Людвік Гіршфельд
| Людвік Гіршфельд | |
|---|---|
| пол. Ludwik Hirszfeld | |
 | |
| Народився |
5 серпня 1884 Варшава, Російська імперія[1] |
| Помер |
7 березня 1954 (69 років) Вроцлав, Польська Народна Республіка[1] |
| Поховання | Saint Lawrence Cemetery, Wrocławd |
| Країна |
.svg){kind=small} Республіка Польща |
| Діяльність | біолог, лікар-імунолог, викладач університету, лікар, мікробіолог, бактеріолог |
| Alma mater | JMU |
| Галузь | імунологія[2], гематологія[2] і мікробіологія[2] |
| Заклад |
Вроцлавський університет Варшавський університет |
| Членство |
Польська академія наук[3] Варшавське наукове товариство |
| У шлюбі з | Hanna Hirszfeldowad |
| Родичі | Aleksander Rajchmand, Людвік Райхман, Helena Radlińskad і Stefan Hermand |
| Нагороди |
 |
| Автограф |
 |
 Людвік Гіршфельд у Вікісховищі | |
Людвік Гіршфельд (5 серпня 1884, Варшава, Російська імперія — 7 березня 1954, Вроцлав) — польський мікробіолог, співвідкривач спадкування груп крові АВО.
Біографія ред.
Народився 5 серпня 1884 року в єврейській родині. Він був двоюрідним братом Олександра Райхмана, польського математика, та Людвіка Райхмана, польського бактеріолога.
Відвідував гімназію в Лодзі, потім вирішив вивчати медицину в Німеччині. У 1902 році вступив до Вюрцбурзького університету. З 1904 року у Берлін і відвідував лекції з медицини та філософії. Гіршфельд закінчив докторську дисертацію в 1907 році. Працював молодшим асистентом з досліджень раку в Гейдельберзькому інституті експериментальних досліджень раку. У Гейдельберзі працював над групами крові тварин і людини, які в 1900 році були визнані Карлом Ландштейнером як ізоаглютиніни[4][5].
Після закінчення війни Гіршфельд та його дружина повернулися до Варшави, де він створив інститут сироватки за зразком Інституту експериментальної терапії Ерліха у Франкфурті. Незабаром він став заступником директора та науковим керівником Державного інституту гігієни у Варшаві, а в 1924 році — професором. У 1931 році його було призначено професором Варшавського університету і він працював у багатьох міжнародних комісіях.
20 лютого 1941 року Гіршфельд був змушений переїхати до варшавського гетто зі своєю дружиною та дочкою[6]. Там він організовував протиепідемічні заходи та кампанії щеплень проти тифу та тифу, а також проводив секретні медичні курси. У 1943 році він із сім'єю втік з гетто і зміг вижити під землею, використовуючи фальшиві імена та постійно змінюючи схованку; його дочка того ж року померла від туберкульозу.
Трудова діяльність ред.
Гіршфельд поступово визнав умови праці в Гейдельберзі занадто обмеженими і, щоб ознайомитися з усією областю гігієни та мікробіології, в 1911 році він прийняв асистентську ступінь в Інституті гігієни Цюрихського університет. Його дружина Ганка (1884—1964, нар. Ганна Касман), також лікар, стала асистентом дитячої клініки Цюріха під керівництвом Еміля Феєра.
У 1914 році Гіршфельд отримав посаду академічного викладача на основі його роботи з анафілаксії та анафілатоксину та їх зв'язку з коагуляцією. Коли почалася Перша світова війна, Сербія була охоплена епідеміями тифу та бацилярної дизентерії. У 1915 році Гіршфельд подав заявку на службу. Він залишався в сербській армії до кінця війни, виконуючи обов'язки серологічного та бактеріологічного радника. В цей час у лікарні для заразних хвороб у Салоніках він виявив паличку «Salmonella paratyphi» C, яку сьогодні називають «Salmonella hirszfeldi»[7].
У 1914 році Гіршфельд спільно з Р. Клінгером розробив серодіагностичний тест реакції на сифіліс, який, однак, не замінив тест Васермана, запроваджений у 1906 році. Дослідження зобу в швейцарських ендемічних регіонах призвели його до різкої незгоди з Євгеном Бірхером щодо теорії, сьогодні широко підтверджено — що ендемічні зоби спричинені дефіцитом йоду у воді та їжі, на відміну від гідротелуричної теорії.[8]
Коли частину Польщі було звільнено у 1944 році, Гіршфельд співпрацював у створенні Люблінського університету і згодом став проректором цього вишу. У 1945 році він став директором Інституту медичної мікробіології у Вроцлаві та деканом медичного факультету. Він викладав в інституті до самої смерті, нині інститут є членом Польської академії наук і носить його ім'я.
Відзнаки ред.
Гіршфельд отримав багато відзнак, у тому числі почесні докторські студії Празького університету (1950) та Цюриха (1951). Він написав майже 400 праць німецькою, французькою, англійською та польською мовами, багато з яких співпрацював з іншими відомими вченими, а багато з дружиною.
Дослідження груп крові ред.
Гіршфельд та фон Дюнгерн відповідали за називання груп крові A, B, AB та O; раніше вони були відомі як групи I, II, III та IV. Він запропонував позначення А і В для агглютинінів. У 1910—1911 роках Гіршфельд виявив спадковість груп крові і цим відкриттям встановив серологічне виключення батьківства. Під час першої світової війни він разом з дружиною написав праці з серо-антропології, які дали основоположні висновки щодо расового складу останніх та історичних народів. Згідно з його так званою теорією Плеяди про групи крові, інші групи, ймовірно, розвинулися з архаїчної групи О в процесі еволюції[9].
Гіршфельд першим передбачив серологічний конфлікт між матір'ю та дитиною, що було підтверджено відкриттям резус-фактора. На цій основі в останні роки свого життя він розробив «алергічну» теорію викидня і рекомендував антигістамінні терапії. Гіршфельд також досліджував пухлини та серологію туберкульозу. Його відкриття збудника паратифу С мало далекосяжні наслідки для диференціальної діагностики.
Примітки ред.
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118551574 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в Czech National Authority Database
- ↑ http://czlonkowie.pan.pl/czlonkowie/sites/WynikiWyszukiwania.html?s=HIRSZFELD,%20Ludwik%20
- ↑ 1868-1943., Landsteiner, Karl,. Zur Kenntnis der antifermentativen, lytischen und agglutinierenden Wirkungen des Blutserums und der Lymphe. OCLC 78393656.
- ↑ Landsteiner, Karl (1901). «Ueber Agglutinationserscheinungen normalen menschlichen Bluttes». Wien Klin Wochenschr. 14: 1132—1134.
- ↑ ГИРШФЕЛЬД Людвик. Большая Медицинская Энциклопедия.
- ↑ Hirschfeld, L. (1919-02). A NEW GERM OF PARATYPHOID. The Lancet. Т. 193, № 4982. с. 296—297. doi:10.1016/s0140-6736(00)45943-x. ISSN 0140-6736. Процитовано 15 липня 2022.
- ↑ Людвік Гіршфельд: найцікавіше з досліджень варшавського медика - iwarsaw.eu (укр.). 9 лютого 2023. Процитовано 9 лютого 2023.
- ↑ Lille-Szyszkowicz I (1957). [Development of studies on pleiades of blood groups.] Postępy higieny i medycyny doświadczalnej. 11 (3): 229—33. PMID 13505351. (пол.)