Вікіпедія

Пітер Браймлоу

американський журналіст

Пітер Браймлоу (англ. Peter Brimelow, нар. 13 жовтня 1947) — американський письменник -націоналіст.[3][4][5][6] Він є засновником веб-сайту VDARE, антиміграційного сайту, пов'язаного з перевагою білої раси,[5][7] білим націоналізмом,[8][9][10] та альтернативно-правими.[11][12][13] Він вважає, що «білі створили американську культуру» і що «вона знаходиться під загрозою з боку небілих, які прагнуть її змінити».[5][14][15]

Пітер Браймлоу
Народився 13 жовтня 1947(1947-10-13)[1] (76 років)
Воррінгтон, Воррінгтон, Чешир, Англія, Велика Британія
Громадянство США США
Місце проживання Літчфілд
Діяльність журналіст, письменник, фінансовий аналітик
Галузь Ділова журналістика
Відомий завдяки
Opposition to immigration
Alma mater Стенфордський університет (1972) і Університет Сассексу (1970)
Знання мов англійська
Заклад Pacific Research Instituted, National Reviewd, MarketWatchd, Forbes і VDAREd
Посада видавець[d], видавець[d] і видавець[d]
Конфесія Єпископальна церква
У шлюбі з Lydia Brimelowd[2]
Діти 5
Нагороди
IMDb ID 10054734

Браймлоураніше був письменником і редактором у National Review, а також оглядачем MarketWatch Dow Jones.[16] Браймлоу заснувавCenter for American Unity в 1999 році і став його першим президентом. Він називає себе палеоконсерватором.[17] Браймлоу також називають лідером руху альтернативних правих.[18] Він відкидає ярлики «прихильник переваги білої раси» та «білого націоналіста» і вважає за краще, щоб його називали «громадянським націоналістом». У січні 2021 року суддя відхилив позов Браймлоу проти The New York Times, постановивши, що його назва «білим націоналістом» не є наклепом.[19] Згідно з New York Times, Браймлоу мав прямі стосунки з Рупертом Мердоком у Fox News.[20]

Ранні роки та освіта ред.

Браймлоу народився в 1947 році в Воррінгтоні, графство Ланкашир, Англія, в сім'ї Бессі (уроджена Нокс) і Френка Сандерсона Браймлоу, керівника транспорту. Браймлоу (і його брат-близнюк) навчався в Університеті Сассекса (BA, 1970) і Стенфордському університеті (MBA, 1972).[21]

Кар'єра ред.

Після роботи аналітиком з цінних паперів переїхав до Торонто, де працював бізнес-письменником і редактором у Financial Post та Maclean's. З 1978 по 1980 рік він був помічником сенатора США Орріна Гетча. У 1980 році Браймлоу переїхав до Нью-Йорка і працював у Barron's та Fortune.

У 1990 році стаття Браймлоу та Леслі Спенсер «Судовий скандал», написана для Forbes, отримала премію Джеральда Лоеба в категорії «Журнал».

Погляди та публікації ред.

Браймлоу виступає проти як нелегальної, так і легальної імміграції[22][23] незважаючи на те, що сам іммігрував до Сполучених Штатів, і називає іспаномовних іммігрантів «повністю непрацездатними».[22] Він сказав, що Каліфорнія раніше була «раєм», але «швидко перетворюється на латиноамериканські нетрі».[22] Пітера Браймлоу описують як білого націоналіста[24] та прихильника переваги білої раси.[25] У 2020 році Браймлоу подав до суду на The New York Times за те, що вона назвала його «білим націоналістом».[26] У 2022 році після повідомлень про проект висновку Верховного суду про скасування Роу проти. Вейд, він написав: "Наступний крок Браун проти Ради з питань освіти на противагу знаковому рішенню про скасування сегрегації[27]

Південний правовий центр бідності (SPLC) описав веб-сайт Браймлоу VDARE як групу ненависті[10][28] , яка «колись була відносно основною сторінкою проти імміграції», але до 2003 року стала «місцем зустрічі багатьох радикально правих». SPLC також критикувала VDARE за публікацію статей білих націоналістів Джареда Тейлора та Сема Френсіса .[29] Rocky Mountain News назвала його «білим націоналістом».[30] Його також описували як білу расу.[31] VDARE також була описана Антидифамаційною лігою як расистська антиіммігрантська група.[32][33]

