Вікіпедія

Лінкольн Сіті

Футбольний клуб Лінкольн Сіті  — англійський професійний футбольний клуб, що базується у Лінкольні, Лінкольншир. Команда виступає у Національній лізі після невдалого сезону у Футбольній лізі.

Лінкольн Сіті
Повна назва ФК «Лінкольн Сіті»
Прізвисько «Чортенята» (англ. The Imps)
Коротка назва Лінкольн Сіті
Засновано 1884 під назвою «Даял Сквер»
Населений пункт Лінкольн, Англія
Стадіон «Сінціл Бенк»
Вміщує 10 120[1]
Президент Англія Боб Доріан
Головний тренер Франція Девід Холсуорд
Ліга Перша футбольна ліга
2018-19 1-e Друга ліга
Домашня
Виїзна
Запасна

Клуб виступає на стадіоні «Сінціл Бенк». Прізвисько команди — «чортенята» пов'язане з легендою про лінкольнського чорта. Їх ще називають червоними чортенятами, оскільки дуже часто гравці грають у червоно-білих футболках, чорних шортах та чорно-білих гетрах. Останній раз вони ставали чемпіонами Національної ліги у сезоні 1987–1988. Того ж сезону була зафіксована рекордна відвідуваність матчу Конференції (яка згодом була побита Оксфорд Юнайтед) 2 травня 1988 року — 9 432 глядачі прийшли подивитися на останню гру сезону проти Уіком Уондерерс). Гра стала доленосною, адже до цієї перемоги Лінкольн не займав найвищого місця у турнірній таблиці.

Найвищим досягненням команди є 5-е місце у сезоні 1901–1902 у Другому дивізіоні (зараз він називається Чемпіоншип). Востаннє клуб виступав у цьому дивізіоні 1961 року. З тих пір команда більше туди не поверталася. Лінкольн став першою командою, яка за 102 сезони Футбольної ліги майже не потрапляла до верхнього ярусу таблиці.

Що стосується участі у Кубку Англії, то тут лінкольнці майже не проходять далі стадії 1/8 фіналу (востаннє вони досягали її 100 років тому у сезоні 1901—1902). Найкращим виступом у Кубку Ліги вважається півфінал 1967—1968, у якому Лінкольн програв 0-3 вдома у повторному матчі проти Дербі Каунті. У повторному матчі Другого раунду Кубку Ліги сезону 2005—2006 Лінкольн програв 5-4 учаснику Прем'єр-ліги Фулхему на Крейвен Коттеджі, втративши нічию на останній хвилині додаткового часу після голуБрайана Макбрайда

В останні роки клуб бореться за просування з четвертого ярусу через систему плей-оф. Під керівництвом Кіта Александра двічі (2002—2003, 2004—2005) команда доходила до фіналу змагань, тричі (2003—2004, 2005—2006, 2006—2007) зупинялась на стадії півфіналів. П'ять поспіль невдалих виступів у змаганнях плей-оф стали рекордом клубу. Востаннє Лінкольн виступав у Другому дивізіоні (зараз це Перша Футбольна ліга під час сезону 1998—1999, отримавши автоматичну путівку завдяки третьому місцю попереднього сезону.

Історія ред.

Становлення команди ред.

Команда офіційно сформувалася як аматорська у 1884 році після розпуску Лінкольн Роверз (колишні Лінкольн Рекрейшн), хоча футбол у місті існував з 1860-х років. Перша гра у Лінкольні відбулася 4 жовтня 1884 року на стадіоні ім. Джона О'Гонтса, який збудував і здав клубу в оренду місцевий багатий пивовар Роберт Доубер. Гра проти місцевих суперників зі Сліфорда закінчилася видовищною перемогою 9-1. Того ж дня гравець клубу Джордж Хеллем встановив два рекорди команди. Він став автором перших голу та хет-трику. Перша гра на змагальному рівні закінчилася не менш видовищно — команда перемогла Бостон Ексельсіор 11-0, чотири голи з яких забив Едвін Тесдейл. Спочатку, перш ніж клуб отримав право виступати у Футбольній Лізі і отримав професійний статус, головними змаганнями для них був Кубок Округу. Уперше вони завоювали його у сезоні 1886-87 після перемоги над сусідами з Грімсбі Таун 2-0 у повторному матчі (перша гра закінчилася унічию 2-2).

Згодом Лінкольн допоміг сформувати Другий Дивізіон у сезоні 1892—1893 через більшу кількість команд, що хотіли приєднатися до Футбольної ліги. Перша гра у Футбольній Лізі закінчилася поразкою в гостях 4-2 від команди Шеффілд Юнайтед 3 вересня 1892 року. >Steve Pearce (1997). Shoot, The ultimate stats and facts guide to English League Football, p.130. Boxtree.</ref>. Згодом у першій домашній грі лінкольнці переможуть все той же Шеффілд Юнайтед 1-0. Після смерті Доубера у 1895 році команда переїжджає на Сінціл Бенк і у першій грі на новому полі отримує нічию 0-0 проти Гейнсборо Триніті. Перша гра на змагальному рівні на цьому стадіоні закінчилася внічию 1-1.

