Попінов Микола Олександрович
Микола Олександрович По́пінов (11 травня 1945, Дзержинськ — 14 вересня 2005, Київ) — український художник; член Спілки радянських художників України з 1979 року[1]. Заслужений художник УРСР з 1979 року. Чоловік художниці Оксани Слєти, батько художниць Оксани та Галини Попінових[2].
| Попінов Микола Олександрович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народження |
11 травня 1945 Дзержинськ, Горьківська область, РРФСР, СРСР | |||
| Смерть | 14 вересня 2005 (60 років) | |||
| Київ, Україна | ||||
| Країна |
 СРСР Україна | |||
| Жанр | пейзаж і натюрморт | |||
| Навчання | Київський державний художній інститут (1974) | |||
| Діяльність | художник | |||
| Вчитель | Годунов Олександр Федорович, Шостя Віталій Костянтинович і Лящук Тимофій Андрійович | |||
| Член | Спілка радянських художників України | |||
| Партія | КПРС | |||
| У шлюбі з | Слєта Оксана Петрівна | |||
| Діти | Попінова Галина Миколаївна | |||
| Нагороди |
 | |||
|
| ||||
Біографія ред.
Народився 11 травня 1945 року у місті Дзержинську (тепер Нижньогородська область, Росія). Початкову художню освіту здобув у художній школі рідного міста, продовжив навчання у художньому училищі міста Павлового, де навчався на відділенні художньої обробки металу[3]. 1974 року закінчив Київський художній інститут, де навчався у Тимофяй Лящука, Віталія Шості[1]. Член КПРС з 1980 року.
Мешкав у Києві в будинку на вулиці Академіка Філатова № 10а, квартира № 2[4] та у будинку на вулиці Антоновича, № 88, квартира № 55[1]. Помер у Києві 14 вересня 2005 року[3].
Творчість ред.
Працював у галузі плаката, станкового живопису і монументального мистецтва. Серед робіт:
- плакати
- «Від Декрету про мир — до Програми миру» (1972);
- «Імперіалізм несе людству війни і смерть» (1974);
- «Володимир Ленін» (1974);
- «Соціалізм — це мир» («Мир — наш ідеал»; 1974—1977);
- «Вітчизні віддаєм пориви всі і сили, і всю свою любов — сердець своїх тепло» (1977);
- «Ленін — засновник Комуністичної партії Радянського Союзу» (1977);
- «Ленін — ім'я, епоха» (1977);
- «Права людини по-чілійськи» (1977);
- «Вчимося комунізму, будуємо комунізм» (1978);
- «Недаремно колосся прикрашає герб: хто сіє хліб, той здобуває славу» (1980);
- «1500. Місто-герой, місто-трудівник. Київ» (1982).
- живописні серії
- пейзажі «По Сумщині» (1993—1995);
- натюрморти (1993—1995).
1985 року створив емблему Республіканського будинку художників. У 1989 році оформив ресторан у Ромнах[1]. Оформив Театр кіноактора у Києві, зокрема його екстер'єр, створив емблему театру, тощо[3].
Примітки ред.
- ↑ а б в г Попінов Микола Олександрович / Довідник членів Національної спілки художників України. Київ. 2003. С. 223.
- ↑ «Династія. 100 років у мистецтві». Сторінки життя і творчості. Оксана Петрівна Слєта. / Музей сучасного мистецтва України на facebook.
- ↑ а б в Микола Попінов / Сайт Галини Попінової.
- ↑ Попінов Микола Олександрович / Довідник членів Спілки художників України. Київ. 1998. С. 119.
Література ред.
- Попінов Микола Олександрович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.;
- Попінов Микола Олександрович // Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 471. — ISBN 5-88500-042-5. [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.];
- Попінов Микола Олександрович // Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — С. 485. — ISBN 5-88500-071-9.