Почивалін Микола Михайлович

Почивалін Микола Михайлович
	Файл:Почивалин Николай Михайлович.jpg
Народження	14 липня 1926; Великі Кулики, Моршанський повіт, Тамбовська губернія, РСФСР, СРСР
Смерть	10 квітня 1987 (60 років); Чистопілля, Ленінський район, Кримська область, Українська РСР,; СРСР
Країна	СРСР
Рід військ	морська піхота
Роки служби	1944—1953
Звання	лейтенант
Війни / битви	Друга світова війна
	Почивалін Микола Михайлович у Вікісховищі

Почивалін Микола Михайлович (1926—1987) — радянський військовий, учасник Другої світової війни, Герой Радянського Союзу (1946 р.), лейтенант.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Почивалін.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Почивалін Микола Михайлович (значення).

Народження

Микола Михайлович Почівалін народився 14 липня 1926 року в селі Великі Кулики Моршанского повіту Тамбовської губернії (нині — в Моршанському районі Тамбовської області Росії) в сім'ї робітника.

До початку Другої світової війни жив у селі Осовини Маяк-Салинського району Кримської АРСР.

Призов до армії

Після звільнення Керченського півострова військами Окремої Приморської армії М.Почивалін 18 квітня 1944 р. був призваний до лав Робітничо-селянської Червоної Армії. Він служив у 83-й окремій стрілецькій бригаді морської піхоти. Після навчання був зарахований навідником протитанкової рушниці в 144-й окремий батальйон морської піхоти у складі 3-го Українського фронту.

Участь у бойових діях

В ході Яссько-Кишинівської операції в складі Особливою групи 46-й армії М. Почивалін брав участь в операції по форсуванню Дністровського лиману, в боях за плацдарм на північ від Аккермана.

В ході подальшого наступу 83-тя стрілецька бригада морської піхоти, діючи в підпорядкуванні 57-й армії і безпосередньо командувача 3-м Українським фронтом, звільняла Кілійський район Одеської області і територію румунського повіту Тулча. Червоноармієць Почівалін брав участь у захопленні в дельті Дунаю портів Кілія і Суліна і звільнення міста Констанци. У вересні 1944 року війська 3-го Українського фронту у взаємодії з болгарськими партизанами здійснили Болгарську операцію зі звільнення Варни і Бургаса.

Потім брав участь у звільненні міста Пакш та боях за Будапешт вході Будапештської операції.

Подвиг Героя

Микола Почивалін особливо відзначився в ході Віденської наступальної операції під час Естерґомського десанту^[1].

В ніч з 19 на 20 березня 1945 року бронекатера Дунайської військової флотилії, заглибившись по Дунаю углиб ворожої території на 18 кілометрів, здійснили висадку тактичного десанту біля села Тат в тилу великого угруповання німецьких і угорських військ, які обороняли місто Естергом. Жорстоке протистояння тривало більше трьох діб. 536 радянських десантників билися з переважаючими силами противника в умовах гострої нестачі боєприпасів і продуктів харчування.

В ході бою червоноармієць М. Почивалін, стріляючи з протитанкової рушниці, разом відбив 18 атак німецької піхоти і танків. Він підбив два з трьох знищених взводом танків і знищив 9 ворожих солдатів.

"Своїми героїчними діями Почивалін піднімав бойовий дух взводу і надихав його на виконання поставленого бойового завдання"

, писав 27 березня 1945 командир 144-го окремого батальйону морської піхоти майор В.П Бистров.

Командир Віктор Павлович Бистров був також представлений до звання Героя Радянського Союзу, але отримав лише Орден Червоного Прапору. Архів оригіналу за 8 квітня 2013. Процитовано 8 жовтня 2016.</ref>.

М.Почивалін разом із командиром взводу морських піхотинців Михайлом Ашиком та старшим сержантом Варламом Габлія були представлені до звання Героя Радянського Союзу. Указ Президії Верховної Ради СРСР був підписаний 15 травня 1946 року.

У заключній фазі Віденської операції М. Почивалін брав участь у визволенні міста Комарно (Словаччина), а також у боях за Брно та Яромержице в ході Братиславсько-Брновської наступальної операції.

Бойовий шлях він закінчив 9 травня під час звільнення Праги.

Післявоєнна діяльність

Після закінчення Другої світової війни М. Почівалін отримав військову освіту і продовжував службу в Радянській Армії до 1953 року. В запас Микола Михайлович звільнився у званні лейтенанта.

Жив в селі Чистопілля Ленінського району Кримської області. Працював в радгоспі «Батьківщина».

Помер М.Почивалін 10 квітня 1987 року. Похований на кладовищі села Чистопілля Ленінського району Автономної Республіки Крим.

Нагороди

Медаль «Золота Зірка» (15.05.1946);
Орден Леніна (15.05.1946);
Орден Вітчизняної війни І ступеня (06.04.1985);
Медалі, в тому числі:

Медаль «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»;

Ювілейна медаль «50 років Збройних Сил СРСР»;

Почесний громадянин Моршанского району Тамбовської області.

Див. також

Естерґомський десант

Примітки

↑ Почивалин Николай Михайлович

Література

Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М. : Воениздат, 1988. — Т. 2. — 863 с. с. — 100 000 прим. — ISBN 5-203-00536-2.

Документи

Общедоступный электронный банк документов «Подвиг Народа в Великой Отечественной войне 1941—1945 гг.». Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 8 жовтня 2016.

Представление к званию Героя Советского Союза. Архів оригіналу за 8 квітня 2013. Процитовано 8 жовтня 2016.

Орден Отечественной войны 1-й степени (информация из карточки награждённого к 40-летию Победы). Архів оригіналу за 8 квітня 2013. Процитовано 8 жовтня 2016.

Посилання

Почивалін Микола Михайлович. // Сайт «Герои страны» (рос.).

Почивалин Николай Михайлович на www.az-libr.ru. Архів оригіналу за 8 квітня 2013. Процитовано 8 жовтня 2016.
Н. М. Почивалин на сайте МОУ Большекуликовская СОШ. Архів оригіналу за 8 квітня 2013. Процитовано 8 жовтня 2016.
Герои Советского Союза — почётные граждане Моршанского района. Архів оригіналу за 21 грудня 2012. Процитовано 8 жовтня 2016.

[1] Почивалин Николай Михайлович

[1]