До 1920-х років команда балансує між Другим Дивізіоном та більш місцевими лігами, зокрема Центральною та Лігою Мідленд. У сезоні 1921—1922 Лінкольн спільно ще з кількома іншими клубами Центральної ліги та Ліги Мідленд сформували Третій північний Дивізіон. Новостворена ліга та Другий дивізіон стали основними лігами команди до 1960-х років, коли у сезоні 1962-63 вони опустилися у Четвертий Дивізіон.

Серед досягнень команди — 3 перемоги у Третьому північному дивізіоні (1931–32, 1947–1948 і 1951–1952), перемога у Четвертому дивізіоні (зараз це Друга футбольна ліга) у сезоні 1975–1976 під керівництвом майбутнього тренера збірної Англії Грема Тейлора.

Саме цього сезону клуб отримав найбільшу кількість очок до переходу на нагороду за перемогу в 3 очки — 74 очки (цей рекорд за двохочковою системою і досі не побитий), найбільшу кількість перемог за сезон (32) і зазнав найменше поразок (4) .[2][3][4]. Сіті також стали першою командою яка через 10 років здобула за сезон понад 100 очок (111 у сумі). Вони виграли 21 з 23 домашніх матчів сезону (2 звели внічию) та 11 гостьових матчів. Цей сезон Грем Тейлор згадує як такий, коли «команди камяніли на Сінціл Бенк».

1980-ті and 1990-ті ред.

Двічі поспіль — 1982 та 1983-го, команда зупинилася за крок від переходу до Другого дивізіону. У 1985 році під час протистояння Лінкольн Сіті і Бредфорд Сіті на місцевому стадіоні спалахнула пожежа, яка забрала життя 56 глядачів, у тому числі двох вболівальників Лінкольна — Білла Стейсі та Джима Веста. Зараз їх імена носить один із секторів стадіону.

Лінкольн в останньому турі наступного сезону вилетів у нижчий дивізіон, що стимулювало їх до перемоги, щоб уникнути вильоту з Футбольної Ліги. Це пониження було для клубу драматичним після того, як Лінкольн ледве не піднявся у Другий Дивізіон, і був пов'язаний з ростом кількості травм. Це й стало четвертою причиною вильоту клубу з Футбольної ліги. Повернутися їм вдалося після першого місця у Конференції з першої спроби завдяки довго пасовій грі під керівництвом ексцентричного тренера Коліна Мерфі і керував ним до кінця сезону 2010-11. 8 вересня 1990 року під час матчу проти Лінкольна загинув гравець Йорк Сіті Девід Лонгхерст

 
Лінкольнширське дербі між Лінкольн Сіті та Бостон Юнайтед, на стадіоні Сінціл Бенк

Фінансові питання і участь у плей-оф ред.

Ставши до керівництва клубом у сезоні 2001–2002, 2001–2002, Алан Беклі допомагав йому як менеджер з фінансових питань,[5] а Кіт Александер був відповідальний за решту футбольних справ. 3 травня 2002 року Лінкольн успішно клопотав про введення зовнішнього управління[6], але фінансова Джейсона Барнетта, Гранта Бартона, Девіда Кемерона, Стіва Холмса та Джастіна Вокер по закінченні контрактів з ними.[7] Згодом до них приєднався Лі Торп, який перейшов до Лейтон Орієнт.[8] Гаряча пора скінчилася з призначення Александра тренером команди.[9]

У 2002–03 Александру дали завдання втримати команду у футбольній лізі. Чимало вболівальників і експертів вважали, що команда вилетить з футбольної ліги і буде розформована через фінансові негаразди. Колектив був доукомплектований дешевими футболістами-аматорами і низькооплачуваними гравцями попередніх сезонів. Але їм вдалося дійти до плей-оф, де програли 5-2 Борнмуту. Команді влаштували прийом у мерії та поїздку на відкритому автобусі. Зазвичай, так нагороджують переможців змагань, але для команди зробили виняток за вагоме досягнення.

Наступного сезону Александер знову, наперекір прогнозам критиків, довів Чортенят до іншої позиції плей-оф, поступившись у півфіналі майбутнім переможцям Гаддерсфілд Таун. Під час одного з півфіналів Александер, один з чорношкірих тренерів Ліги, отримав серйозне ушкодження мозку через аневризму. Він пропустив половину сезону, але повністю видужав і тоді ж команда знову кваліфікувался у плей-оф. На півфінальній стадії Лінкольн переміг Маклсфілд Таун 2-1 за сумою двох матчів, але у фіналі поступилися Саутенд Юнайтед 2-0 після додаткового часу.

 
Вболівальники Лінкольна демонструють картки перед матчем зі Свіндоном

У сезоні the 2005–2006 знову дійшли до стадії плей-оф, хоча команді пророкували місце всередині таблиці після багатьох програшів у трьох попередніх кампаніях. У січні Александр і колишній помічник тренера Гаррі Сімпсон були відправлені у примусову відпустку. Александера згодом поновили, а ось Сімпсон вже не повернувся. Через короткий час через непорозуміння між членами ради щодо діяльності клубу, команду залишили два провідних директора Рей Трю і Кіт Ро. Сезон лінкольнці завершили сьомими у лізі 2, програвши з нового року лише 3 гри. У плей-оф Лінкольну протистояли суперники з Грімсбі Таун. Напередодні лінкольнці розгромили їх 5-0 вдома, однак цього разу вони програли 3-1, програвши 4 плей-оф поспіль.