Браймлоу з'явився гостем у «The Political Cesspool», «про-білому» ток-шоу. Після президентських виборів 2008 року Браймлоу виступав за те, що для перемоги Республіканська партія повинна зосередитися на «білих голосах».[34][35]

Станом на 2010 рік він був старшим редактором Alternative Right, веб-сайту, редагованого Річардом Спенсером, згідно з SPLC.[36] Згідно з SPLC, він виступав на заходах, організованих Інститутом національної політики, яким керує Спенсер.[37]

Браймлоу виступив на панелі, що обговорювала мультикультуралізм під час Консервативної політичної конференції 2012 року (CPAC 2012), і виступив із доповіддю під назвою «Невдача мультикультуралізму: як прагнення до різноманітності послаблює американську ідентичність». Не дивлячись на засудження з боку MSNBC і PFTAW, Аль Карденас з Американського союзу консерваторів заперечив знайомство з Браймлоу.[38]

Ларрі Остер, також відомий прихильник обмеження імміграції, був запеклим критиком підходу Браймлоу до цього питання. Наприклад, Остер критикував просування Браймлоу поглядів антисемітського теоретика змови[39][40] Кевіна Макдональда наступним чином: «Погляди Алекса Ліндера принципово не відрізняються від поглядів Кевіна Макдональда, якого публікують Пітер Браймлоу і Річард Спенсер. Єдина реальна різниця між Ліндером і Макдональдом полягає в тому, що Ліндер відкрито заявляє про свою мету — знищити всіх євреїв на землі, в той час як у випадку Макдональда ця мета є імпліцитною».[41]

Чужа нація ред.

Книга Браймлоу «Чужа нація: Здоровий глузд про імміграційну катастрофу Америки» (Alien Nation: Common Sense About America's Immigration Disaster) критикує імміграційну політику США після 1965 року.[42]

Рецензія в журналі Foreign Affairs визнала, що книга підняла низку переконливих заперечень проти сучасної американської імміграційної політики, але розкритикувала Браймлоу за «визначення американської ідентичності в расових, а не культурних термінах», а також за «екстремістський характер» його пропозицій.[43]

SPLC назвав її «сумнозвісною антиіммігрантською книгою» і вказав на позитивну рецензію виконавчого директора Центру імміграційних досліджень Марка Крікоряна на цю книгу як на доказ того, що його організація має тісні зв'язки з білими націоналістами.[44]

Хробак в яблуці ред.

У книзі «Хробак в яблуці» (The Worm in the Apple) йдеться про державну освіту та вчительські профспілки, розглядаючи їх як «вкрай деструктивні».[45] Девід Гордон підсумовує думку Браймлоу у своїй рецензії на книгу в The Mises Review: «намагатися досягти такої далекосяжної мети, як загальна середня освіта, нерозумно»[46]. Джон О'Салліван[47] високо оцінив книгу. Для журналу Інституту Гувера «Education Next» консультант з питань державної політики Джордж Мітчелл написав: «Браймлоу … демонструє, як колективні трудові спори для вчителів призвели до укладання трудових угод, які стримують інновації та прийняття ризиків. Він чітко дає зрозуміти, що різке зростання впливу вчительських профспілок збіглося зі стагнацією і неприйнятним рівнем успішності учнів». Однак у тій же статті консультант з питань освіти Джулія Коппіч (Julia E. Koppich) розглядає ситуацію під більш критичним кутом: «Браймлоу використовує різноманітні лінгвістичні прийоми, щоб донести свою думку. Але його надмірно вишукана мова незабаром починає діяти на нерви… Його аргумент полягає не в тому, що профспілки вчителів руйнують американську освіту, а в тому, що вони довго і наполегливо працюють над збереженням статус-кво… Але ця книга містить так мало інформації про освіту — практично нічого про класи, школи чи райони — що навіть цей момент втрачається». Коппіч назвав книгу «полемікою проти державної школи».[48]

Гра в патріота ред.

У статті в Maclean's, опублікованій у 2011 році, Джон М. Геддес стверджує, що книга Браймлоу «Гра в патріота: Національні мрії та політичні реалії» (The Patriot Game: National Dreams and Political Realities) «запропонувала бадьору консервативну критику Канади» і зазначає, що вона відіграла важливу роль у формуванні мислення канадського прем'єр-міністра Стівена Гарпера.[49]

Особисте життя ред.

