Балаклійський експериментальний полігон

Багатоцільовий геофізичний комплекс для дослідження атмосфери і притоку метеорної речовини Харківського національного університету радіоелектроніки, також відомий як Балаклійський експериментальний полігон, — наукова база в Харківській області, біля селища Савинці, яка спеціалізувалась на експериментальному дослідженні метеорів методами радіолокаційної астрономії[1]. Полігон підпорядкований Лабораторії радіоастрономії ХНУРЕ. Обладнання полігону включено до реєстру національного наукового надбання України.

Багатоцільовий геофізичний комплекс для дослідження атмосфери і притоку метеорної речовини ХНУРЕ
Основні дані
Засновано 1956
Приналежність Лабораторія радіоастрономії,
ХНУРЕ
Розташування Савинці,
Ізюмський район,
Харківська область
Країна Україна Україна

Історія ред.

Комплекс був створений 1956 року в межах підготовки до Міжнародного геофізичного року (1957—1958), в програму якого входили, зокрема, дослідження атмосфери і метеорів[1]. В 1958 році на полігоні був встановлений розроблений в Харкові метеорний радар, і за програмою Міжнародного геофізичного року було розпочато спостереження кількості радіометеорів та їхніх індивідуальних швидкостей[2].

В 1968 року під керівництвом Бориса Кащеєва була створена метеорна автоматична радіолокаційна система МАРС, а 1972 року — система МАРС другого покоління. Ці системи дозволили значно збільшити кількість реєструємих радіометеорів[2].

В 2004 року Модернізований багатоцільовий геофізичний комплекс для дослідження атмосфери і притоку метеорної речовини ХНУРЕ, розташований на Балаклійському науковому полігоні, був включений до реєстру національного наукового надбання України[3].

Прилади ред.

  • МАРС (метеорна автоматична радіолокаційна система) — надчутлива радіолокаційна система, яка за багато років спостережень зареєструвала 200 000 окремих метеорів і зібрала дані про стан атмосфери на висотах 80-105 км[1].
  • СТ РЛС (стратосферно-тропосферна радіолокаційна станція) — радіолокаційна станція метрового діапазону для вимірювання руху повітря в нижній атмосфері на висотах 2-15 км[1].
  • РЛС ВП (радіолокаційна станція вертикального профілювання) — вимірювач швидкості вітру й атмосферної турбулентності за допомогою радіолокації в дециметровому діапазоні[1].
  • МЕТКА — комплекс для синхронізації стандартів часу на великих відстанях (до 2000 км) з точністю до 20 нс за допомогою радіометеорів. Використовувався для синхронізації часу під час запуску першого українського супутника Січ-1. Аналогічні комплекси, виготовлені ХНУРЕ, були встановлені в багатьох містах України і Росії[1].
  • Приймаючий комплекс для реєстрації радіосигналів, відбитих космічним сміттям. Передавачем сигналів мав виступати радіотелескоп РТ-70 в Євпаторії. Станом на 2008 рік, комплекс ще будувався[1].

Примітки ред.

  1. а б в г д е ж Multipurpose Geophysical Complex for Researching the Atmosphere and Meteor Substance Inflow of Kharkov National University of Radio Electronics // Інформаційний бюлетень УАА. — 2008. — № 23. — С. 76-83.
  2. а б Лагутин М. Ф. Комплексные исследования динамики метеорного притока радарами и лидарами в Украине // Інформаційний бюлетень УАА. — 2008. — № 23. — С. 53-59.
  3. Коломиец С. В. Историческая справка к 50-летнему юбилею Проблемной научно-исследовательской лаборатории радиотехники (ПНИЛ РТ) ХНУРЭ, сейчас Научно-учебного центра кафедры Основ радиотехники (НУЦ ОРТ) // Інформаційний бюлетень УАА. — 2008. — № 23. — С. 67-75.

Література ред.