́Озе́ра Чорного́ри — природні водойми льодовикового походження, розміщені у межах Чорногірського хребта в Українських Карпатах.

Чорногірський масив — безіменне озерце групи Озірки в Рахівському районі Закарпатської області

Загалом на теренах масиву Чорногори розташовані декілька десятків невеликих карових озер та озерець, які є унікальними прикладами високогірних льодовикових водойм на території України.


Розташування і загальна характеристика ред.

Усі ці водойми розташовані у помірно холодній (1250—1500 м над рівнем моря) та холодній (1500—2000 м над рівнем моря кліматичних зонах, що характеризуються зміною середніх температур липня +12˚С до 8-9 ˚С, а січня від -10 ˚С до-12 ˚С. Унаслідок географічних і кліматичних умов, у тому числі через промерзання узимку, в озерах та озерцях Чорногірського хребта не водиться риба. Із земноводних у цих водоймах зустрічаються жаба прудка, тритон карпатський (Triturus montandoni) і тритон альпійський (Triturus alpestris), які занесені до Червоної Книги України та перебувають під охороною Бернської конвенції . Також в озерах і озерцях Чорногори зафіксовані 12 видів гіллястовусих ракоподібних, найпоширенішим з яких є Chydorus sphaericus. Серед інших виділяється реліктовий вид Daphnia obtuse, який зберігся у Карпатах з часів льодовикового періоду .

У наші дні на природні комплекси озер та озерець Чорногори суттєво впливають глобальні зміни клімату, котрі знайшли вираження, зокрема, у «цвітінні» води озера Несамовитого. За даними спостережень метеостанції Пожежевська, розташованої на Чорногорі на висоті 1451 м над рівнем моря, із 1962 до 2010 р. середня температура повітря зросла з 2,7 ˚С до 3,1 ˚С, тобто на 0,4 ˚С. Річна кількість опадів у 1962—1991 рр. становила 1405,5 мм, у 1992—2010 рр. — на 84,4 мм, тобто на 5,8 %, більше[1].

Загалом відбувається постійне природне заростання цих водойм, утворення на місці їх зарослих частин органогенних ґрунтів. Поступово озера та озерця Чорногори еволюціонують у верхові болота.

«У загальних рисах сукцесійні зміни, що спостерігаються при заростанні високогірних озер, можна описати так: від початку процесу заростання у прибережній зоні формується пояс переважно з C. Rostrata, C. Vesicaria, а іноді йому передує пояс, утворений C. Lacustris. У міру накопичення торфу посилюється фітоценотична роль мохів із родів Drepanocladus, Calliergon та Ptilidium, які поступово заміщуються сфагнами».[2]

Класифікація ред.

Озерами Чорногори прийнято вважати тільки шість найбільших водойм: Бребенескул, Брескул, Верхнє Озірне, Марічейка, Несамовите, Нижнє Озірне.

Озерця — водойми з тривалим еволюційним існуванням, чітко сформованим озерним ложем, береговою лінією, яка заростає переважно амфібіонтною, а не лучною рослинністю, і площею плеса 0,0001-0,08 га. Озерця пересихають тільки у найпосушливіші роки.

З групи озерець виділяють власне озерця' і болотні озерця. Для останніх характерні невеликі розміри плеса — від кількох до кількох десятків метрів, заболочені більш, ніж на половину.

Озера Чорногори ред.

Назва водойми Розташування Географічні координати Висота над рівнем моря Площа плеса (га) Макс. глибина (м) Зображення
Бребенескул Закарпатська, Рахівський N48.10167, E24.56228 1793 0,61 3,2
 
Бребенескул — вид зі сходу
Несамовите Івано-Франківська, Надвірнянський N48.12694, E24.53017 1748 0,3 1,8
 
Несамовите — загальний вид з південного сходу
Марічейка Івано-Франківська, Верховинський N48.03253, E24.66067 1514 0,48 1,1
 
Маріче́йка
Верхнє Озірне Закарпатська, Рахівський N48.13194, E24.52211 1637 0,24 3,2
 
Верхнє Озірне — загальний вид з півдня
Нижнє Озірне Закарпатська, Рахівський N48.13375, E24.51583 1507 0,09 2
Брескул Закарпатська, Рахівський N48.95194, E24.50375 1739 0,038 1,4
 
Брескул — вид з північного заходу

Озерця Чорногори ред.