Першою дружиною Браймлоу була Маргарет Еліс «Меггі» Лоус, уродженка Ньюфаундленду, Канада, яка працювала в Манхеттенському інституті політичних досліджень, коли вони познайомилися в Нью-Йорку. Вони були одружені до її смерті 6 лютого 2004 року від раку.[50][51] У Браймлоу було двоє дітей з Лоусом, Олександр і Ханна Клер. Станом на червень 2021 року Ханна є блогером веб-сайту Timcast політичного оглядача Тіма Пула.[52]

У 2007 році Браймлоу одружився з Лідією Салліван; на той час Лідії було 22 роки, а Пітеру — 59. Хоча Лідія офіційно стверджує, що почала працювати у VDARE у 2014 році, Southern Poverty Law Center з'ясував, що Лідія, ймовірно, опублікувала численні статті на веб-сайті VDARE між 2005 роком (коли вона навчалася в коледжі) і червнем 2014 року під псевдонімом «Афіна Керрі», а в податкових документах, пов'язаних з Фондом VDARE, вона вказана як бізнес-партнер ще у 2008 році. Станом на 2020 рік вона є президентом Фонду VDARE та видавцем сайту VDARE.com.[53]

Праці ред.

  • The Wall Street Gurus: How You Can Profit from Investment Newsletters (вид. 1st). New York City: Random House. 1986. ISBN 0-394-54202-9. LCCN 85028153.
  • The Patriot Game: National Dreams and Political Realities. Toronto, Ontario, Canada: Key Porter Books. 1986. ISBN 1-55013-001-3. LCCN 86228891.
  • The Enemies of Freedom. Toronto, Ontario, Canada: Citizens for Foreign Aid Reform. 1990. LCCN 92219523.
  • Alien Nation: Common Sense About America's Immigration Disaster (вид. 1st). New York, NY: Random House. 1995. ISBN 0-679-43058-X. LCCN 94012478.
  • The Worm in the Apple: How the Teacher Unions Are Destroying American Education. New York, NY: HarperCollins. 2003. ISBN 0-06-009661-6. LCCN 2002027586.

Примітки ред.