Під тиском чуток про займання вакантної посади тренера Пітерборо Юнайтед Кіт Александер змушений залишити посаду тренера Лінкольн Сіті. 15 червня 2006 року новим тренером став Джон Шофельд, а директором клубу призначено Джона Діена. Під їх керівництвом клуб встановив тісні зв'язки з клубом Прем'єр-Ліги Астон Вілла. Так як Астон Вілла таємно придбала клуб у сезоні 2006—2007, багатообіцяючий футболіст Пол Грін перейшов туди, а голкіпер Роберт Олейнік кілька різів виходив на заміну під час оренди у Лінкольні. Діен придбав також гравця, з яким співпрацював у Віллі — Раяна Аму. Через 5 років клуб, фінішувавши на найвищій позиції — 5-ій — кваліфікувався до плей-оф Другої ліги, де вони поступилися Бристоль Роверз 2-1 на виїзді та 3-5 удома. П'ять поразок у плей-оф стали рекордом.

Криза і виліт з Футбольної ліги ред.

Сезон 2007—2008 клуб почав слабко з двох перемог та безвиграшної серії, що тривала з серпня до листопада. Це призвело до відставки Шофельда та Діена, які були замінені колишнім наставником Гаддерсфілд Таун Пітер Джексон (футболіст), який отримав прізвисько «Бог чортів», подібно до тезки Пітера Джексона, який зняв цикл фільмів Володар перснів. Джексон залишив клуб 2 вересня 2009 року через поганий початок сезону 2009—2010.

28 вересня 2009 року клуб очолив колишній нападник Челсі, Блекберн Роверз, Селтіка та former збірної Кріс Саттон. Його асистентом був інший колишній гравець Прем'єр-ліги Ян Пірс. Саттон привів команду до третього раунду Кубку Англії, звідки вилетіли після програшу 4-0 Болтону у повторному матчі в гостях. У січні команда покращила ігрову форму завдяки вдалим підписникам. Орендований гравець Давід Сомма став місцевим героєм, забивши 9 голів у 14 іграх, ставши найрезультативнішим бомбардиром у сезоні. Сезон 2010—2011 став останнім для клубу у Футбольній лізі після серії з 9 поразок та десяти нічиїх. Для того, щоб залишитись у лізі, команді потрібно було перемагати у останній грі Олдершот Таун, але на очах рекордної кількості глядачів — понад 8000 — зазнали поразки. Зайнявши 23-е місце, лінкольнці разом з Барнетом покинув Футбольну лігу. Зараз лінкольнці балансують на межі вильоту з конференції

Участь у Національній Конференції ред.

Саттон залишив посаду у 2010 році, пославшись на особисті причини. Згодом він зізнався, що причиною були розбіжності з радою директорів клубу. 15 жовтня чорти найняли нового тренера Стіва Тілсона. Під новим керівництвом справи команди пішли вгору і на Різдво Тілсон вивів команду на 11-е місце. Але згодом Лінкольн почав сповзати вниз у турнірній таблиці. Після невдалої низки результатів у останньому турі сезону команда оформила виліт. Тілсон зібрав усіх гравців, за винятком трьох гравців основного складу і повідомив, що у них немає майбутнього у цьому клубі. Тренер досяг незначного успіху Національній конференції. Так, станом на жовтень лінкольнці були на відстані одного очка від зони вильоту. Тренерський штаб був звільнений піс однієї перемоги у чотирьох матчах. Програш на виїзді 4-0 Тамуорту став для Тілсона та його асистента Пола Браша фатальним. Боб Доріан звільнив їх та назвав рік їх управління роком забуття. Тимчасовим тренером став Грант Браун. Першою грою для нього став матч проти Мансфілд Таун

Президент клубу повідомив місцевій редакції ВВС про намір запросити тренера за контрактом до кінця сезону. Після розгляду багатьох кандидатів тренером команди був затверджений колишній наставник Мансфілд Таун Девід Холсуорд.

Стадіон ред.

Докладніше: Сінціл Бенк
 
Трибуна Е на Сінціл Бенк, Лінкольн

Клуб грає на Сінціл Бенк з 1895 року. Раніше команда виступала на стадіоні Джона О Гонта. Сінціл Бенк вміщує 10120 вболівальників і відомий серед них як Бенк. Ним опікується Лінкольнський собор[10]. Колишній президент Лінкольн Сіті Джон Рімс викупив стадіон у місцевої Ради 2000-го року за 175,000 фунтів. Раніше — 1982 року — арена була продана на умовах 125-річної оренди за 225,000 фунтів, щоб уникнути загрози виселення.

