Жа́лість — одна з форм почуття дискомфорту, часто набуває вид поблажливого співчуття[1]. Об'єкт жалості сприймається як «жалюгідний», тобто принижений у своєму нещасному становищі[2]. Жалюгідна людина позначає себе через скаргу, яка позначає недолік, заподіяний або самим ходом речей, або іншою істотою. Водночас відсутність жалю робить людину «безжальною», тобто жорстокою. В цьому випадку жалість наближається до милосердя. Однак іноді у жалості може переважати мотив переваги[3]. Також жалість може виникати з приводу втрачених речей. Можна жалкувати про втрачений час, речі або загиблих істот («Пташку шкода»[4]). Тут жалість наближається до печалі.

Разом з тим жалість до себе часто трактується як негативне почуття[5], що заважає власному саморозвитку. З цієї точки зору жалість консервує нещасне становище та приймає його як об'єктивну даність[6]. Тут жалість наближається до поблажливої любові, яка прощає слабкості[7][8].

Примітки ред.

  1. Співчуття та жалість. Архів оригіналу за 18 липня 2016. Процитовано 23 серпня 2016.
  2. Чи потрібна чоловікові жіноча жалість?. Архів оригіналу за 1 серпня 2016. Процитовано 23 серпня 2016.
  3. Помилки чоловіків: Жіноча жалість та материнський інстинкт. Доколи?. Архів оригіналу за 4 квітня 2015. Процитовано 23 серпня 2016.
  4. «Пташку шкода»: фрагменти з «Кавказької полонянки» до ювілею кінокартини. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 23 серпня 2016.
  5. Жалість до себе приносить користь чи шкоду?. Архів оригіналу за 8 травня 2014. Процитовано 23 серпня 2016.
  6. Жалість погане почуття: жалість гальмо для розвитку. Архів оригіналу за 14 вересня 2014. Процитовано 23 серпня 2016.
  7. Не плутайте любов з жалістю!. Архів оригіналу за 8 травня 2014. Процитовано 23 серпня 2016.
  8. Жалість чи Любов?. Архів оригіналу за 18 вересня 2016. Процитовано 23 серпня 2016.

Див. також ред.

Посилання ред.