Кущовик східний
| Кущовик східний | ||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
.jpg) Східний кущовик в Національному парку Лемінгтон
| ||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||
| Sericornis magnirostra (Gould, 1838) | ||||||||||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||||||||
| Sericornis magnirostris | ||||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||||
|
Кущовик східний[2] (Sericornis magnirostra) — вид горобцеподібних птахів родини шиподзьобових (Acanthizidae). Ендемік Австралії.
Опис
ред.Довжина птаха становить 11,5-13 см, вага 10 г. Голова жовтувато-коричнева, верхня частина тіла світло-сіро-коричнева з оливковим відтінком, горло блідо-охристе, живіт сіруватий, гузка і хвіст рудувато-коричневі. Очі червонувато-карі, дзьоб довгий, чорний, направлений вгору. Виду не притаманний статевий диморфізм.[3]
Поширення і екологія
ред.Східний кущовик є ендеміком Австралії. Мешкає здебільшого на східному узбережжі, від Куктауна в штаті Квінсленд на півночі до Кінглейка і гір Данденонг в штаті Вікторія на півдні. Східний кущовик живе в тропічних лісах і вологих склерофітових лісах. Це осілий птах на всьому ареалі. Частіше зустрічається на півночі.
Підвиди
ред.Виділяють три підвиди:[4]
- S. m. viridior Mathews, 1912 (північний схід Квінсленду);
- S. m. magnirostra (Gould, 1838) (від Квінсленду до Вікторії);
- S. m. howei Mathews, 1912 (південь Вікторії).
Раціон
ред.Східний кущовик — комахоїдний птах. Шукає здобич у верхньому і середньому ярусі лісу, серед гілок. Часто утворює зграйки.
Розмноження
ред.Сезон розмноження триває з липня по січень.[5] Гніздо куполоподібної форми, розмущується на дереві, серед ліан або пальмового листя. Також східний кущовик може займати покинуті гнізда інших птахів, зокрема жовтогорлих кущовиків. В кладці 3-4 яйця розміром 19×15 мм, білого або блідо-пурпурно-коричневого з коричневими плямками. Пташенята залишаються в гнізді 13 днів. Цей вид є жертвою гніздового паразитизму з боку віялохвостих і рудочеревих кукавок.
Примітки
ред.- ↑ BirdLife International (2016). Sericornis magnirostra. Архів оригіналу за 28 червня 2021. Процитовано 28 червня 2021.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Pizzey, G. and Doyle, R. (1980) A Field Guide to the Birds of Australia. Collins Publishers, Sydney. ISBN 073222436-5
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2019). Bristlebirds, pardalotes, Australasian warblers. World Bird List Version 9.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 29 грудня 2021. Процитовано 21 January 2019.
- ↑ Morcombe, Michael (2012) Field Guide to Australian Birds. Pascal Press, Glebe, NSW. Revised edition. ISBN 978174021417-9
Посилання
ред.- Photos, audio and video of large-billed scrubwren [Архівовано 28 червня 2021 у Wayback Machine.] in Cornell Lab of Ornithology's Macaulay Library
- Recordings of large-billed scrubwren [Архівовано 28 червня 2021 у Wayback Machine.] in Graeme Chapman's sound library
- Recordings of large-billed scrubwren [Архівовано 28 червня 2021 у Wayback Machine.] in Xeno-canto sound archive
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |