Мінеральні води Закарпаття

Мінеральні, термальні та бальнеологічні ресурси належать до тих цінностей, які мають вирішальне значення при формуванні стратегії розвитку краю для стимулювання внутрішнього туризму та туристичних потоків з-за кордону. 32 із 36 різних типів мінеральної води, що зустрічаються в Україні, можна знайти в межах Закарпаття.

Струмок у долині, заказник Оса

Історичний екскурс

На території Закарпаття століттями виринала на поверхню цілюща, приємна на смак мінеральна вода. Населення краю споконвіків шанобливо ставилось до природного надбання, що оточувало їх щодень. Перша письмова згадка про “квасні води” (газовану воду - ред.) датується 1463 роком, а лазні у сільській місцевості відкрились у XVII столітті. [1] (Квасною або кислою водою називається та, один літр якої містить > 0,6 г гідрокарбонатів). Джерела називали буркут (угор. borkút). В районі с. Кваси у місцевому діалекті ця назва зберігається дотепер; на території села на поверхню вибивають 45 джерел.

Промисловий розлив мінеральних вод навколо c. Вишкова та с. Поляни розпочався у XVIII столітті.

Розташування мінеральних та лікувальних вод на Закарпатті тісно пов'язане з геологічними особливостями. Родовища розташовані дисперсно, найбільш значні знаходяться в районі Складчастих Карпат, більшість з яких є результатом штучного буріння. Щоденний об'єм перевищує 10 тис. м³. Найвідоміші мінеральні джерела знаходяться поблизу с. Поляна, с. Шаян, с. Сойми, c. Солочин, смт. Кобилецька Поляна. Завдяки різному складу мінеральні води можуть широко використовуватися для вживання в лікувальних цілях та повсякденного споживання.

Хімік та фармацевт родом з Мукачева, доктор Тракслер Ласло (Dr. Traxler László) у своїй праці "Добавки для зміни складу мінеральних вод зміни" (1895 р.) вивчав модифікації хімічного складу мінеральної води на Закарпатті у Березькій жупі, особливо на Свалявщині. Згідно з проведеними ним гідрохімічними аналізами, виявилося, що в часи правління Короля Матяша Корвіна (1458-1490 pp.) мінеральна вода Сваляви була широко відома як квасна вода, та довгий час по тому. Однак, наприкінці XVIII ст. вміст заліза у воді знизився, тоді як кількість солі підвищилась. Потім трансформувалася знову до карбонатно-натрієвих видів з підвищеним вмістом мінеральних солей, а пізніше повернулася до свого початкового стану. На час його останніх замірів (1895 р.) вміст вуглекислого газу зменшився принаймні у два рази. Висновок: склад мінеральних елементів у воді з часом помірно змінюється. [2]

Чехословацький інженер Франтішек Візнер (Wiesner František) у 1935 р. у власній книзі "Водне господарство та мінеральні джерела земель Підкарпаття" дав лаконічний, але один з найбільш повних списків мінеральних джерел краю, де локалізував кожне з приблизно 400 джерел із зазначенням їх параметрів, орієнтовного складу мінеральних речовин та додаткової інформації. [3]

Типологізація за вмістом мінералів

Найбільш поширені мінеральні води - карбонатні (у Мукачівському районі в с. Поляна, с. Голубине, с. Плоске, с. Неліпино, на околицях м. Свалява тощо).

У верхів'ях ріки Уж та на території колишнього Міжгірського району знаходяться найвідоміші лужні та карбонатно-натрієві мінеральні води: c. Кострина, с. Зарічово, с. Сіль, с. Сойми, с. Теребля (Тячівський район) та ін.

Сірководневі (сульфідні) мінеральні джерела: Синяк (Мукачівський район), Ганичі (Тячівський район).

Залізна мінеральна вода виринає на поверхню вздовж р. Тересва, Уж і Тиса. Також одним з найпопулярніших серед місцевого населення та туристів джерел з залізною водою є Джерело №226, що знаходиться південніше від с. Келечин, на автошляху Т 0718 (якщо їхати з боку Нижніх Воріт / Воловця в бік Міжгір'я, то з правого боку дороги). Рекомендується при захворювання ШКТ, але за призначенням лікаря.

Арсен є складовою частиною деяких мінеральних джерел околиць с. Кваси. Тамтешні мінеральні води справедливо порівнюються до типів "Боржомі" та "Єсентуки".