Сінціл Бенк приймав переможний матч збірної Англії проти шотландців у рамках Victory Shield .[11]. Мартін Пітерс демонстрував тут Кубок світу ФІФАпід час всесвітнього туру у березні 2010 року[12]. Також арена є домашньою для учасників жіночої Суперліги Лінкольн Ледіз .[13]

Талісман ред.

Талісманом Лінкольн Сіті є чортеня Поучер — герой відомої пісеньки. Уперше його зобразив Гарі Хатчінсон. Вболівальникам талісман був представлений в липні 1999. У 2003 році Поучер став 12-м у Національному змаганні талісманів, що стало його найкращим досягненням. У відповідь на скарги щодо участі у Хантінгдоні професійних атлетів під виглядом талісманів, Поучер вирішив бойкотувати цю подію у майбутньому.

Суперники ред.

Докладніше: Лінкольнширське дербі

Лінкольн Сіті — один з двох професійних клубів, що грають у Чемпіонаті Лінкольншира. Найближчим і одним з головних суперників чортенят є Бостон Юнайтед. І це при тому, що обидві команди вилетіли з Футбольної Ліги. Суперництво між клубами досягло піку 2002 року, коли Бостон отримав право виступати у Футбольній лізі, але Бостон постраждав від серії понижень, що призвело до його вильоту з Другої ліги у 2008 році. Серед інших футбольних клубів регіону варто відзначити Сканторп Юнайтед, Грімсбі Таун та Халл Сіті, які представляють округи Північного, Північно-Східного Лінкольншира та Східного Йоркшира відповідно. Ці три команди вважаються місцевими суперниками, хоча базові міста клубів розташовані далі на північ від меж Гамбер (річка)Гамбера. Команди змагаються між собою у гамберському дербі.

Пітерборо Юнайтед, Мансфілд Таун і Йорк Сіті були основними місцевими суперниками чортенят раніше. Певну небезпеку несуть протистояння з лігівським клубом Гейнсборо Триніті, але зазвичай вони відбуваються на рівні товариських матчів. Два інших клуби з Лінкольна — Лінкольн Юнайтед та Лінкольн Мурлендс Рейлвей — грають на нижчих рівнях і тому не є конкурентами для Сіті.

Герб і кольори ред.

Герб ред.

 
Герб Лінкольн Сіті до 206

Донедавна логотип клубу був доволі простим. Він містив історичний геральдичний щит Сіті з надписом «L C F C» у ньому та стрічка з назвою команди. Зараз же лінкольнці обрали більш простий дизайн з зображенням талісмана і прізвиськом.

Кольори ред.

Дати Виробник форми
1973–1978 Umbro
1978–1983 Adidas
1983–1985 Lowfields
1985–1987 Osca
1987–1990 Spall
1990–1994 Matchwinner
1994–1997 Admiral
1997–1999 Super League
1999–2001 Avec Sportswear
2001–2004 Imps Sport
2004–2006 Lincoln City Collection
2006–2007 Uhlsport
2007–2011 Umbro
2011– Nike

Традиційно кольори і дизайн форми Лінкольн Сіті був червоно-біла смугаста майка з чорними шортами та червоними гетрами. Щоправда, періодично до форми вносяться зміни. Так, наприкінці 60-х — початку 70-х клуб виходив на поле у червоних футболках та білих трусах, у сезоні 2000—2001 на футболці було поєднано червоні та білі квадратики, труси залишилися білими. Виїзна форма ніколи не була одноколірна, змінюючись кожні кілька сезонів.

У сезоні 2006—2007 Лінкольн зберіг традиційний стиль домашньої форми, в якому переважав чорний колір з червоними поздовжніми смугами у поєднанні з червоними трусами та чорними гетрами. На два сезони поставником форми став Uhlsport, пов'язаний з тодішніми спонсорами команди Starglaze і Haart. На зворотній стороні домашньої форми містився логотип ще одного спонсора клубу — Dennis Horton & Son.

У сезоні 2007—2008 клуб змінив бренд форми. Замість Uhlsport форму виготовляє Umbro, зберігши традиційні червоно-білі смуги у домашній формі.

Святкування голу ред.

Кожного разу після забитого лінкольнцями голу на Сінціл Бенк лунає гімн Дембастерів. Під час цього вболівальники роблять рухи, схожі на політ і підспівують мелодії. Це пов'язано з тим, що за містом базувалася 617 ескадрилья Королівських ВПС, сформована на базі Скемптон під час війни, що глибоко запала в серце історії міста.

Поточний склад ред.

Основний склад ред.

Станом на 4 лютого 2013.[14]
№ Поз. Нац. Гравець
1 ВР   Пол Фарман
4 ПЗ   Гаррі Міллс
5   Ендрю Бойс
6 ЗХ   Скотт Гарнер (взятий у оренду у Кембридж Юнайтед)
7 ПЗ   Адам Сміт
8 ПЗ   Алан Пауер
9 НП   Роб Даффі
10 НП   Джеймі Тейлор
11 НП   Конал Платт
13 НП   Стюарт МакДугалл
12 ПЗ   Jake Sheridan
14 НП   Ваден Олівє
15 ЗХ   Ден Грей
№ Поз. Нац. Гравець
16 ПЗ   Нікі Ніколау
17 НП   Бредлі Барраклоу
20 ЗХ   Том Міллер
22 ПЗ   Фрезер Кобб
26 ПЗ   Джефрі Гувейя
30 ПЗ   Пітер Гілбер
32 ПЗ   Роберт Тейлор
34 НП   Колін Ларкін
35 ПЗ   Девід Морган (орендований у Ноттінгем Форест)
37   Мамаду Фофана
38 НП   Адам Бойд
39 НП   Коннер Робінсон

Знаходяться у оренді ред.

