ТЕС Абадан
ТЕС Абадан – теплова електростанція у Туркменістані, розташована поблизу столиці міста Ашгабат. В часи СРСР була відома як Безмеїнська ГРЕС.
| Країна |
 Туркменістан | |||
|---|---|---|---|---|
| Розташування |
Туркменістан | |||
| Введення в експлуатацію | 1958 – 1965 (конденсаційна, виведена з експлуатації), 1998, 2003 (газотурбінна) | |||
| Вид палива | природний газ | |||
| Енергоблоки | 4х12 + 1х25 + 2х50 (конденсаційна, виведена з експлуатації), 2х124 (газотурбінна) | |||
| Турбіни | 3 К-12 + 1 Р-12 + 1 УЗТМ ПТ-25/90-16 + 2 ЛМЗ K-50-90-3, всі парові (конденсаційна, виведені з експлуатації), 2 газові General Electric PG9161E (газотурбінна) | |||
| Електрогенератори | 4 + 1 НГЗ ТВС-30 + НГЗ 2 ТВ-60-2 (конденсаційна, виведені з експлуатації), 2 General Electric (газотурбінна) | |||
| Встановлена електрична потужність |
173 (конденсаційна, виведена з експлуатації), 248 (газотурбінна) | |||
| ідентифікатори і посилання | ||||
Координати: 38°03′32″ пн. ш. 58°10′00″ сх. д. / 38.05889° пн. ш. 58.16667° сх. д.
Електростанція розпочала свою роботу у 1958 році. Її перші чотири турбіни мали потужність по 12 МВт, при цьому три з них відносились до типу К-12 і одна до типу Р-12.
В першій половині 1960-х ввели в дію ще три турбіни – одну виробництва Уральського заводу важкого машинобудування ПТ-25/90-16 з показником у 25 МВт та дві виробництва Ленінградського механічного заводу типу K-50-90-3 потужністю по 50 МВт. Новосибірський турбогенераторний завод постачив для них один генератор ТВС-30 та два ТВ-60-2. Таким чином, у грудні 1965-го ТЕС досягнула проектного показника в 173 МВт.
В 1968 році став до ладу газопровід Майське – Ахшабад – Безмеїн, що дозволило перевести станцію на блакитне паливо.
Видачу продукції з 1958-го забезпечувала ЛЕП, розрахована на роботу під напругою 110 кВ.[1][2]
Станом на середину 1990-х в експлуатації залишались лише три турбіни загальною номінальною потужністю 125 МВт.
У 1998 та 2003 роках ввели в експлуатацію дві газові турбіни потужністю по 124 МВт, встановлені на роботу у відкритому циклі. За проектом для їх роботи потрібно 0,7 млрд м3 на рік.[3]
Станом на кінець 2000-х років серед обладнання станції ще рахувались парові турбіни №5 та №6 загальною номінальною потужністю 75 МВт. Втім, через поганий технічний стан фактичний показник становив лише 25 МВт, а в спекотних літніх умовах – 15 МВт. Враховуючи це, після запуску ТЕС Ахал (стала до ладу в 2014-му) парові турбіни ТЕС Абадан підлягали виводу з експлуатації.
Можливо відзначити, що навколо Ашгабату також знаходяться ТЕС Ашгабат і ТЕС Дервеза.
Примітки ред.
- ↑ Республика Туркменистан. www.tep.uz. Процитовано 8 квітня 2023.
- ↑ Энергосетьпроект в Средней Азии. Часть 1. Письма о Ташкенте (ru-RU) . Процитовано 8 квітня 2023.
- ↑ ОБЪЯВЛЕН ТЕНДЕР НА РЕКОНСТРУКЦИЮ БЕЗМЕИНСКОЙ ГРЭС | Интернет-газета Turkmenistan.Ru. www.turkmenistan.ru. Процитовано 8 квітня 2023.