Вікіпедія

Психологія жертви

Психологія (мислення (англ. mindset of victimhood)[1], менталітет[2] або синдром[3]) жертви — це термін, що позначає набуте свідоме чи несвідоме позиціювання людини себе як жертви дій інших людей, що ставить її у беззахисне становище. Причиною цього можуть бути як реальне насильство, дискримінація, зловживання, так і небажання брати відповідальність за свої дії та вибори.[4] Також, це використовується на позначення тенденції звинувачувати у своїх нещастях когось іншого, що також зветься віктимізмом.[5][6]

Характерні риси віктимного мислення спостерігаються на груповому рівні, хоча не всі риси проявляються на індивідуальному рівні.[7]

Прояви ред.

Психологія жертви може проявлятися в різних формах поведінки або способах мислення:

  • Визначення інших як причини небажаної ситуації та заперечення особистої відповідальності за власне життя або обставини.[8]
  • Приписування кривднику негативних намірів.[1]
  • Віра в те, що іншим людям загалом пощастило більше.[2]
  • Отримання задоволення від почуття жалю до себе або співчуття від інших.[9]

Зазвичай характеризується песимізмом, жалістю до себе та ображеним гнівом. Люди з менталітетом жертви також можуть бути схильні до цього:

  • демонстрація загальної тенденції до реалістичного сприйняття ситуації; проте їм може бракувати усвідомлення або цікавості щодо причини фактичного безсилля в ситуації[8], що склалася
  • демонстрація того, що тобі зобов'язані чимось, коли ти мало або взагалі нічого не зробив, щоб заслужити особливе ставлення[10][11]
  • стають в оборону, навіть коли інші намагаються допомогти.[12]
  • схильність до категоричності: ділення людей на «хороших» і «поганих» без жодної «сірої» зони між ними.[13]
  • уникання ризику[14].
  • демонстрація набутої беззахисності;[15][16]
  • самоприниження.[17]

На індивідуальному та колективному рівнях інші риси ментальності жертви включають:[18]

  • Потреба у визнанні[1] — бажання людей, щоб їхній статус жертви була визнана та підтверджена іншими. Таке визнання допомагає підтвердити позитивні базові припущення особи щодо себе, інших та світу в цілому. Це також означає, що кривдники визнають свою провину. На колективному рівні це може заохочувати людей до позитивного ставлення до травматичних подій і сприяти примирливому ставленню до групових конфліктів.
  • Моральний елітаризм[1] — сприйняття власної моральної вищості та аморальності іншої сторони, як на індивідуальному, так і на груповому рівнях. На індивідуальному рівні це, як правило, передбачає «чорно-біле» бачення моралі та вчинків людей. Індивід заперечує власну агресивність і бачить себе слабким і переслідуваним морально нечистим, тоді як інша людина бачиться загрозливою, аморальною та переслідувачем, зберігаючи при цьому образ морально чистого «я». На колективному рівні моральний елітаризм означає, що групи підкреслюють завдану їм шкоду, водночас вважаючи себе морально вищими. Це також означає, що індивіди вважають власне насильство виправданим і моральним, тоді як насильство іншої групи є невиправданим і морально неправильним.
  • Брак емпатії — оскільки люди стурбовані власними стражданнями, вони, як правило, не бажають перемикати увагу на страждання інших. Вони або ігноруватимуть страждання інших, або діятимуть більш егоїстично. На колективному рівні групи, заклопотані власним усвідомленням себе як жертви, не бажають бачити перспективу інших груп та виявляють менше співчуття до своїх супротивників, а також менш схильні брати на себе відповідальність за заподіяну ними шкоду. Це призводить до того, що група стає колективно егоїстичною.[1]
  • Румінація (безперервне обговорення думки чи проблеми без завершення[19]) — люди із менталітетом жертви схильні зосереджувати увагу на своєму стражданні, його причинах і наслідках, а не на рішеннях. Це викликає агресію у відповідь на образи чи погрози та зменшує бажання прощення, включаючи бажання помститися кривднику. Подібна динаміка відбувається і на колективному рівні.[1]

Виникнення ред.

Синдром жертви формується, в першу чергу, під впливом членів сім'ї та ситуацій, що склалися в дитинстві. Так само і злочинці часто схильні до віктимного мислення, вважаючи себе моральними та скоюючи злочин лише як реакцію на аморальний світ, а також відчуваючи, що влада несправедливо виділяє їх для переслідування.[20]

Подолання ред.