  1. ↑ SNAC — 2010.
  2. ↑ https://vdare.com/articles/another-personal-message-from-peter-brimelow
  3. ↑ The Scourge of White Supremacism, And Why It Matters. Jewish Telegraphic Agency. 30 листопада 2016. Процитовано 12 червня 2022.
  4. ↑ Small, Jim (26 лютого 2022). Wendy Rogers said white nationalists are 'patriots' and called for hanging political enemies. Arizona Mirror.
  5. ↑ а б в Frizell, Sam (21 липня 2016). GOP Shows White Supremacist's Tweet During Trump's Speech. Time. Архів оригіналу за 11 червня 2017.
  6. ↑ Hayden, Michael Edison; Squire, Megan. How Cryptocurrency Revolutionized the White Supremacist Movement. Southern Poverty Law Center (англ.). Процитовано 12 червня 2022.
  7. ↑ Arnold, Kathleen (2011). Anti-Immigration in the United States: A Historical Encyclopedia. Santa Barbara, California: ABC-CLIO. с. 89. ISBN 9780313375224. Процитовано 30 серпня 2017.
  8. ↑ Folk, Holly (2017). The Religion of Chiropractic: Populist Healing from the American Heartland. Chapel Hill, North Carolina: University of North Carolina Press. с. 64. ...the white nationalist website VDARE.com.
  9. ↑ Sussman, Robert W. (2014). The Myth of Race: The Troubling Persistence of an Unscientific Idea. New Haven, Connecticut: Harvard University Press. с. 299. ISBN 9780674660038.
  10. ↑ а б Phillips, Kristine (26 січня 2017). Resort cancels 'white nationalist' organization's first-ever conference over the group's views. The Washington Post. Архів оригіналу за 7 листопада 2019. Процитовано 11 січня 2020.
  11. ↑ Beirich, Heidi; Potok, Mark (Winter 2003). 'Paleoconservatives' Decry Immigration. Intelligence Report. Southern Poverty Law Center. Архів оригіналу за 19 грудня 2019. Процитовано 10 січня 2020.
  12. ↑ Stephen Piggott (21 грудня 2016). Ann Coulter Attends VDARE Christmas Party – Her Second White Nationalist Event in Three Months (англ.). Southern Poverty Law Center. Архів оригіналу за 25 лютого 2020. Процитовано 10 січня 2020.
  13. ↑ Gais, Hannah (11 грудня 2016). Cucking and Nazi salutes: A night out with the alt-right. Washington Spectator. Архів оригіналу за 9 серпня 2019. Процитовано 10 січня 2020.
  14. ↑ Fernandes, Deepa (2011). Targeted: Homeland Security and the Business of Immigration. New York City: Seven Stories Press. ISBN 9781583229545. Процитовано 3 червня 2017.
  15. ↑ Michel, Casey (18 листопада 2016). Steve Bannon's dangerous campaign to rebrand racism as American "nationalism". Quartz (англ.). Архів оригіналу за 13 червня 2018. Процитовано 13 червня 2018.
  16. ↑ Peter Brimelow. MarketWatch.com. The Wall Street Journal. Архів оригіналу за 13 травня 2014. Процитовано 11 січня 2020. Peter Brimelow has been an editor at Barron's, Fortune and Forbes and is the author of 'The Wall Street Gurus: How You Can Profit From Investment Newsletters'.
  17. ↑ Beirich, Heidi; Potok, Mark (Winter 2003). 'Paleoconservatives' Decry Immigration. Intelligence Report. Архів оригіналу за 13 лютого 2012. Процитовано 12 лютого 2012.
  18. ↑ Four lessons from the alt-right's D.C. coming-out party. The Washington Post. 30 вересня 2016. Архів оригіналу за 16 листопада 2016. Процитовано 26 серпня 2017.
  19. ↑ Court Rules that Being Called a White Nationalist is Not a Defamatory Statement of Fact. JD Supra. Hodgson Russ LLP. 12 січня 2021.
  20. ↑ Confessore, Nicholas (30 квітня 2022). How Tucker Carlson Stoked White Fear to Conquer Cable. The New York Times.
  21. ↑ Ruth Cheney Streeter Weds. The New York Times. 19 січня 1986. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 13 лютого 2012. ... John Brimelow, a son of Mr. and Mrs. Frank S. Brimelow of Birkenhead, Merseyside, England... Peter Brimelow was his twin's best man.
  22. ↑ а б в Caldwell, Leigh Ann (11 лютого 2012). Immigration speaker sparks controversy at CPAC. CBS News (англ.). Архів оригіналу за 13 червня 2018. Процитовано 13 червня 2018.
  23. ↑ Hawley, George (2017). Making Sense of the Alt-Right. New York City: Columbia University Press. с. 39. ISBN 9780231546003. Архів оригіналу за 21 червня 2019. Процитовано 22 червня 2019.
  24. ↑ Obeidallah, Dean (1 лютого 2018). Trump's Mainstreaming of 'Chain Migration': A White Supremacist's Dream. The Daily Beast (англ.). Архів оригіналу за 7 грудня 2018. Процитовано 13 червня 2018.
  25. ↑ Thielman, Sam (9 травня 2019). The fascist next door: how to cover hate. Columbia Journalism Review. New York City: Columbia University. Архів оригіналу за 6 серпня 2019. Процитовано 14 серпня 2019.