Мінеральну воду з вмістом йоду і брому можна знайти в Солотвині (Тячівський район).

Мінеральні води з дещо підвищеним вмістом радону (джерела неподалік Косівської Поляни Рахівського району).

Термальні родовища

Дві третини термальних водних ресурсів регіону розташовані на низовині, що вже є складовою частиною території Карпатського басейну. Залишкова частина знаходиться на східних схилах Вигорлат-Гутинського вулканічного хребта, котрий простягається від г. Вигорлат (1076 м, на північ від Собранців в Словаччині) на південний схід до українсько-румунського кордону, наприклад, Шаян та Велятино Хустського району. Температура води зазвичай коливається від +20°С до +52°С. Глибина залягання: 300-400 метрів під поверхнею.

Найвідоміші родовища:

м. Берегово, с. Косино, с. Гут, с. Велика Бийгань, м. Виноградів та с. Велика Паладь (Берегівський район);

с. Велятино, с. Шаян (Хустський район);

с. Ільниця (Хустський район, Іршавська ОТГ)

с. Залужжя (Мукачівський район);

с. Барвінок, с. Руські Комарівці (Ужгородський район).

В Закарпатському прогині в сарматських відкладах свердловинами розкриті метанові води /с.Залужжя та інші/ з мінералізацією 3-25г/л. Вміст метану в складі газів 86-88% [4].

В Ужгородському районі, в туфах Вигорлатського вулканічного хребту, знайдені джерела субтермальної води (Субтермальні води /t°=19,5°C/ ). В низах алмашської світи температура води на усті свердловини 12 досягла 25,2°С. Води залізисті, кремнисті і представляють інтерес як субтермальні мінеральні /мінералізація до 4,7г/л/. [5]

Бальнеологічні курорти краю

В сучасності на території області функціонує чимало санаторіїв. У Свалявському районі відомі бальнеологічні курорти Поляна, Солочин, у яких проводиться лікування хворих з хронічними захворюваннями органів травлення. У санаторії с. Кваси Рахівського району лікують захворювання опорнорухового апарату і нервової системи, у санаторії Шаян лікують захворювання печінки, підшлункової залози і кишківника, у санаторії Карпати лікують захворювання органів кровообігу і функціональні захворювання нервової системи. [6]

Варто зауважити, що в часи Австро-Угорщини діяла ціла низка купалень (угор. gyógyfürdő), як-от "Лойош-фюрдо" у Солотвині, відомі купелі в Заньці, Неліпині, Деренівці, Лумшорах, Поляні, "елітні" купелі у Кобилецькій Поляні. На превеликий жаль, більшість цього надбання знесли "вихори" двох світових воєн.

Є дані, що у другому десятиріччі минулого ст., в смт. Усть-Чорна (нім. Königsfeld, угор. Királymező) ще приймали відвідувачів радонні купальні.

Література

1. Берґхауер, Шандор. Туристичне краєзнавство Закарпаття / Закарпатський угорський інститут імені Ференца Ракоці ІІ / Кафедра географії - Берегово, 2012 р., С. 28
2. Др. Тракслер, Ласло: "Добавки для зміни складу мінеральних вод" (1895. 9-10. стор. 344-349.) Режим електронного доступу: https://library.hungaricana.hu/hu/view/HidrologiaiTajekoztato_1998/?pg=16&layout=s&query=szolyvai
3. Wiesner, František. Vodstvo a minerální prameny země Podkarpatoruské (reedice, Užhorod – 1935). Užhorod, 2013. Šéfredaktor: Ivan Latko. Vydal: Klub T. G. Masaryka v Užhorodě, Užhorodský spolok Slovákov.
4. Борисов А.А. О глубинном строении земной коры Закарпатья / А.А. Борисов, Г.И. Круглякова // Изв. АН УССР, сер. геофиз. – 1962. – № 11. – С. 86–93.
5. М.М. Микита, М.Р. Салюк, Р.В. Славік. Гідрогеологічні умови Ужгородського району // Ужгородський національний університет, Ужгород - ст. 2
6. Іван ВОЛОШИН, Катерина НЕНЬКО, Роксолана ЩУРОКОВА. Туристично-рекреаційний потенціал Закарпаття // Рекреаційна географія і туризм. Наукові записки. №1. 2015.,125 ст.