Задля позбавлення синдрому жертви, необхідно звернутися до психолога або психотерапевта за психотерапією.[4][3]

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г д е Kaufman, Scott Barry (1 вересня 2020). Unraveling the Mindset of Victimhood. Scientific American (англ.). Процитовано 3 квітня 2024.
  2. ↑ а б Victim Of Circumstances Mentality Holding You? Let's Change. wealthfulmind.com (амер.). 11 січня 2022. Процитовано 9 грудня 2023.
  3. ↑ а б Як позбутися синдрому жертви?. rozirvykolo.org. Процитовано 3 квітня 2024.
  4. ↑ а б Грицюк, Ірина Михайлівна (2023). Психологія жертви (методичні рекомендації до вибіркового освітнього компоненту). Волинський національний університет імені Лесі Українки, кафедра практичної психології та психодіагностики (укр.). Луцьк: Формат-Друк. Процитовано 3 квітня 2024.
  5. ↑ Harvey, Annelie J.; Callan, Mitchell J. (18 липня 2014). Getting "Just Deserts" or Seeing the "Silver Lining": The Relation between Judgments of Immanent and Ultimate Justice. Abstract. PLOS ONE. 9 (7): e101803. Bibcode:2014PLoSO...9j1803H. doi:10.1371/journal.pone.0101803. PMC 4103766. PMID 25036011. Observers engaged in more ultimate justice reasoning for a "good" victim & greater immanent justice reasoning for a "bad" victim. Participants' construals of their bad breaks varied as a function of their self-worth, w/ greater immanent justice reasoning for participants with lower self-esteem.
  6. ↑ Kaminer, Wendy (30 липня 2010). The Culture of 'Victimism' Gives Way to a Culture of Bullying. The Atlantic. Процитовано 7 серпня 2018.
  7. ↑ Kaufman, Scott Barry. Unraveling the Mindset of Victimhood. Scientific American (англ.). Процитовано 9 листопада 2023.
  8. ↑ а б Kets de Vries, Manfred F.R. (2012). Are You a Victim of the Victim Syndrome?. SSRN Electronic Journal (англ.). doi:10.2139/ssrn.2116238. ISSN 1556-5068. Процитовано 3 квітня 2024.
  9. ↑ Victim Of Circumstances Mentality Holding You? Let's Change. wealthfulmind.com (амер.). 11 січня 2022. Процитовано 9 грудня 2023.
  10. ↑ Zitek, E. M.; Jordan, A. H.; Monin, B.; Leach, F. R. (2010). Victim entitlement to behave selfishly. Journal of Personality and Social Psychology. 98 (2): 245—55. doi:10.1037/a0017168. PMID 20085398. S2CID 9760588.
  11. ↑ Brennan, Dan (MD). What Is an Entitlement Mentality?. WebMD (англ.).
  12. ↑ Victim Of Circumstances Mentality Holding You? Let's Change. wealthfulmind.com (амер.). 11 січня 2022. Процитовано 9 грудня 2023.
  13. ↑ de Vries, Manfred F.R. Kets (24 липня 2012). Are You a Victim of the Victim Syndrome?. Mindful Leadership Coaching. London: INSEAD Business Press, Palgrave Macmillan. doi:10.2139/ssrn.2116238.
  14. ↑ Bhandari, Smitha (MD). What Is a Victim Mentality?. WebMD.
  15. ↑ Victim Mentality: Signs, Causes, and What to Do. Psych Central (англ.). 20 березня 2018. Процитовано 9 грудня 2023.
  16. ↑ Learned Helplessness and Generalized Victimhood | Change, Inc. St. Louis Counseling (англ.). 27 липня 2017. Процитовано 9 грудня 2023.
  17. ↑ Durlofsky, Dr Paula (20 вересня 2013). Understanding the Victim Mentality. Main Line Today (амер.). Процитовано 9 грудня 2023.
  18. ↑ Gabay, Rahav, Boaz Hameiri, Tammy Rubel-Lifschitz, and Arie Nadler. "The Tendency to Feel Victimized in Interpersonal and Intergroup Relationships." The Social Psychology of Collective Victimhood (2020): 361.
  19. ↑ Негативні думки — що це та як з ними впоратись?. marta.mva.gov.ua (укр.). Міністерство у справах ветеранів України. Процитовано 3 квітня 2024.
  20. ↑ Bar-Tal, Daniel; Chernyak-Hai, Lily; Schori, Noa; Gundar, Ayelet (June 2009). A sense of self-perceived collective victimhood in intractable conflicts (PDF). Sequential stages: the process of victimization; Victim-to-victimizer cycle. International Review of the Red Cross. 91 (874): 234, 256. doi:10.1017/S1816383109990221. S2CID 53594158. Процитовано 7 серпня 2018. those who perceive themselves as a victim attempt to gain social validation by persuading others (family, friends, authorities, etc.) to recognize that the harm occurred & that they are victims...the sense of collective victimhood is related to negative affective consequences of fear, reduced empathy & anger, to cognitive biases such as interpretation of ambiguous information as hostile & threatening, to emergence of the belief that violent action taken is morally justified, to reduced moral accountability & finally to a tendency to seek revenge.

Подальше читання ред.

  • Christopher Peterson A Primer in Positive Psychology. Oxford University Press, 2006
  • Ємельянова О. Трикутник страждань. Київ: КМ-Букс, 2022. 227 с.
  • Христенко, В.Е. Психология жертвы. Харків: Консум, 2005. с. 256
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Психологія_жертви&oldid=42359411