№ Поз. Нац. Гравець
21 ВР   Нік Драппер (в оренді у Шефілд Юнайтед))
№ Поз. Нац. Гравець
24 ПЗ   Карл Куннінгам (в оренді у Гоол)

Тренерський штаб ред.

Role Nationality Name
Тренер'   Девід Холсуорд
Асистент тренера'   Гаррі Чарльз
Фізіотерапевт основного складу   Кевін Оксбі
Відповідальний за молодіжку   Грант Браун
Тренер моложіжки   Енді Макміллан
Тренер моложіжки   Джеймі Клепхем
Фізіотерапевт молодіжки   Кевін Оксбі

Колишні тренери ред.

Ім'я Нац З По Відомості
P W D L F A Win %
Альф Мартін   --/--/1896 --/--/1897 - - - - - - -
Джеймс Вест   --/--/1897 --/--/1900 - - - - - - -
Девід Калдерхед   1 серпня 1900 1 серпня 1907 256 89 53 114 - - 34.77 %
Джон Генрі Строусон   1 серпня 1907 31 травня 1914 195 52 40 103 - - 26.67 %
Джордж Фрейзер   1 серпня 1919 31 травня 1921 46 10 10 26 - - 21.74 %
Девід Калдерхед Мол.   1 квітня 1921 31 травня 1924 118 37 28 53 - - 31.36 %
Горас Хеншалл   1 серпня 1924 1 травня 1927 132 51 28 53 - - 38.64 %
Гаррі Паркс   1 травня 1927 1 травня 1936 395 187 78 130 - - 47.34 %
Джо Маклеланд   1 травня 1936 1 січня 1946 140 61 27 52 - - 43.57 %
Білл Андерсон   1 січня 1946 1 січня 1965 855 307 189 359 - - 35.91 %
Кон Молусон   1 січня 1965 1 березня 1965 8 0 0 8 - - 00.00 %
Рой Чепмен   1 березня 1965 31 травня 1966 65 15 13 37 - - 23.08 %
Рон Грей   1 серпня 1966 1 липня 1970 184 60 55 69 - - 32.61 %
Берт Локслі   1 Липня 1970 1 Березня 1971 32 12 4 16 - - 37.50 %
Девід Херд   1 Березня 1971 6 Грудня 1972 82 30 30 22 - - 36.59 %
Грехем Тейлор   6 Грудня 1972 20 Червня 1977 211 97 61 53 - - 45.97 %
Джордж Керр   20 Червня 1977 1 Грудня 1977 18 5 4 9 - - 27.78 %
Віллі Белл   21 Грудня 1977 23 Жовтня 1978 40 11 13 16 - - 27.50 %
Колін Мерфі   6 Листопада 1978 1 Травня 1985 309 121 88 100 - - 39.16 %
Джон Пікерінг   1 Липня 1985 20 Грудня 1985 24 4 6 14 - - 16.67 %
Джордж Керр   20 Грудня 1985 7 Березня 1987 61 17 17 27 - - 27.87 %
Пітер Деніел   7 Березня 1987 1 Травня 1987 12 2 5 5 - - 16.67 %
Колін Мерфі   26 Травня 1987 20 Травня 1990 103 39 26 38 - - 37.86 %
Алан Кларк   3 Червня 1990 30 Листопада 1990 18 3 6 9 - - 16.67 %
Стів Томпсон   1 Листопада 1990 31 Травня 1993 128 48 36 44 - - 37.50 %
Кіт Александер   1 Серпня 1993 16 Травня 1994 48 13 13 22 - - 27.08 %
Сем Елліс   1 Серпня 1994 4 Вересня 1995 56 21 12 23 - - 37.50 %
Стів Вікс   4 Вересня 1995 16 Жовтня 1995 7 0 2 5 - - 00.00 %
Джон Бек   16 Жовтня 1995 6 Березня 1998 130 48 42 40 - - 36.92 %
Шейн Вестлі   7 Березня 1998 11 Листопада 1998 30 9 5 16 - - 30.00 %
Джон Рімс   11 Листопада 1998 1 Червня 2000 87 30 21 36 - - 34.48 %
Філ Слант   1 Червня 2000 27 Квітня 2001 38 12 10 16 - - 31.58 %
Алан Беклі   28 Квітня 2001 25 April 2002 69 16 24 29 - - 23.19 %
Кіт Александер   5 Травня 2002 24 Травня 2006 213 81 69 63 - - 38.03 %
Джон Шофельд
Джон Діен 		 
  		15 Червня 2006 15 Жовтня 2007 51 21 12 18 - - 41.18 %
Грант Браун   15 Жовтня 2007 30 Жовтня 2007 2 0 1 1 - - 00.00 %
Пітер Джексон   30 Жовтня 2007 2 Вересня 2009 92 32 21 39 - - 34.78 %
Іффі Онуора (за відсутності Джексона)   1 Березня 2008 6 Травня 2008 11 5 0 6 16 24 45.45 %
Кріс Саттон   28 Вересня 2009 28 Вересня 2010 51 14 14 23 44 71 28.00 %
Скотт Ліндсі
Пол Масселвайт 		 
  		2 Жовтня 2010 15 Жовтня 2010 3 1 0 2 2 4 33.33 %
Стів Тілсон   15 Жовтня 2010 10 Жовтня 2011 37 11 7 19 44 72 29.73 %
Девід Холсуорд   31 Жовтня 2011 - 41 11 11 19 - - -

