щоб справляти враження культурної людини (ArtHuss, 2018).
  • Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві (ArtHuss, 2020).
  • Бог на 60 відсотків: есе (Фабула, 2021).
  • Писати війну: есе (Темпора, 2023).

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г д е Czech National Authority Database
  2. ↑ Найкращі книжки 2015 року за версією "Літакценту". bukvoid.com.ua. Процитовано 29 квітня 2016.
  3. ↑ Пошук | Збруч (укр.). Процитовано 13 липня 2018.
  4. ↑ Ганна Улюра - Кабинет автора на портале новостей LB.ua. LB.ua. Процитовано 13 липня 2018.
  5. ↑ Ганна Улюра. ЛітАкцент - світ сучасної літератури (укр.). Процитовано 13 липня 2018.
  6. ↑ Улюра - Поиск. litcentr.in.ua. Процитовано 13 липня 2018.
  7. ↑ Ганна Улюра | Opinion. Opinion (ru-RU) . Архів оригіналу за 13 липня 2018. Процитовано 13 липня 2018.
  8. ↑ Ганна Улюра. Простір української дитячої книги (укр.). Процитовано 13 липня 2018.
  9. ↑ Поиск на сайте. www.dsnews.ua (рос.). Процитовано 13 липня 2018.
  10. ↑ Ганна Улюра | Українська правда _Життя. life.pravda.com.ua. Процитовано 13 липня 2018.
  11. ↑ Ганна Улюра. Всеукраїнська газета "День". Процитовано 13 липня 2018.
  12. ↑ Андрій Бондар презентує «І тим, що в гробах» у Києві. Видавництво Старого Лева. Процитовано 13 липня 2018.
  13. ↑ “Папіроси”: 3 вірші з нової поетичної збірки Юрія Іздрика. Українська правда _Життя. Процитовано 13 липня 2018.
  14. ↑ Ганна Улюра: «Хороші читачі — це сноби. Треба уміти цим насолоджуватись» | CHERNOZEM.INFO. CHERNOZEM портал визуальной культуры (укр.). Процитовано 13 липня 2018.
  15. ↑ Ганна Улюра: «Глибоке повільне читання – стан зміненої свідомості» - Блог Yakaboo.ua. Блог Yakaboo.ua (укр.). 9 липня 2018. Процитовано 13 липня 2018.
  16. ↑ «365. Книжка на кожен день, щоб справляти враження культурної людини». K.Fund Media (укр.). 7 липня 2018. Процитовано 13 липня 2018.
  17. ↑ Книжка Катаріни Маренгольц «Література! Мандрівка світом книжок» відкриє неповторний світ слова. Club-tourist (амер.). Процитовано 13 липня 2018.
  18. ↑ рейтинг’2020 – Книжка Року (укр.). Архів оригіналу за 11 квітня 2021. Процитовано 24 лютого 2021.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Улюра_Ганна_Анатоліївна&oldid=41315893