  26. ↑ Gerstein, Josh (9 січня 2020). Anti-immigration author sues NYT over 'white nationalist' label. Politico (англ.). Архів оригіналу за 13 січня 2020. Процитовано 20 січня 2020.
  27. ↑ @nickmartin (3 травня 2022). Register (Твіт) — через Твіттер.
  28. ↑ VDARE. Southern Poverty Law Center. Архів оригіналу за 8 жовтня 2017. Процитовано 18 жовтня 2017.
  29. ↑ Beirich and Mark Potok, Heidi. 'Paleoconservatives' Decry Immigration | Southern Poverty Law Center. Splcenter.org. Архів оригіналу за 5 листопада 2014. Процитовано 22 березня 2012.
  30. ↑ Flynn, Kevin (15 липня 2006). Funding questioned; Critics say some Defend Colorado money tainted. Rocky Mountain News. с. 4.A.
  31. ↑ Sam Frizell (21 липня 2016). GOP Shows White Supremacist's Tweet During Trump's Speech. Time. Архів оригіналу за 11 червня 2017. Процитовано 3 червня 2017.
  32. ↑ Brenda Walker and Dan Amato Inject Anti-Immigrant Fervor into the Blogosphere (PDF). Anti-Defamation League. Архів (PDF) оригіналу за 11 серпня 2017. Процитовано 18 жовтня 2017.
  33. ↑ Immigrants Targeted: Extremist Rhetoric Moves into the Mainstream (PDF). Anti-Defamation League. Архів (PDF) оригіналу за 11 серпня 2017. Процитовано 18 жовтня 2017.
  34. ↑ VDARE: GOP Should Focus on Whites. Intelligence Report. № Spring 2009. Southern Poverty Law Center. 16 лютого 2009. Архів оригіналу за 21 квітня 2020.
  35. ↑ VDARE. Intelligence Files. Southern Poverty Law Center. July 2011. Архів оригіналу за 11 лютого 2012. Процитовано 13 лютого 2012.
  36. ↑ Paleocon Starts New Extreme-Right Magazine. Southern Poverty Law Center (англ.). Процитовано 29 листопада 2022.
  37. ↑ Peter Brimelow. Southern Poverty Law Center (англ.). Процитовано 29 листопада 2022.
  38. ↑ Caldwell, Leigh Ann (11 лютого 2012). Immigration speaker sparks controversy at CPAC. CBS News. Архів оригіналу за 13 лютого 2012. Процитовано 12 лютого 2012.
  39. ↑ Kevin MacDonald (PDF). Anti-Defamation League. November 2013. Архів (PDF) оригіналу за 9 березня 2018. Процитовано 6 березня 2020.
  40. ↑ Blutinger, Jeffrey C. (Spring 2021). A New Protocols: Kevin MacDonald's Reconceptualization of Antisemitic Conspiracy Theory. Antisemitism Studies. Bloomington, Indiana: Indiana University Press. 5 (1): 4—43. doi:10.2979/antistud.5.1.02. JSTOR 10.2979/antistud.5.1.02. S2CID 234772531.
  41. ↑ Auster, Larry (21 вересня 2011). Exterminationist Anti-Semites. View From The Right. Процитовано 20 січня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  42. ↑ Hendrickson, David C. (7 липня 1995). Alien Nation: Common Sense About America's Immigration Disaster. Foreign Affairs (July/August 1995). doi:10.2307/20047239. JSTOR 20047239. Архів оригіналу за 11 лютого 2020. Процитовано 14 серпня 2019.
  43. ↑ Hendrickson, David C. (7 липня 1995). Alien Nation: Common Sense About America's Immigration Disaster. Foreign Affairs (July/August 1995). doi:10.2307/20047239. JSTOR 20047239. Архів оригіналу за 11 лютого 2020. Процитовано 14 серпня 2019.
  44. ↑ Piggott, Stephen; Amend, Alex (23 травня 2017). More Than An Occasional Crank: 2,012 Times the Center for Immigration Studies Circulated White Nationalist Content. Southern Poverty Law Center (англ.). Архів оригіналу за 13 серпня 2019. Процитовано 14 серпня 2019.
  45. ↑ Leef, George (4 листопада 2004). No. 155: Worm in the Apple: Teachers Unions Operate Like Mafia. Carolina Journal. Архів оригіналу за 29 вересня 2011. Процитовано 16 липня 2011.
  46. ↑ A Monopoly of Ignorance. The Mises Review. Т. 9, № 3. Winter 2003. Архів оригіналу за 24 жовтня 2008.
  47. ↑ O'Sullivan, John (20 травня 2003). Blame pain-in-the-neck unions for education bow tie. Chicago Sun-Times. Архів оригіналу за 22 травня 2003.
  48. ↑ Mitchell, George; Koppich, Julia E. (Spring 2004). Teachers Unions. Education Next. Т. 4, № 2. Архів оригіналу за 9 жовтня 2011. Процитовано 16 липня 2011.
  49. ↑ Geddes, John (4 серпня 2011). That best political book contest: but what about real influence?. Maclean's (англ.). Архів оригіналу за 10 січня 2018. Процитовано 10 січня 2018.
  50. ↑ Paid Notice: Deaths BRIMELOW, MAGGY LAWS. The New York Times (англ.). 12 лютого 2004. ISSN 0362-4331. Процитовано 22 червня 2023.
  51. ↑ Frum, David (8 лютого 2004). Maggy Laws Brimelow | David Frum. davidfrum.com. Процитовано 22 червня 2023.
  52. ↑ Silverman, Robert (3 серпня 2021). How 'Coward and Phony' Tim Pool Became One of the Biggest Political YouTubers on the Planet. The Daily Beast.
  53. ↑ Lydia Brimelow. Southern Poverty Law Center (англ.). Процитовано 22 червня 2023.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Пітер_Браймлоу&oldid=41940973