Досягнення ред.

[15]

Ліга ред.

Кубок ред.

Інше ред.

  • Кубок Лінкольншира
    • Переможці (37): 1886–87, 1890–91, 1891–92, 1893–94, 1907–08, 1909–10, 1911–12, 1913–14, 1914–15, 1919–20, 1921–22, 1923–24, 1925–26, 1926–27, 1930–31, 1931–32, 1933–34, 1934–35, 1945–46, 1947–48, 1948–49, 1950–51, 1955–56 (Shared), 1961–62, 1963–64 (Shared), 1965–66 (Shared), 1966–67, 1968–69, 1969–70, 1974–75, 1980–81, 1981–82, 1984–85, 1990–91, 1997–98, 2004–05, 2006–07
    • Фіналісти (29): 1892–93, 1894–95, 1896–97, 1900–01, 1902–03, 1903–04, 1908–09, 1912–13, 1920–21, 1922–23, 1925–26, 1927–28, 1928–29, 1929–30, 1932–33, 1935–36, 1936–37, 1937–38, 1946–47, 1949–50, 1951–52, 1954–55, 1958–59, 1959–60, 1976–77, 1978–79, 1985–86, 2007–08, 2009–10
  • Pontin's Reserve League Cup
    • Переможці (1): 2006–07
  • Fred Green Memorial Trophy6
    • Переможці (1): 2006–07
  • Midland League
    • Фіналісти (1): 1932–33
    • 3-є місце (1): 1928–29

Найвищі фініші ред.

Примітки:

1 Тепер це Дивізіон 4
2 Тепер це Дивізіон 3
3 Цей фінал не внесений до числа рекордів [[Трофей Футбольної ліги|Трофею] і команда не значиться фіналістами у історичних документах змагання. Це пов'язано з процесом переходу від Texaco Cup/Англо-шотландського Кубку до цих змагань. Перехідний турнір Груповий кубок Футбольної ліги не вважається офіційною заміною трофею.
4 Тепер це Дивізіон 2
5 Центральна Ліга
6 Щорічне змагання проти Лінкольн Юнайтед

Рекорди ред.

[15]

Відвідуваність ред.

Ліга ред.

Кубок ред.

Матчі ред.

Найбільше матчів ред.

  • Грант Браун — 469 (462 + 7 зап,)

Ліга ред.

  • Грант Браун — 407 (401 + 6 зап)

Кубок ред.

Бомбардири ред.

У лізі ред.

  • Енді Гравер — 143 (1950–55, 1958–61)

У кубку ред.

  • Біллі Дінсейл — 14 (1926–31) Кубок Англії
  • Тоні Кунінгем — 8 (1979–83) Кубок ліги
  • Джордж Шиплі — 8 (1979–85) Кубок ліги
  • Лі Торп — 7 (1997—2002) Трофей ліги

За сезон ред.

  • Алан Халл — 45 (1931–32)

За сезон у лізі ред.

  • Алан Халл — 41 (1931–32) Футбольна ліга
  • Філ Браун — 16 (1987–88) Національна Конференція

За сезон у кубку ред.

  • Біллі Гілеспі — 5 (1896–97) Кубок Англії
  • Мік Харфорд — 5 (1980–81) Кубок ліги
  • Лі Торп — 6 (2000–01) Трофей ліги

Топ-5 трансферів ред.

Продані ред.

Придбані ред.

Примітки':

1 Офіційний рекорд клубу
2Неофіційний рекорд клубу
3 Плата визначена за комплекцією та кількістю проведених матчів за Кардіфф. Точна плата не встановлена[16]

Перемоги ред.

Ліга ред.

  • 11–1 v. Крю Александра (Вдома), Футбольна ліга, 29 Вересня 1951
  • 2–8 v. Ротерем Юнайтед (На виїзді), Футбольна ліга, 2 Грудня 1893
  • 7–1 v. Рочдейл (Вдома), Футбольна ліга, 21 Жовтня 2006
  • 5–0 v. Алтрінкем (Вдома), Національна Конференція, 26 Березня 1988
  • 0–5 v. Барнет (На виїзді), Футбольна ліга, 14 Жовтня 2006
  • 5–0 v. Грімсбі (Вдома), Футбольна ліга 25 Березня 2006

Кубок ред.

