Мінара — Абадан
Мінара — Абадан — трубопровід, по якому вперше організували подачу природного газу до столичного регіону Туркменістану.
Вихідним пунктом трубопроводу, який розпочав роботу в 1968 (за іншими даними — 1969[1]) році, стало газове родовище Майське (наразі відоме як Мінара). В межах проекту проклали лінію довжиною біля чотирьох сотень кілометрів, виконану в діаметрі 500 мм. Після Теджену трубопровід наближався до передгір'їв Копетдагу та далі прямував уздовж них до міста Безмеїн, розташованого за пару десятків кілометрів від західних околиць Ашгабату.
У кінцевому пункті великими споживачами блакитного палива стали Безмеїнська ГРЕС (наразі ТЕС Абадан) та Безмеїнський цементний завод (наприкінці 1990-х переміщений за декілька десятків кілометрів західніше і перейменований на Келятинський[2]). В той же час початкова ділянка газопроводу проходила повз місто Мари, де в 1973-му почалось введення блоків потужної ТЕС Мари.
За півсотні кілометрів на захід від Майського родовища на трасі лежало гігантське Шатликське родовище, яке ввели в дію у 1972 році. Саме воно стало головним джерелом для поставок як у західному напрямку до Ашгабату, так і на схід до ТЕС Мари.
У 1979-му[3] на 187 км газопроводу за допомогою перемички завдовжки 19 км з діаметром 500 мм підключили Тедженське газове родовище.
В якийсь момент спорудили другий трубопровід до столичного регіону Шатлик — Ашгабат, втім, після Теджену його траса відхилялась на північний захід та прямувала по пустельним районам на певній відстані від передгір'їв Копетдагу. При цьому на 166 км газопроводу Майське — Абадан (приблизно в районі Теджену) облаштували перемичку з лінією Шатлик — Ашгабат.
У першій половині 2000-х на трасі Майське — Абадан ввели в дію компресорну станцію Каакха, від якої на північ проклали ще одну перемичку із Шатлик — Абадан завдовжки 27 км. Роботи за цим проектом виконала компанія «Укргазбуд».[4]
Також можливо відзначити, що у 2009-му на родовищі Мінара виявили нові запаси блакитного палива у більш глибоких горизонтах (а потім віднесли Мінару до складу унікального родовища Галкиниш).
Примітки ред.
- ↑ Туркменская Советская Социалистическая республика. www.booksite.ru. Процитовано 8 квітня 2023.
- ↑ Безмеинский цементный завод (перенёсен в посёлок Келята 1999-2003 гг.) - Ашхабад. wikimapia.org (рос.). Процитовано 8 квітня 2023.
- ↑ Теджен, город - Туркменистан - Ахалский велаят - район Тедженский этрап. tochka-na-karte.ru. Процитовано 8 квітня 2023.
- ↑ На кухне ТВ повар не тот, кто готовит, а тот, кто заказывает музыку. А. Ч. www.storerarity.ru. Процитовано 8 квітня 2023.