Вікіпедія

Надзвичайно низька частота

Надзвичайно низька частота (англ. Extremely low frequency) — позначення МСЕ[1] для електромагнітного випромінювання (радіохвиль) із частотами від 3 до 30 Гц і довжинами хвиль від 100 000 до 10 000 кілометрів, відповідно.[2][3] В науці про атмосферу зазвичай дається альтернативне визначення, починаючи з 3 Гц до 3 кГц.[4][5] У науці про магнітосферу, електромагнітні коливання нижчої частоти (пульсації, що відбуваються нижче ~3 Гц) вважаються такими, що знаходяться в діапазоні ULF, який, таким чином, також визначається інакше, ніж радіодіапазони МСЕ.

Надзвичайно низька частота
Смуга частот
 3 — 30 Герц

Радіохвилі ELF генеруються блискавкою та природними збуреннями в магнітному полі Землі, тому вони є предметом дослідження вчених-атмосферників. Через складність створення антен, які можуть випромінювати такі довгі хвилі, частоти ELF використовувалися лише в небагатьох системах зв’язку, створених людиною. Хвилі ELF можуть проникати через морську воду, що робить їх корисними для зв’язку з підводними човнами, і кілька країн побудували військові передавачі ELF для передачі сигналів на свої підводні човни, які складаються з величезних заземлених дротяних антен (наземних диполів) довжиною 15-60 км і передавачами з потужністю у кілька мегават. Сполучені Штати, Росія, Індія та Китай є єдиними країнами, які побудували ці засоби зв’язку.[6][7][8][9][10][11][12]

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Rec. ITU-R V.431-7, Nomenclature of the frequency and wavelength bands used in telecommunications (PDF). ITU. Архів оригіналу (PDF) за 31 October 2013. Процитовано 20 лютого 2013.
  2. ↑ Extremely Low Frequency. ANL Glossary. NASA. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 28 вересня 2013.
  3. ↑ Extremely low frequency. ANL Glossary. Архів оригіналу за 29 October 2013. Процитовано 9 серпня 2011.
  4. ↑ Liemohn, Michael W. and A. A. CHAN, "Unraveling the Causes of Radiation Belt Enhancements [Архівовано 2010-05-27 у Wayback Machine.]". EOS, TRANSACTIONS, AMERICAN GEOPHYSICAL UNION, Volume 88, Number 42, 16 October 2007, pages 427-440. Republished by NASA and accessed online, 8 February 2010. Adobe File, page 2.
  5. ↑ Barr, R.; Jones, D. Llanwyn; Rodger, C. J. (2000). ELF and VLF radio waves. Journal of Atmospheric and Solar-Terrestrial Physics. 62 (17–18): 1689—1718. Bibcode:2000JASTP..62.1689B. doi:10.1016/S1364-6826(00)00121-8.
  6. ↑ Extremely Low Frequency Transmitter Site, Clam Lake, Wisconsin (PDF). Navy Fact File. United States Navy. 28 червня 2001. Процитовано 17 лютого 2012. at the Federation of American Scientists website
  7. ↑ Coe, Lewis (2006). Wireless Radio: A brief history. USA: McFarland. с. 143—144. ISBN 978-0786426621.
  8. ↑ Sterling, Christopher H. (2008). Military communications: from ancient times to the 21st century. ABC-CLIO. с. 431—432. ISBN 978-1851097326.
  9. ↑ Bashkuev, Yu. B.; V. B. Khaptanov; A. V. Khankharaev (грудень 2003). Analysis of Propagation Conditions of ELF Radio Waves on the "Zeus"–Transbaikalia Path. Radiophysics and Quantum Electronics. 46 (12): 909—917. Bibcode:2003R&QE...46..909B. doi:10.1023/B:RAQE.0000029585.02723.11.
  10. ↑ Jacobsen, Trond (2001). ZEVS, The Russian 82 Hz ELF Transmitter. Radio Waves Below 22 kHz. Renato Romero webpage. Процитовано 17 лютого 2012.
  11. ↑ Hardy, James (28 лютого 2013). India makes headway with ELF site construction (англійською) . IHS Jane's Defence Weekly. Архів оригіналу за 23 лютого 2014. Процитовано 23 лютого 2014.
  12. ↑ Navy gets new facility to communicate with nuclear submarines prowling underwater. The Times of India. 31 липня 2014.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Надзвичайно_низька_частота&oldid=40816927