  • 9–0 v. Бостон Юнайтед (Вдома), Кубок Англії, 25 Жовтня 1890
  • 0–13 v. Пітерборо Юнайтед (На виїзді), Кубок Англії, 12 Жовтня 1895
  • 5–0 v. Халл Сіті (Вдома), Кубок ліги, 9 Вересня 1980
  • 0–3 v. Домкастер Роверз (На виїзді), Кубок ліги, 18 Серпня 1992
  • 4–0 v.Хартпол Юнайтед (Вдома), Трофей ліги, 6 Квітня 1985
  • 0–3 v. Хартпол Юнайтед (На виїзді), Трофей ліги, 26 січня 1999

Гравці ред.

Наймолодший гравець ред.

  •   Марк Барнетт — 16 років 2 дні v. Брістоль Роверз, 16 Липня 1988, Футбольна ліга
  •   Шейн нНіколсон — 16 років 112 днів v. Чарльтон Атлетік, 23 Вересня 1986, Кубок ліги

Найстаріший гравець ред.

Гравці клубу, що виступали за збірні ред.

[15]

Ім'я Країна Матчів Проти
Гарет Маколі   Північна Ірландія 5   Німеччина (Червень 2005)
  Португалія (Листопад 2005)
  Естонія (Березень 2006)
  Уругвай (Травень 2006)
  Румунія (Травень 2006)
Делрой Фейсі   Гренада 5   Пуерто-Рико (Жовтень 2010)
  Сент-Кіттс і Гренадини (Жовтень 2010)
  Гваделупа (Жовтень 2010)
  Мартиніка (Листопад 2010)
  Тринітад і Тобаго (Листопад2010)
Джордж Моулсон   Ірландія 3   Португалія (Травень 1948)
  Іспанія (Травень 1948)
  Швейцарія (Грудень 1948)
Девід П'ю   Уельс 3   Шотландія (Квітень 1900)
  Шотландія (Березень 1901)
  Англія (Березень 1901)
Кон Моулсон   Ірландія 2   Угорщина(Травень 1936)
  Люксембург (Травень 1936)
Дін Веллінг   Сент-Кіттс і Невіс 2   Британські Віргінські острови (Квітень 1998)
  Гваделупа (Квітень 1998)
Джеф Х'юз   Північна Ірландія 2   Уругвай (Травень 2006)
  Румунія (Травень 2006)
Артур Фітцсімонс   Ірландія 1   Чехословаччина (Травень 1959)
Давід Фелгейт   Уельс 1   Румунія (Жовтень 1983)
Альберт Джарет   Сьєрра-Леоне 1   Єгипет (Вересень 2010)

Примітка: Курсивом відмічено матчі, в яких гравець виходив на заміну

Відомі гравці і тренери ред.

Ім'я Нац Опис
Гарет Ейнворт   Зараз виступає за Вайкомб Вондерерс
Проданий до Порт Вейл за рекордну суму £500,000 і посів 4-е місце у списку 100 легенд Лінкольн Сіті
Марк Барнетт   Також грав за команду ВВС
Кінгслі Блек   Also played for Ноттінгем Форест, Шеффілд Юнайтед і Грімсбі Таун
Ян Бренфот   Згодом тренер Фулхема, Саутгемптона and Редінга
Мет Карбон   Також грав за Дербі Каунті та Вест-Бромвіч Альбіон
Карл Корт   Зараз у Лестер Сіті, помічений у Вулвергемптон Вондерерз, Вімблдон та Ньюкасл Юнайтед
Гаррі Крофт   Серед клубів у кар'єрі Іпсуіч, Блекберн Роверз, Грімсбі Таун
Відігравав незначну роль для чортенят у сезоні 2007—2008 через травму
Нікі Іден   Гравець Барнслі, Бірмінгем Сіті та Віган Атлетік
У сезоні 2006—2007 допоміг клубу досягти п'ятого успіху у плей-оф Другої футбольної ліги
Джон Фашану   Телевізійний коментатор, гравець Мілуолла, Вімблдона, Норвіч Сіті та Астон Вілла
Грав за клуб як стажер
Джемі Форестер   Грав за Лідс Юнайтед, Осер та Утрехт
Допоміг лінкольнцям вийти до півфіналу плей-оф Другої футбольної ліги 2005—2006
Став найкращим бомбардиром клубу у сезоні 2006—2007,
Ян Грівс   Серед клубів — Манчестер Юнайтед
Брюс Гроббелар   Помічений у Ліверпулі
Закінчував кар'єру у Лінкольні
Мік Харфорд   Грав за [Ньюкасл Юнайтед]], Бірмінгем Сіті та Челсі
Рей Харфорд   Пізніше тренував Блекберн Роверз, Квінз Парк Рейнджерс Вест-Бромвіч Альбіон
Джек Хоббс   Підписаний Ліверпулем у кінці сезону2004-2005
Наймолодший гравець основного складу команди
Дарен Хаккербі   Останнім клубом у кар'єрі став Сан-Хосе Ертквейкс Major League Soccer, серед інших — Манчестер Сіті та Ньюкасл Юнайтед, etc.
Джеф Х'юз   Північноірландський гравець Ноттс Каунт
Після двох невдалих серій плей-оф проданий до Крістал Пелес
Стів Макларен   Тренував збірну Англії та Мідлсбро
Біллі Макглен   Виступав за Манчестер Юнайтед
Гаррі Мегсон   Грав за Евертон, Ньюкасл Юнайтед та Манчестер Сіті
Еді Мозез   Виступав у Барнслі
Філ Ніл, Орден Британської імперії   Також грав у крикет
Шейн Ніколсон   Наймолодший гравець Ліги та колишній гравець Дербі Каунті, Вест-Бромвіч Альбіон, Шеффілд Юнайтед
Тревор Пік   Гравець Ковентрі Сіті, Лутон Таун
Володар Кубку Англії у складі Ковентрі Сіті
Ніл Редфірн   Грав за Болтон Вондерерз, [[Барнслі]], Віган Атлетік, Чарльтон Атлетік
Роберт Севедж   Також гравець Ліверпуля та Манчестер Юнайтед
Френк Сінклер   Виступав за Челсі, Лестер Сіті
Володар Кубків Англії та ліги у складі Челсі та Лестера відповідно
Кріс Саттон   Також грав за Норвіч Сіт, Блекберн Роверз, [[Челсі]], Селтік, Бірмінгем Сіті, Астон Вілла
За 16 років у англійській та шотландській лігах провів 400 матчів, у яких забив 150 матчів. Стояв на тренерському містку збірної Англії
Давід Сомма   Виступав за Лідс Юнайтед
9 голів у 14 матчах допомогли клубу уникнути пониження у класі. Був найкращим бомбардиром у сезоні
Грем Тейлор   Пізніше тренер збірної Англії, Вотфорд, Астон Вілла, Вулвергемптон Вондерерз
Привів Лінкольн до перемог у Дивізіоні 4 у сезоні 1975-76
Фред Трумен   Грав у крикет за збірну Англії
Пол Вільямс   Гравець Дербі Каунті, Ковентрі Сіті, Саутгемптон
Тоні Вудкок   Грав за збірну Англії, Кельн, Нотінгем Форест, Арсенал