Назва водойми Розташування Географічні координати Висота над рівнем моря Площа плеса (га) Макс. глибина (м) Зображення
Кисле Закарпатська, Рахівський N48.13644, E24.52275 1643 0,038 1,4
Бреспо Закарпатська, Рахівський N48.14372, E24.51558 1627 0,045 0,4
Бутинець Закарпатська, Рахівський Дані відсутні 1460 0,028 0,4
 
Озерце Бутинець
Рудишина (Данціж) Івано-Франківська, Надвірнянський Дані відсутні 1700 0,059 0,8
Веснянки Івано-Франківська, Верховинський N48.12089, E24.56675 1632 0,039 0,3
 
Веснянки — загальний вид з півдня
Чугайстрів Івано-Франківська, Верховинський N48.11144, E24.56761 1694 0,041 0,4
 
Чугайстрів — вид з півдня
Гаджинка Івано-Франківська, Верховинський N48.1105, E24.56994 1684 0,012 0,4
 
Гаджинка — загальний вид з півдня
Заховане Івано-Франківська, Верховинський N48.11067, E24.57036 1681 0,035 0,4
 
Заховане — загальний вид з півдня
Плоске Івано-Франківська, Верховинський N48.11244, E24.57017 1632 0,06 0,2
 
Плоске — загальний вид з заходу
Жерепове Івано-Франківська, Верховинський N48.11233, E24.57103 1636 Дані відсутні 0,4
 
Жерепове — панорама озера
Невидимка Івано-Франківська, Верховинський N48.11244, E24.57017 Дані відсутні Дані відсутні Дані відсутні
 
Невидимка — панорама озера
Холодне Івано-Франківська, Верховинський N48.11219, E24.57119 1636 0,033 0,5
 
Холодне — панорама озера
Ведмеже Закарпатська, Рахівський N48.09222, E24.55592 1749 0,067 0,8
Ведмедиці (Малий Бребенескул) Закарпатська, Рахівський N48.09967, E24.55422 1873 0,028 0,4
 
Ведмедиці — загальний вид зі сходу із горою Гутин Томнатник на тлі
Туманне Івано-Франківська, Верховинський N48.07844, E24.61628 1549 0,09 0,7
 
Туманне — панорама озера із основного хребта Чорногори
Нявчин Перстень Івано-Франківська, Верховинський N48.06408, E24.62742 1649 0,026 0,2
 
Нявчин Перстень — загальний вид з півночі, на тлі — гора Піп Іван Чорногірський із обсерваторією
Хвощове Івано-Франківська, Верховинський N48.06786, E24.63586 1814 0,024 0,9

Окрім вищеперелічених Чорногірський масив має десятки безіменних і малодосліджених озерець та болітних озерець.[3]

Екологічний стан ред.

Водойми Чорногори зазнають прямого впливу діяльності людини. Ті з них що розташовані поблизу туристичних маршрутів та наметових стоянок забруднюються побутовими відходами, продуктами харчування, іншими наслідками рекреаційної діяльності, зокрема помітно витоптування берегів і донного ложе, що в комплексі призводить до порушення природних процесів водойм.

Озерця що розташовані на відкритих ділянках альпійських луків подалі від туристичних маршрутів потерпають від випасу свійської худоби, сліди якої довгий час зберігаються на берегах та дні водойм. Найбільш захищеними від негативних впливів діяльності людини є важкодоступні озерця, заховані в заростях чагарників сосни гірської.

Непрямий антропогенний вплив на водойми Чорногори відбувається через зміни кліматичного режиму та хімічного складу атмосферних опадів.

Примітки ред.

  1. Шубер П. М. Особливості клімату високогір'я ландшафту Чорногора // Проблеми гірського ландшафтознавства. 2014 — Вип. 1 — С. 120—125 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 17 вересня 2016. Процитовано 4 вересня 2016.
  2. Фельбаба-Клушин Л. М., Гапон С. В. Осоково-сфагнові болота Чорногірського масиву (Українські Карпати): структура і тенденції змін
  3. Вікіекспедиція "Озера та озерця гірського масиву Чорногора" 2016.

Джерела ред.

  • Гаврилюк О. Екотопічна приуроченість хвостатих земноводних роду Triturus (Rafinesque, 1815) у Чорногорі (Українські Карпати) // Вісний Львівського університету. Серія біологічна. 2009 — Вип. 49 — С. 97-103.
  • Микітчак Т. І., Решетило О. С. Поширення та біотопічний розподіл гіллястовусих ракоподібних (Crustaxea, Cladocera) у водоймах масиву Чорногора (Українські Карпати) // Vestnik zoologii, 2009. — C. 441—449.
  • Микітчак Т. І., Рожко І. М., Ленько О. В. Фізико-географічна та гідрохімічна характеристики озер та озерець масиву Чорногора (Українські Карпати) // Наукові праці УкрНДГМІ, 2010 — Вип. 259. — С. 231—244.
  • Фельбаба-Клушина Л. М., Гапон С. В. Осоково-сфагнові болота Чорногірського масиву (Українські Карпати): структура і тенденції змін // Український ботанічний журнал. 2008 — Т. 65  № 1. — С. 80-89.
  • Шубер П. М. Особливості клімату високогір'я ландшафту Чорногора // Проблеми гірського ландшафтознавства. 2014 — Вип. 1 — С. 120—125.
  • Койнова І., Рожко І. Сучасний антропогенний вплив на природні комплекси чорногірського масиву Українських Карпат // Вісник Львів. Ун-ту, серія геогр. — 2009. — Вип. 37. — С. 250—259.

Посилання ред.