Рушник (побутовий)
Рушни́к — довгастий шматок тканини (бавовняної, лляної, полотняної тощо) для витирання обличчя, тіла, посуду тощо[1]. Знімає з предметів рідину шляхом вбирання або тертя при прямому контакті. У східних слов'ян рушник традиційно був з вишитим або витканим візерунком.
Слово «рушник» за походженням пов'язане з «рука» (ручьникъ)[2], зміна «ч» на «ш» пояснюється його дисиміляцією перед «н»[3].
Традиційно побутовий рушник для рук називали «рушник-утирач» або просто «утирач» (для посуду — «сти́рок») — на відміну від інших видів рушників (кілкових, божників, плечевих, подаркових), що відомі зараз як «український традиційний рушник»[4][5].
Історія ред.
Згідно з археологічними дослідженнями Середньовіччя, «... до особистих речей, які зберігалися в тісному доступі, включали ніж і рушник, які завжди були в наявності»[6]. Проте дослідники появу рушника зазвичай пов’язують із містом Бурса, Туреччина, у 17 столітті. Ці турецькі рушники починалися як плоский тканий шматок бавовни або льону, що називався пештамал, часто вишитий вручну. Досить довгі, щоб охопити тіло, пештамали спочатку були вузькими, але з часом еволюціонували у ширші та зазвичай мали розміри 90 на 170 см[7]. Пештамали використовували в турецьких лазнях, оскільки вони залишалися легкими у вологому стані та добре вбирали воду[8].
Види рушників ред.
- Одноразовий рушник
- Паперовий рушник
- Рушник для ванни
- Спортивні рушники
- Рушник з мікрофібри
| Цей розділ потребує доповнення. (грудень 2012) |
Матеріал ред.
Для виготовлення рушників використовують такі матеріали:
- Полотно (традиційні й церемоніальні рушники, стирки для посуду)
- Вафельне полотно (вафельні рушники)
- Махрова тканина (махрові рушники)
- Папір (паперові рушники)
- Мікрофібра
Альтернативне використання ред.
| Цей розділ потребує доповнення. (грудень 2012) |
Рушник в масовій культурі ред.
Письменник Дуглас Адамс у фантастичному романі «Путівник Галактикою» описав рушник як незамінну для подорожувальника автостопом річ. Шанувальники його творчості стали відзначати день рушника і носять з собою рушник в цей день. В анімаційному серіалі «Південний парк» є персонаж Рушничок — живий розумний рушник.
Рушник як частина культури ред.
- У стародавніх слов'ян рушник («убрусець») був ритуальним, обрядовим предметом. Це значення зберігалося в багатьох народів Поволжя і Приуралля (чувашів, марійців, башкирів, татар, удмуртів) аж до початку 21 століття. Однак зараз воно перетворилося в чисто побутову річ, не здатну (з точки зору багатьох людей) мати якісь інші варіанти застосування.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Рушник // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — Т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X.
- ↑ Л. П. Павленко. Історична граматика української мови: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл / Лариса Петрівна Павленко. — Луцьк : Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2010. — С. 58.
- ↑ Рушник // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Утирач // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Hatcler, Margret. Family Ties that Bind, Middle Ages Family Life. Oxford University Press, 1968, p. 112.
- ↑ History of the Towel. Jeniffer's Hamam. Архів оригіналу за 9 травня 2015.
- ↑ Marchese, Ronald T. (2005). The Fabric of Life: Cultural Transformations in Turkish Society. Global Academic Publishing. ISBN 978-1-58684-256-7.
| Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. (лютий 2020) |