Примітка: Жирним позначені гравці, що виступають за клуб зараз.

Примітки ред.

  1. ↑ Sincil Bank Stadium. ФК «Лінкольн Сіті. Архів оригіналу за 15 березня 2010. Процитовано 2 січня 2013.
  2. ↑ Steve Pearce (1997). Shoot, The ultimate stats and facts guide to English League Football, p.56. Boxtree.
  3. ↑ The Official Football League Website. The Football League. Архів оригіналу за 8 січня 2007. Процитовано 4 січня 2013.
  4. ↑ Record Breakers & Makers 1967–1987. Lincoln City FC Official Website. Premium TV. Архів оригіналу за 7 серпня 2008. Процитовано 4 січня 2013.
  5. ↑ Boss Buckley leaves the Imps. Official Website. Lincoln City FC. 25 квітня 2002. Архів оригіналу за 25 серпня 2013. Процитовано 4 березня 2010.
  6. ↑ City go into administration. Official Website. Lincoln City FC. 3 травня 2002. Архів оригіналу за 25 серпня 2013. Процитовано 4 березня 2010.
  7. ↑ Five Set For City Exit. Official Website. Lincoln City FC. 3 травня 2002. Архів оригіналу за 25 серпня 2013. Процитовано 4 березня 2010.
  8. ↑ Thorpe in Orient switch. Official Website. Lincoln City FC. 3 травня 2002. Архів оригіналу за 25 серпня 2013. Процитовано 4 березня 2010.
  9. ↑ Alexander appointed City manager. Official Website. Lincoln City FC. 3 травня 2002. Архів оригіналу за 25 серпня 2013. Процитовано 4 березня 2010.
  10. ↑ David Conn (30 листопада 2009). Lincoln look to supporters for survival. The Independent. Процитовано 30 листопада 2000.
  11. ↑ Lions win Victory Shield. TheFA.com. 28 листопада 2008. Архів оригіналу за 16 липня 2011. Процитовано 19 липня 2010.
  12. ↑ Football World Cup trophy to be shown at Lincoln City. BBC. 28 лютого 2010. Архів оригіналу за 25 серпня 2013. Процитовано 19 липня 2010.
  13. ↑ Tony Leighton (30 листопада 2009). OOH Lincoln declare intention to join women's Super League in 2011. The Guardian. Процитовано 19 липня 2010.
  14. ↑ Основний склад. Lincoln City F.C. Архів оригіналу за 25 серпня 2013. Процитовано 23 липня 2008.
  15. ↑ а б в The Lincoln City FC Archive [Архівовано 8 жовтня 2007 у Wayback Machine.] Lincooln City FC, 26 Березня 2009
  16. ↑ Gordon Deal depends on Jamaica. BBC Sport. 15 Грудня 2000. Процитовано 24 Березня 2010.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лінкольн_Сіті&oldid=41868294