Проблемна науково-дослідна лабораторія радіотехніки (Харків)
Проблемна науково-дослідна лабораторія радіотехніки — науково-дослідна лабораторія в Харкові, яка була одним із піонерів досліджень метеорів радіолокаційними методами. Засновником і керівником лабораторії був Борис Кащеєв. Лабораторія була створена 1956 року у складі Харківського політехнічного інституту, 1971 року перейшла до складу Харківського інституту радіоелектроніки, 2002 року реформована в науково-навчальний центр кафедри основ радіотехніки. З 2007 року її дослідження продовжує лабораторія радіоастрономії імені Б. Л. Кащеєва. Експериментальна база лабораторії на Балаклійському експериментальному полігоні включена до реєстру національного наукового надбання України.
| Проблемна науково-дослідна лабораторія радіотехніки | ||||
|---|---|---|---|---|
Основні дані
| ||||
| Засновано | 1958 | |||
| Абревіатура | ПНДЛ РТ | |||
| Ліквідовано | 2002 | |||
| Приналежність | Харківський політехнічний інститут, потім Харківський національний університет радіоелектроніки | |||
| Галузь | радіолокація метеорів | |||
Контакт
| ||||
| Ключові особи | Борис Кащеєв | |||
| Розташування | Харків | |||
| Країна |
 Україна | |||
| Вебсторінка | Сторінка насайті ХНУРЕ | |||
Історія ред.
Проблемна науково-дослідна лабораторія радіотехніки Харківського політехнічного інституту була створена 15 вересня 1958 року. Лабораторію очолив Борис Кащеєв, який з 1956 року вже керував кафедрою основ радіорехніки і на той час вже проводив успішні дослідження радіометеорів в рамках Міжнародного геофізичного року (1957—1958). Невдовзі перед тим, в 1956, була заснована Балаклійська польова лабораторія, яка стала основною експериментальною базою майбутньої науково-дослідної лабораторії[1].
В 1971 року лабораторія разом з кафедрою і факультетом, які її включали, була передера від Харківського політехнічного інституту до складу Харківського інституту радіоелектроніки (тепер Харківський національний університет радіоелектроніки)[1].
В 2004 року Модернізований багатоцільовий геофізичний комплекс для дослідження атмосфери і притоку метеорної речовини ХНУРЕ, розташований на Балаклейському експериментальному полігоні, був включений до реєстру національного наукового надбання України[2].
В 2002 році лабораторія розширилась і стала науково-нівчальним центром кафедри основ радіотехніки, а 2007 з науково-нівчального центру була виділена науково-дослідна лабораторія радіоастрономії імені Б. Л. Кащеєва[1].
Наукові результати ред.
В 1956 році, ще до офіційного створення лабораторії, її колектив, досліджуючи проходження радіосигналів через іоносферу за допомогою власноруч виготовленого першого в Україні іонозонда, помітив короткочасні відбивання сигналу від шару E іоносфери. Ці відбивання тривали від кількох секунд до десятків секунд і пояснювались плазмовими слідами, які виникали на висотах 85-105 км в результаті випаровування речовини з метеорів масою від мікрограмів до кількох грамів. В подальшому колектив лабораторії сконструював багато вдосконалених приладів для дослідження таких метеорних слідів і з їх допомогою визначив приток метеорної речовини в земну атмосферу і розподіл метеорів за швидкостями. Вимірювання доплерівських зміщень радіосигналів, відбитих від метеорних слідів, дозволило дослідити рух повітря в іоносфері на висотах 85-105 км[3].
Виявилося, що завдяки відбиванню радіохвиль від метеорних слідів на частотах 40-60 МГц зʼявляється канал звʼязку, який дозволяє передачу радіосигналу на відстань до 2500 км[3]. Лабораторією були розроблені прилади для високоточної синхронізації годинників за допомогою цих радіосигналів і встановлені в багатьох містах України і Росії. Зокрема, ця система синхронізації часу використовувалась під час запуску першого українського супутника Січ-1[2].
Завідувачі лабораторії ред.
Проблемна науково-дослідна лабораторія кафедри основ радіотехніки:
- Кащеєв Борис Леонідович (з 1958)[1]
Науково-дослідна лабораторія радіоастрономії імені Б. Л. Кащеєва:
- Волощук Юрій Іванович (з 2007)[1]
- Світлана Володимирівна Коломієць (з 2016)[4]
Відзнаки ред.
- Розроблена в лабораторії система МАРС (метеорна автоматична радіолокаційна система) була нагороджена медалями Виставки досягнень народного господарства (бронзовою в 1980, золотими в 1983 і 1989)[1]
- На честь співробітників лабораторії та університету, до складу якого вона входить, були названі астероїди 6811 Кащеєв, 13009 Волощук та 10681 ХТУРЕ[1]
- Премію НАН України імені М. П. Барабашова за монографію «Метеори і метеорна речовина» здобули співробітники лабораторії Юрій Волощук і Борис Кащеєв та їхній київський колега Віталій Кручиненко[5].
Примітки ред.
- ↑ а б в г д е ж Коломиец С. В. Историческая справка к 50-летнему юбилею Проблемной научно-исследовательской лаборатории радиотехники (ПНИЛ РТ) ХНУРЭ, сейчас Научно-учебного центра кафедры Основ радиотехники (НУЦ ОРТ) // Інформаційний бюлетень УАА. — 2008. — № 23. — С. 67-75.
- ↑ а б Multipurpose Geophysical Complex for Researching the Atmosphere and Meteor Substance Inflow of Kharkov National University of Radio Electronics // Інформаційний бюлетень УАА. — 2008. — № 23. — С. 76-83.
- ↑ а б Кащеев, Б. Л. Сорок лет проблемной лаборатории радиотехники // Радиотехника. — 1998. — Вип. 106. — ISSN 0485-8972.
- ↑ Світлана Володимирівна Коломієць, Харківський національний університет радіоелектроніки
- ↑ Премія імені М. П. Барабашова. Лауреати 1994 року, Національна академія наук України
Література ред.
- Кащеев, Б. Л. Сорок лет проблемной лаборатории радиотехники // Радиотехника. — 1998. — Вип. 106. — ISSN 0485-8972.
- Ткачук, А. А., Лизогуб, В. В., Коломиец, С. В. Становление и развитие радиолокационных наблюдений метеоров в Харькове // Радиотехника. — 2010. — Вип. 160. — ISSN 0485-8972.
- Коломиец, С. В., Волощук, Ю. И., Слипченко, Н. И. Б. Л. Кащеев и метеорное направление научных исследований харьковского национального университета радиоэлектроники // Радиотехника. — 2016. — Вип. 184. — ISSN 0485-8972.
- Коломиец С. В. Историческая справка к 50-летнему юбилею Проблемной научно-исследовательской лаборатории радиотехники (ПНИЛ РТ) ХНУРЭ, сейчас Научно-учебного центра кафедры Основ радиотехники (НУЦ ОРТ) // Інформаційний бюлетень УАА. — 2008. — № 23. — С. 67-75.